USD 26.80 27.00
  • USD 26.80 27.00
  • EUR 32.50 32.70
  • PLN 7.15 7.25

«Мені цікаво з вами працювати!»: враження волинської режисерки від театрального фестивалю «Амплуа»

Наприкінці жовтня в Києві відбувся V фестиваль витончених мистецтв «Амплуа», участь в якому взяла волинська режисерка, драматургиня Наталія Максимчук.

У свій перший ювілейний рік фестиваль модернізував формат театрального відділення і зняв усі територіальні обмеження. Таким чином, до участі можуть долучитися усі театри – і академічні, і незалежні – в будь-який час у найбільш комфортному режимі спілкуванні драматургів, режисерів, акторів, критиків та глядачів. Його майданчики пропонують різноманітні актуальні форми їхньої взаємодії: професійні читання сучасної драматургії, вистави, експозиції та творчі зустрічі, концерти і майстер-класи. Гарним результатом 5-річної роботи «Амплуа» є більш як 60 сценічних втілень із 200 відібраних драматичних творів українських авторів у презентації сучасного національного мистецтва, що претендує на статус класичного.

Наталія Максимчук, відома своєю активною режисерською працею в якості керівника аматорського театру «Вперше», роботою при клубі «Патріоти Батьківщини», вже запам’яталася волинянам яскравими постановками. З її нових робіт – це патріотичний 3D мюзикл «Терновий вінок свободи» (у співавторстві із народним хореографічним ансамблем бального танцю «Юність»), представлений публіці у липні цього року. А 4 листопада лучани побачили у постановці режисерки дуже оригінальну презентацію альманаху «Танго без меж» від літературно-мистецького об’єднання «Без меж», учасницею якого вона є.
Наталія Максимчук. Фото В.Петрука
Терновий вінок свободи. Фото В.Петрука

Наталю, ти належиш до тих людей, які відгукуються на виклики сьогодення негайно і моментально. Тому зовсім не дивуюся твоїй швидкій реакції на можливість участі у театральному фестивалі «Амплуа».

Більш того, я реєструвалася на цей фестиваль і як режисерка, і як акторка. Так як актуальний попит був саме на режисерів, то запросили саме в цій якості. Відразу ж надіслали мені список п’єс для вибору. Трапилося ще й так, з моєю «щасливою кармою» через різні обставини (сміється), що п’єс у мене було аж три! І останній недільний фестивальний день став повністю моїм режисерським днем.

Дійсно, у твоєму дипломі учасника вказано аж три п’єси! За якими професійними і особистими критеріями обирала собі драматургічний матеріал?

Із запропонованих організаторами п’єс 80 відсотків були російською мовою. І це стало вирішальним у моєму виборі, бо я відразу відкидала російськомовний матеріал. Це не було якоюсь принциповою позицією. Просто я вважала, що я маю робити саме україномовний матеріал, бо знала, що російськомовні і так розберуть.

О, як цікаво! Чому ж так?

У Києві вони популярніші. Виявилося, вони популярніші не лише серед режисерів, а й серед акторів. Причина? Їхня мова спілкування і в побуті, і в театрі є і залишається російською, і кількісної переваги української мови ще не сталося. Звичайно, театри мають у своїх репертуарах українські п’єси. Але фестиваль таким чином відобразив реальний стан із «мовними квотами», так би мовити, у сучасному українському театральному житті. У мене виникло, власне, питання до журі: чим вони мотивуються, обираючи протягом фестивального року саме такий драматургічний матеріал? Були серед колективів фестивалю такі, які приїздили вже із готовим «домашнім завданням», і приємно було, що з Київської області представлені п’єси були українською мовою. Це були колективи з будинків культури, а також дитячі колективи.

Якими були твої жанрові уподобання у виборі драматургічного матеріалу?

Я обрала водевіль «Бізнесова теща» Олекси Городенка, соціальну містику «Тато мій, тато» Костянтина Солов’єнка та антрепризу «Кіно для дорослих» Олексія Комаровського. До слова, згадана антреприза дісталася мені практично в останній день, бо режисер, який планував її опрацювати, мав якісь свої обставини. Ця легка весела п’єса із медійними обличчями була втілена в багатьох постановках, популярна в країнах СНД, і здивувати автора новою інтерпретацією було непросто. Але нам це вдалося!

З якими акторами ти працювала і як склалася ваша творча взаємодія? Наскільки комфортно ви почувалися?

Організатори пропонували можливість привести свій театр. І він у мене є. Але мені було цікаво з іншими людьми попрацювати, випробувати себе – що я можу зробити у таких стислих термінах і жорстких умовах з відібраними професійними акторами. Були у мене справжні пригоди і з їх підбором, замінами, нестиковками у графіках. Але в результаті у мене склалася група із 6 акторів з Києва та з різних міст України: Сергій Гутько (до речі, виявилося, що він родом з Волині), Лариса Семирозуменко, Олег Фоменко, Катерина Ільченко, Тарас Яковець та Ольга Філоненко. Роботу з ними я б назвала «театром чайок», бо у птахів все в польоті відбувається. Ми з ними пропрацьовували їхні ролі, шукали суть характерів героїв – тобто досліджували «зерно» ролі. Актори тут мені повністю довірилися, але ми були у спільному пошуку – без надмірного режисерського тиску з мого боку.

В якому форматі відбувалася презентація вашої праці над п’єсою?

Загальний формат фестивалю – це ескізне втілення п’єси після читки акторами на декількох репетиціях. Потім відбувалося обговорення. У залі було багато людей, і вони ставили питання, абсолютно нікого не шкодуючи – ані авторів, ані режисерів, ані акторів.

Якою була реакція авторів п’єс на твої режисерські інтерпретації? Чи відбулися дискусії, відкриття?

Мені здається, відкриття були у всіх трьох авторів! (сміється). Дуети «автор – режисер» склалися у всіх випадках. Більш того, вони не сподівалися, що це буде так круто! Для автора «містики» Костянтина Солов’єнка все виявилося надто несподіваним, бо у нього було зовсім інше бачення, з яким я не погодилася. На мою думку, тема ворожіння, забобон має бути втілена більше емоційно, експресивно, бо це стресові і загадкові ситуації, які виходять з-під контролю людської логіки за межі рутинного спокійного життя. Мене підтримали і актори, і присутні на обговоренні глядачі. Наша інтерпретація змусила його переглянути загальну інтонацію власного твору! Я почула від учасників щирі слова: «Мені цікаво з вами працювати!» І відчувала те саме!

Що стало відкриттям для тебе на фестивалі?

Можливо, не відкриттям, а швидше підтвердженням того, що сьогодні молоді автори схильні до створення п’єс комерційних – «п’єс-схем», які б швидко ставилися і так само б швидко приносили прибуток з конкретним «бізнес-планом», маркетинговою політикою її просування. Все заради того, аби її купили. Час зараз у нас такий – прагматичний. Мушу сказати, що мені пощастило у цьому плані з моїми авторами. Лише антреприза мала комерційний характер, але і тут мені як режисеру було цікаво попрацювати.

Чи задумувалась над постановкою своїх фестивальних п’єс у Луцьку?

Наразі вже маю конкретні плани із відібраним драматургічним матеріалом. Але була одна подія фестивалю, яка дуже мене надихнула. Це зустріч із творцями сатирично-гумористичного журналу «Перець». Я зрозуміла, наскільки нам зараз бракує такого соковитого, здорового українського гумору!

Які твої загальні враження про фестиваль «Амплуа»?

Звичайно, я дуже задоволена своєю участю у ньому і тими контактами, спілкуванням, які там відбулися. Вдячна організаторам, учасникам. глядачам за цей досвід. Водночас відмітила собі, наскільки наші луцькі фестивалі чітко і гарно організовані, наскільки вони були продуманими як для учасників, так і глядачів: це авторитетні запрошені гості, події різних форматів у цікавих локаціях. Луцьк має повне право гордитися своїми унікальними фестивалями: театральним «Мандрівний Вішак», літературним «Меридіан», музичним «Art Jazz Cooperation», патріотичним «Бандерштат» та іншими.

Фото афіші, фестивального перегляду – Продюсерського центру «Амплуа».

Фотопортрет Наталії Максимчук, фото мюзиклу «Терновий вінок свободи» - фотохудожника Віктора Петрука (Луцьк).

Із Наталією Максимчук розмовляла Марія Пилипчук.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Реклама
Loading...
Коментарів: 12
Ольга М. Показати IP 5 Листопада 2017 19:04
Гарна розмова, цікаві персонажі
Лучанка Показати IP 5 Листопада 2017 19:27
Жаль, що цій талановитій молодій жінці не дали очолити наш драматичний театр. Вона могла б його радикально змінити. Удачі у творчості, дорога Наталю! Натхнення і визнання!
Вероніка Показати IP 5 Листопада 2017 20:12
Наталія дуже гарна жінка.дуже ефектні фото.
Лучанин Показати IP 5 Листопада 2017 21:31
Шкода що не очолила театр.
Ольга Показати IP 5 Листопада 2017 21:39
Автор все ж таки Марія, а не Маша
Маша до Ольга Показати IP 6 Листопада 2017 22:29
Мене навіть тішить, коли деяких людей ковбасить лише від мого імені)))
а ще ця прекрасна Показати IP 6 Листопада 2017 09:41
жінка тявкає у Фейсбуці за свого хазяїна Сергія Рижкова.. може хто читав ці сповнені жовчі коменти про зраду, укроп, Палицю... Гидко, що це робить ЖІНКА... Який театр після цього? Хиже нутро не сховаєш від люду, а де переважає ненависть і негатив - жодного позитиву бути не може
Жабі до а ще ця прекрасна Показати IP 7 Листопада 2017 00:05
Економте жовч, попереду ще багато мистецьких проектів
Пересічний Показати IP 7 Листопада 2017 09:41
ТРИ ЧОЛОВІКИ ВИ НАЗИВАЄТЕ ТЕАТР? До театру там ще як до моря... До режисера їй теж... А ті хто говорять що вона була б директором драмтетру просто с-м-і-ш-н-і! Така собі файна аматорка!!! А ВЖЕ ГОНОРУ... ПРАЦЮЙТЕ ШАНОВНІ НАД СОБОЮ!
жесть Показати IP 8 Листопада 2017 13:21
навіщо писати, рекламувати, цю нісенітнецю в платі ?
неграмотній до жесть Показати IP 9 Листопада 2017 21:16
Аби "знавці" навчилися писати українською без помилок.
даааа Показати IP 12 Травня 2018 13:27
Не чіпай г...но - саме випливе... Людина суха і гнила, не потоне....

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus