На Волині провели в останню дорогу воїна Петра Жука

Чорними крильми смутку і печалі накрила Колодяжненську громаду гірка звістка про загибель на війні Захисника Петра Анатолійовича Жука: такого молодого, життєрадісного, сповненого планів та мрій...

Серце Героя перестало битися 5 жовтня, а сьогодні, 9 жовтня, Петро Жук востаннє і навіки повернувся на малу батьківщину – с. Волошки, де відбулося прощання і поховання Захисника.

Найбільшою скорботою наповнилося рідне село Воїна: тут його знали і поважали не лише як Захисника, а як доброго односельчанина, сусіда, друга і товариша, колишнього учня та однокласника...

Невимовною тугою і болем сповнені серця найрідніших людей: дружини Дарини, яка у червні цього року народила Петрові синочка Владислава, мами Галини, батька Анатолія, бабусі Віри Андронівни, адже з малих літ онук проживав в її оселі...

Усі, хто знав Пера Жука з дитинства, розповідають, що він був спокійним, але дуже працьовитим хлопцем. Любив спілкування з друзями, захоплювався спортом.

Класний керівник полеглого Героя Руслана Володимирівна розповідає, що той був гарним учнем, чемно поводився і любив не так навчання, як працювати, щось майструвати. Тож після школи вступив у професійно-технічне училище в Лукові.

Після була строкова служба в армії, яка завершилася восени перед початком повномасштабного російського вторгнення. У квітні 2022-го Петра мобілізували. Відтак, золоті роки своєї молодості Герой присвятив захисту Батьківщини. Останнім місцем служби була Харківщина: молодший сержант Петро Жук був командиром відділення технічного обслуговування автомобільної техніки. Поліг 5 жовтня 2025 року поблизу н.п. Благодатівка Куп’янського району під час виконання бойового завдання. Ворожий дрон влучив у пікап наших бійців...

Паралельно зі службою Петро Жук устиг створити сім’ю: із дружиною Дариною познайомилися через інтернет, зав’язалося дружнє спілкування, а потім стосунки. Одружилися під час відпустки, у листопаді мали б відсвяткувати другу річницю шлюбу, та, на жаль, не судилося... Не судилося й більше побачити новонародженого синочка, який з’явився на світ у червні, і це був найщасливіший візит Петра додому. Останній візит...

Сьогодні громада зустріла Героя «на щиті». Багато квітів та гірких сліз... І напрочуд привітне небо, яке виблискувало сонцем, ніби кликало до Небесного Воїнства світлу душу Петра...

Не існує слів, які могли б полегшити біль рідних і близьких людей. Але сьогодні усі зібралися, аби підтримати їх і віддати останню шану Захисникові України. Щирі співчуття висловив сільський голова Віталій Кашик.

– Пригадую, як востаннє бачився з Петром під час своєї поїздки на Схід, привозив йому передачу від дружини. Згадую його сповнені життя, віри і оптимізму очі..., – мовив сільський голова. – Упевнений, у Петра Жука було багато планів: він хотів бачити, як росте син, можливо, аби його сім’я збільшувалася, та, на жаль, цього не відбудеться, адже сьогодні ми прийшли проводжати Воїна в останню земну дорогу. Нам не треба такі жертви, адже усі ми хочемо, аби наші Герої були живими та якнайшвидше поверталися у свої домівки... Але кожен з нас розуміє, що позбавляти життя українських воїнів – головне завдання кровожерливих російських убивць, і якщо їх не зупинятимуть військові, завтра вони вбиватимуть українців у ще більших масштабах, ніж вони робили це досі. Це чітко усвідомлював Петро, тож сміливо пішов захищати свою сім’ю, малу батьківщину та Україну. Це заслуговує найвищої шани і поваги, і забракне слів, аби її висловити... Низький уклін. Герої не вмирають!

Спочатку відбулося прощання біля дому Воїна, потому – заупокійна служба біля місцевого храму.

Поховали Петра Жука на місцевому кладовищі з усіма релігійними і військовими почестями.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна і світла пам’ять Герою!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---