Маршрутник вибачився за публічне приниження мами загиблого в АТО волинянина

Водій маршрутки Іваничі—Луцьк все-таки визнав свою вину перед Тамарою Упоровою, яку два місяці тому принизив перед усіма пасажирами.

Про це повідомляє газета «Волинь-нова».

Ще на початку серпня стався прикрий випадок у маршрутному автобусі, який знову підтвердив, що наші перевізники в погоні за гривнею не зупиняються ні перед чим. «Під гарячу руку» такому шоферу-заробітчанину на ім’я Олександр потрапила жителька Луцька Тамара Полатівна Упорова, син якої загинув в АТО. Той факт, що перед ним — мати захисника країни, у водія не викликав співчуття, а от те, що жінка мала безплатний квиток, дуже розсердило. Бо саме цією маршруткою Тамара Упорова приїхала з Луцька до Іваничів із квитком за половину вартості.

Водій це запам’ятав і накинувся на жінку, що мовляв, хитрує, випросила у районних касирів безплатний проїзд. Про це йшлося у статті газети «Пане Президенте, заступіться за маму героя АТО Ігоря Упорова».

Як пояснила Тамара Полатівна, ситуація, коли матері загиблих їздять то безкоштовно, то за половину вартості, залежить від того, як це питання вирішується на автостанції. У більшості райцентрів матерям дають нульові, тобто безплатні білети. А в Луцьку, мабуть, через великий потік пасажирів переважно пропонують 50-відсоткову знижку на квиток. Решту треба додати з власної кишені. Хоча, думається, ціна, яку заплатили ці жінки, у мільйон разів вища за вартість будь-якого квитка.

Нещодавно на адресу редакції газети «Волинь-нова» на опубліковану статтю прийшла відповідь з облдержадміністрації, де йшлося про те, що водія-хама знайшли, викликали до першого заступника губернатора області Олександра Степанцова і серйозно з ним поговорили. Звільнити — не звільнили, але налякали сильно.

Ось як про це розповідає сама мама Ігоря Упорова.

— На початку жовтня мене запросили прийти в 721-й кабінет облдержадміністрації. Говорили зі мною Олександр Степанцов та Іван Мирка. Вони дуже вибачалися за той випадок у маршрутці. В кабінеті був також хазяїн автобуса і водій, який не хотів мене везти по нульовому квитку. Найбільше перепрошував перевізник. Він мало не плакав, казав: «Простіть, я не знаю, що з ним сталося». Шофер також просив вибачення, обіцяв, що ніколи більше такого не буде, запевняв, що можу завжди їздити безплатно.

— А чи їздили ви вже кудись після того випадку? — запитати журналісти Тамару Полатівну

— Ні. Тільки сумки передавала у Володимир-Волинський для донечок мого Ігоря. Чесно кажучи, я досі боюся зайти в маршрутку...

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---