Лучанка за три місяці у власному будинку прихистила майже 30 переселенців
Упродовж трьох місяців повномасштабного вторгнення Росії в Україну сім’я Оксани Андрухненко з Луцька прийняла майже 30 переселенців. Частина з них вже повернулась у свої домівки.
Нині у будинку лучанки живе п’ять сімей з регіонів, де йдуть бойові дії, зокрема з Донецької, Луганської та Харківської областей. Усього – 18 постояльців, йдеться у сюжеті Суспільного.
«Тут в нас є де жити, чому не прийняти? Ви б бачили тих людей! Їхні очі. Оце серед ночі, брудні, голодні. Вони по чотири дні добиралися», – говорить Оксана Андрухненко.
Нині в будинку живе подружжя Адарічєвих, які разом із онуками приїхали до Луцька зі Слов’янська. Обоє – лікарі-педіатри. Чоловік каже: не могли залишити своїх пацієнтів, з міста виїхали через місяць після початку війни.«Треба було лікувати дітей. Я був і сімейним лікарем, і педіатром. Була дуже складна ситуація. Так страшно було за дітей. Коли ми телефонували і чули бахи, вибухи, постріли, авіаудари були навіть. І працювати треба і виїжджати треба», – розповідає переселенець.
Ще одна родина переселенців, яких прихистила лучанка, – Олена та Віктор із Сєвєродонецька.
Олена працювала на хімічному підприємстві «Азот», яке нині обстрілюють. Подружжя каже: про події у місті дізнаються виключно з новин.«Ми навіть після 2014 року не думали, що таке буде. Нас в 14-му обстрілювали, але місто залишилось в Україні. Нині якщо місто звільнять, то будемо відновлювати. Як тільки скажуть, що можна повертатися», – говорить Віктор.
«Продуктами переселенців забезпечують мої родичі та знайомі», – додала Оксана Андрухненко. Нові мешканці будинку почергово займаються господарством.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Нині у будинку лучанки живе п’ять сімей з регіонів, де йдуть бойові дії, зокрема з Донецької, Луганської та Харківської областей. Усього – 18 постояльців, йдеться у сюжеті Суспільного.
«Тут в нас є де жити, чому не прийняти? Ви б бачили тих людей! Їхні очі. Оце серед ночі, брудні, голодні. Вони по чотири дні добиралися», – говорить Оксана Андрухненко.
Нині в будинку живе подружжя Адарічєвих, які разом із онуками приїхали до Луцька зі Слов’янська. Обоє – лікарі-педіатри. Чоловік каже: не могли залишити своїх пацієнтів, з міста виїхали через місяць після початку війни.«Треба було лікувати дітей. Я був і сімейним лікарем, і педіатром. Була дуже складна ситуація. Так страшно було за дітей. Коли ми телефонували і чули бахи, вибухи, постріли, авіаудари були навіть. І працювати треба і виїжджати треба», – розповідає переселенець.
Ще одна родина переселенців, яких прихистила лучанка, – Олена та Віктор із Сєвєродонецька.
Олена працювала на хімічному підприємстві «Азот», яке нині обстрілюють. Подружжя каже: про події у місті дізнаються виключно з новин.«Ми навіть після 2014 року не думали, що таке буде. Нас в 14-му обстрілювали, але місто залишилось в Україні. Нині якщо місто звільнять, то будемо відновлювати. Як тільки скажуть, що можна повертатися», – говорить Віктор.
«Продуктами переселенців забезпечують мої родичі та знайомі», – додала Оксана Андрухненко. Нові мешканці будинку почергово займаються господарством.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
У Раді пропонують суворо карати за «бусифікацію». Як саме
Сьогодні 09:02
Сьогодні 09:02
Біля Луцька загорілося горище приватного будинку
Сьогодні 08:28
Сьогодні 08:28
Від розвитку громад до підтримки країни в час війни: Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» – 15 років
Сьогодні 08:12
Сьогодні 08:12
Державні освітні гранти стануть інструментом підтримки вступників, – голова комітету ВР
Сьогодні 07:45
Сьогодні 07:45
Волинянка на згадку про бабусю створила поле з півоній
Сьогодні 07:16
Сьогодні 07:16



Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.