Коротка назва – серйозний аргумент: як український P1-SUN дістає «Шахеди»

Масовані російські атаки ударними безпілотниками створили безпрецедентне навантаження на класичні системи ППО України. Вітчизняний дрон-камікадзе P1-SUN виник як відповідь на атаки звичайних Shahed із гвинтовими двигунами. Тепер Росія дедалі частіше застосовує їх реактивні версії – і перехоплювач уже отримав швидкісну модифікацію.

Волинські Новини розповідають про технологічні особливості цієї зброї, її бойовий потенціал та перспективи розвитку.Нальоти Shahed давно перетворили протиповітряну оборону на складну економічну задачу. Ракети сучасних комплексів (Patriot, NASAMS чи IRIS-T) коштують від сотень тисяч до мільйонів доларів за одиницю. Водночас вартість виробництва одного ворожого камікадзе часто не перевищує 40-80 тисяч доларів.

В умовах тривалої війни розмін дорогоцінних ракет на дешевий пластик і скловолокно веде до швидкого спустошення арсеналів. Мобільні вогневі групи (МВГ) дешевші, однак залежать від дальності стрільби, видимості, рельєфу, маршруту цілі й погоди. Засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) ефективні не проти кожної системи навігації. Авіація здатна перехоплювати Shahed, але її використання також коштує дорого і створює ризики для екіпажів.Саме між кулеметною групою та зенітною ракетою й з’явився простір для спеціалізованих дронів-перехоплювачів. Вони не мають універсальності класичної ППО, зате можуть відносно дешево знищувати конкретний тип цілей. P1-SUN з’явився не як результат багаторічної державної програми. Приватна компанія SkyFall отримала від військових практичне завдання: звичайним FPV-коптерам бракувало швидкості, щоб стабільно наздоганяти «Шахеди», а ракетна ППО не могла безкінечно брати на себе весь потік дешевих цілей.Цикл розробки виявився коротким навіть за мірками сучасного оборонного виробництва: загроза, прототип, випробування, перші бойові застосування, відгуки операторів і нова модифікація. Базовий P1-SUN почали застосовувати наприкінці 2025 року. Уже наступного літа компанія показала дві суттєво розвинені версії – P1-SUN Long і P1-SUN JetKiller.Базовий P1-SUN залишається відносно дешевим масовим перехоплювачем звичайних Shahed і розвідувальних безпілотників – з вартістю у тисячу доларів. P1-SUN Long отримав більший радіус, висоту застосування та систему машинного наведення. JetKiller зробив акцент на швидкості – саме тому, що противник почав дедалі активніше використовувати реактивні версії ударних апаратів.

Що ж являє собою P1-SUN?

Зовні P1-SUN більше нагадує невелику ракету з чотирма роторами, ніж звичайний квадрокоптер. Видовжений корпус характерної форми, що разом з назвою і породили пікантне неофіційне найменування, зменшує аеродинамічний опір, а потужні електричні двигуни дають змогу швидко набирати висоту. Апарат не патрулює небо годинами. Його робота починається після того, як зовнішні засоби виявляють ціль і визначають приблизний маршрут. Радарний, акустичний або оптичний пост передає дані розрахунку. Оператор запускає перехоплювач у прогнозовану точку зустрічі, набирає висоту і намагається вивести ціль у поле зору камери.Для P1-SUN Long у відкритих матеріалах заявлено швидкість до 310 кілометрів на годину, дальність до 33 кілометрів, висоту застосування до дев’яти кілометрів і тривалість польоту до 20 хвилин. Апарат може нести до 800 грамів корисного навантаження. Ці цифри походять від виробника і можуть змінюватися залежно від оптики, акумулятора, бойового оснащення, погоди та режиму польоту. Модифікація Long також отримала бортовий модуль машинного зору.

За даними SkyFall, система може виявляти та захоплювати ціль на відстані до одного кілометра – залежно від встановленої камери. Алгоритм супроводжує об’єкт на кінцевій ділянці польоту, коли навіть коротка затримка оператора може призвести до промаху.Реактивні модифікації Shahed створили для перехоплювачів нову проблему. Замість характерного гвинтового двигуна вони отримали реактивну силову установку і можуть розвивати швидкість до 500 кілометрів на годину. Це скорочує час між виявленням цілі та її наближенням до об’єкта. Розробку P1-SUN JetKiller у SkyFall розпочали приблизно за три місяці до його публічної презентації. Нову модифікацію показали 20 липня 2026 року на авіасалоні в Фарнборо у Великій Британії. JetKiller розвиває швидкість до 370 кілометрів на годину – приблизно на 60 кілометрів швидше за попередню версію.Виробник пропонує кілька конфігурацій: денні або нічні камери, аналогове чи цифрове передання зображення, а також модуль штучного інтелекту для автоматичного виявлення, супроводу й утримання цілі. Система кінцевого наведення може захоплювати об’єкт на відстані до одного кілометра. Перехоплювач також інтегрований із віддаленою системою управління SkyFall, що технічно дозволяє пілоту перебувати далеко від місця запуску.

За заявою компанії, JetKiller уже пройшов частину бойових випробувань і знищив понад десяток реактивних Shahed. Серійний випуск планують розпочати у серпні 2026 року.

Читати ще: Лютий дрон, що дістає за Урал: як українська зброя ламає тилову структуру ворога

На перший погляд, виникає очевидне запитання: як JetKiller може боротися з реактивним Shahed, якщо той здатний бути швидшим?Відповідь полягає в тому, що перехоплення – не завжди погоня ззаду. Якщо апарат стартує після того, як ціль уже пролетіла повз нього, швидкості справді може не вистачити. Але за точного цілевказання перехоплювач запускають попереду маршруту або під кутом до нього. Він не мусить повторювати всю траєкторію Shahed – лише вчасно опинитися в точці зустрічі. Саме тому для JetKiller особливо важливі радари, акустичні мережі, автоматичний розрахунок траєкторії та швидке передавання координат.

Поява JetKiller збіглася з оновленням бойової статистики базового P1-SUN. Представник SkyFall заявив Reuters, що від початку застосування у листопаді 2025 року ці перехоплювачі знищили понад 5500 Shahed.JetKiller не є єдиною відповіддю на реактивні Shahed. «Генерал Черешня» завершує розробку швидкісної версії перехоплювача Bullet. Компанія заявляє про швидкість понад 400 кілометрів на годину і розглядає і електричну, і малу турбореактивну силову установку. У перспективі розробники хочуть наблизитися до 500 кілометрів на годину, зберігши ціну близькою до двох тисяч доларів.Британсько-українська Firebolt Engineering працює над реактивним перехоплювачем Griffen. Нинішня версія розвиває швидкість до 350 кілометрів на годину, а майбутній двигун має збільшити її приблизно до 400. Вартість такого апарата для України оцінюють менш ніж у десять тисяч доларів – помітно дорожче за електричні FPV-перехоплювачі, але все ще дешевше за більшість зенітних ракет.Ця конкуренція показує межу, до якої наближається клас. Щоб летіти швидше, потрібні потужніші двигуни, батареї, жорсткіша рама і точніше керування. Кожне збільшення швидкості скорочує тривалість польоту, підвищує вимоги до оператора й збільшує ціну. У певний момент дрон-перехоплювач починає наближатися до легкої керованої ракети. Але різниця все ще залишається принциповою: його намагаються виготовляти з дешевих серійних компонентів, оновлювати програмно і випускати десятками тисяч.

Читати ще: Magura: діва-воїтелька, яка знищила ілюзію російської морської могутності

ППО виходить у море

У квітні 2026 року Сили безпілотних систем уперше знищили Shahed за допомогою дрона-перехоплювача, запущеного з безекіпажної надводної платформи. Розробники Wild Hornets повідомили, що в тому бойовому епізоді використовували їхній Sting. Тип морського носія офіційно не назвали.Технічно така зв’язка на вигляд є логічною. Безекіпажний катер може вийти на прогнозований маршрут російських дронів і чекати їх за десятки кілометрів від берега. Перехоплювач стартуватиме ближче до точки зустрічі, не витрачатиме заряд на довгий переліт із суходолу й отримуватиме вигіднішу геометрію атаки. Це змінює географію ППО. Замість того щоб чекати на ціль біля Одеси чи Миколаєва, оборона може виходити їй назустріч у Чорне море.Від окремого апарата до адаптивної екосистеми

SkyFall прямо пов’язує JetKiller із ширшим задумом – створенням єдиної екосистеми, у якій безпілотники обмінюватимуться даними, самостійно виявлятимуть і супроводжуватимуть цілі. Компанія вже інтегрує апарати з віддаленою системою управління та розвиває автоматизоване кінцеве наведення. У перспективі це може працювати так: радар або акустичний пост фіксує Shahed, програмне забезпечення визначає найближчу придатну пускову позицію, система пропонує оптимальний апарат, автоматично розраховує курс зближення, а оператор лише підтверджує запуск і контролює результат.Наземна позиція, літак або морський дрон у такій архітектурі стають носіями. P1-SUN, Long і JetKiller – різними боєприпасами для різних типів повітряної загрози. Базовий P1-SUN працює проти масових гвинтових Shahed. Long збільшує зону дії та додає автоматизоване наведення. JetKiller намагається закрити швидкісну нішу, яку противник створив реактивними модифікаціями.

Ще важливішою є швидкість самої розробки. Від появи нової загрози до бойових випробувань JetKiller минуло приблизно три місяці. У традиційній оборонній промисловості за цей час часто лише погоджують технічне завдання. Це і є головний аргумент P1-SUN. Його перевага – у здатності змінюватися разом із війною.

Олександр ДУРМАНЕНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---