Контрасти осіннього Ковеля. Фоторепортаж

Ковель легко можна назвати містом контрастів. Тут радянські багатоповерхівки межують з осучасненими будівлями. У центрі, на розі двох вулиць стоїть будинок, в якій розташовувалась аптека, куди родина Косачів приїздила за ліками. А зовсім неподалік, у дворику поліклініки, за парканом, зіницями спорожнілих вікон виглядає дворовий корпус готелю «Брістоль». По сусідству тут уживаються залишки портретів партійних вождів і приватний музей депутату польського сейму, адвокату, який згинув у системі НКВС за зв’язок з ОУН-УПА.

Розташований у географічному центрі Волині, Ковель зустрічає гостей міста привокзальною площею. Тут зовсім поруч два вокзали, і, хто хоч раз тут був, пам’ятає локомотив на постаменті. А ще тут вирує життя: маршрутки, торгівці, пасажири – здається, що рух тут не припиняється ні на мить. Площу, до слова, у місті планують реконструювати, уже й конкурс проектів провели. Тож в міськраді обіцяють незабаром розробити хоча б кошторис, та зазначають: це буде дороговартісний проект.

Саме в Ковелі розташований найвищий пам’ятник Тарасові Шевченку у бронзі, про що засвідчено у Книзі рекордів України. А сам пам’ятник обрамляє невеликий, проте ошатний і чистий парк.

Можливо, для когось стане несподіванкою, та в Ковелі теж свого часу був свій замок. Твердиня стояла на острові, який омивався річкою Турія, проте залишків оборонної споруди, на жаль, не збереглося. Та річка Турія досі несе свої води мимо осель ковельчан, акуратно «перерізаючи» місто на дві половинки. Щоправда, тепер річка потребує людської допомоги: її необхідно розчистити і укріпити береги.

Більшість найстаріших будівель міста, які дійшли до наших днів - ХІХ-ХХ століття. Наприклад, поліклініка районної лікарні розташована в будівлі колишнього готелю «Брістоль». Її, до слова, планують підсвітити. А трохи обабіч від центрального входу в аварійному стані з-за паркану виглядає дворовий корпус, де після Другої світової війни була Ковельська школа медичних сестер. І хоч нині будівля аварійна, проте досі тримає марку «старовини» і теж могла б бути прикрасою міста.

Майже навпроти – будинок, де була аптека Фридриксонів, до якої, як свідчать джерела, часто приїжджали Косачі за ліками. Трохи поодаль – парк імені Лесі Українки, де є монумент славетній землячці.

А з-за зелених крон виглядають куполи численних храмів. Загалом у Ковелі їх більше двадцяти.

У місті діє й приватний музей Самійла Підгірського – адвоката, колишнього депутата Польського сейму, якого за зв’язки з ОУН-УПА заарештували органи НКВС і з в’язниці він не повернувся.

І зовсім поруч – досі стоїть металевий щит, на якому чітко проглядається силует портрету Леніна. Хоча, ймовірно, нинішні школярі, навряд чи впізнають хто це був колись там зображений.

Загалом, для того, аби пізнати Ковель, мабуть, треба трохи потрудитися. Пройтися вуличками і не обов’язково центральними, заглянути в двори і непримітні провулки. Тут немає збережених давніх історичних пам’яток, проте самі вулиці усе одно просякнуті власною історією, яка, може не кричить про свою унікальність, проте тихцем по-своєму це доводить. Адже тут перші поселення датуються ще періодом мідно-кам’яної доби. Це місто має непросту історію часів Другої світової війни, бо воно і тоді було важливим логістичним центром, та й зараз виконує цю роль.

Місто, яке було промисловим мурашником, після розвалу Союзу, було змушене оговтуватися і жити в нових умовах. А ще – це місто залізничників, бо досі тут є «Ковель-1» та «Ковель-2» і в кожного Ковеля був свій водогін і своя телефонна лінія.

Юлія МАЛЄЄВА

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---