Коралі, корони та вишиті сорочки: як одягались наречена та наречений на Волині 100 років тому

У фондах Волинського краєзнавчого музею на збереженні є орієнтовно 400 жіночих вишитих сорочок, серед них одну, про це достеменно відомо, вишили спеціально для нареченої.

Образ молодої та молодого з автентичного одягу зібрали в обласному краєзнавчому музеї, інформує Суспільне.

Традиційне волинське весільне вбрання для наречених із старовинних речей, які зберігаються у фондах обласного краєзнавчого музею, сформувала завідувачка відділу етнографії Людмила Мірошниченко-Гусак. З її слів, так одягалися молодята наприкінці XIX – у першій половині XX століть.

Зі слів науковиці, у 1929 році, коли створювався музей, одним із перших експонатів був весільний костюм нареченої. Спідницю вирізняє смужка фабричної тканини з трояндами.Весільна спідниця зі смужкою фабричної тканини із трояндами.

Читати ще: Рукодільниця з Камінь-Каширщини відроджує старовинну волинську вишивку

Іноді вишивка весільного обрядового вбрання була скромною, але завжди намагалися, щоб це було нове вбрання з гарною оздобою, каже Людмила Мірошниченко-Гусак. Розповідає, що обов’язково наречена одягала безрукавку. За барвистими намистами, коралями або ж пацьорками, і вінком наречена виділялася з-поміж інших дівчат.Етнографиня Людмила Мірошниченко-Гусак показує традиційні головні убори наречених.

Корони були різні: високі були вінки, невеличкі, у вигляді шапочки, каже етнографиня. Одну із таких корон реконструювали: зробили квіти із паперу, доступного на той час, додали до нього ще намистини різнокольорові.Реконструкція традиційного весільного вінка нареченої у формі шапочки — «козубеньки».

Одна жіноча сорочка у фондах музею – із села Вишнів Ковельського району. Вона була вишита безпосередньо для нареченої на весілля, розповідає Людмила Мірошниченко-Гусак. Сорочка вишита хрестиком, на ній – квіти.

Читати ще: На Волині показали весільне вбрання, в якому вінчалися 100 років тому

«Це вже була така данина моді, тому що волинські традиційні сорочки на той час мали комірець: чи виложистий, чи стійку. Весільна сорочка мала бути з барабанам. Рукави мали бути повністю заткані у поперечні смуги, вони яскраві, багато орнаментовані, об’ємні мають форму свою. Це Полісся: Камінь-Каширський, Ратнівський райони», – розповідає етнографиня.Весільна жіноча сорочка із села Вишнів.

Для нареченого сорочку повинна була вишити наречена. Обов’язково святковий стрій підперезувався поясами: у чоловіків вони могли бути ширші, у жінок були вужчі.

«У фондах є святкова сорочка, яка має майже такий самий візерунок, як зафіксовано на старих фотографіях під час польових експедицій – де чоловік вже старший сидить в сорочці, яку йому придбала і вишила безпосередньо його майбутня дружина. Вона теж мала ромби, квіти стилізовані і комір-стійку», – говорить Людмила Мірошниченко-Гусак.Чоловічу весільну сорочку мала вишити наречена.

На Волині у традиційний одяг наречені вбиралися орієнтовно до середини минулого століття, потім поступово фабричні сукні та костюми стали витісняти узвичаєне вбрання. Нині ж, каже Людмила Мірошниченко-Гусак, кравчині цікавляться традиційним вбранням, щоб відтворити його елементи у сучасному одязі наречених.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---