«Наш будинок – поезія в камені»: на літературному вечорі в Луцьку ділилися спогадами про Миколу Голованя та читали вірші про сім’ю і кохання

Унікальний будинок-майстерня Миколи Голованя на березі Стиру, прикрашений понад півтисячею скульптур, є однією з найпопулярніших туристичних локацій обласного центру Волині. За життя митця тут знімали фільми та телесюжети про його творчість, а місцеві поети й письменники присвячували автору будинку вірші та оповідання.

Цю оригінальну архітектурну споруду іноді називають луцьким будинком з химерами. Проте сам майстер, згадує його дружина Тамара Филимонівна Головань, такої назви не любив.

Не дім з химерами, а сад скульптур

«Химерка з молоточком, встановлена на кузні, – лише одна скульптура серед сотень робіт чоловіка, – проводить екскурсію садибою пані Тамара. – Свого часу журналісти чомусь саме на ній акцентували увагу. Микола називав нашу садибу садом скульптур. Причому значну частину серед них становлять роботи на сакральну тематику. Разом з сином, Миколою-молодшим, вони виготовили ці скульптури на знак подяки силам неба за те, що їм вдалося за 22 роки звести прекрасну майстерню.

Тепер її прикрашає ціла галерея образів християнських святих – Матері Божої, янгола-охоронця, Петра і Павла, розп’яття Христа, жінок-мироносиць. А над дверима в майстерню він встановив барельєф нашої родини – себе в образі Атланта, що тримає на собі все, молоду мене, сина Миколу і доньку Наталю в дитинстві. Цю роботу він називав теплим сімейним вернісажем».

Проходимо з господинею садиби далі подвір’ям. Тамара Головань показує скульптури, присвячені міфам давньої Греції та Риму, луцьким князям Любарту та Вітовту, популярним нині персонажам луцької історії – вартовим-кликунам, фантастичним звірятам, язичницьким ідолам. Привертає увагу цікава постать людини без голови. Цікавлюся, що хотів у ній втілити скульптор, бо ніяк не можу самостійно вловити суть задуму митця.

«Робота дуже символічна, Микола її називав «Майстер», – пояснює Тамара Головань. – В його уяві це руки, які все роблять, і ноги, які тут ходять. Мій чоловік мріяв, фантазував, втілював у життя свої задуми без обмежень. Можна сказати, що творив поезію у камені. Часто гості, які проходили повз садибу, питали, чи ми були в Європі, бо лише за кордоном вони бачили подібну незвичну архітектуру. Називали Миколу українським Гауді. Він на це жартома відповідав, що якби вони зустрілися в житті, то один одному потиснули б руки як колеги».

Жив і творив у пам’ять про сина

Як розповідає Тамара Филимонівна, двадцять років тому їхню родину спіткало велике горе. Раптово пішов з життя Микола-молодший. Смерть сина підкосила майстра – через кілька днів після похорону він переніс інфаркт, потім ще один.

Для Голованя-старшого син був не лише найріднішою людиною, а й однодумцем, який змалку цікавився батьковою роботою. Майстер пишався тим, що є кому передати професійний досвід. Батько і син один одного розуміли з півслова, тому працювали в чотири руки. Після смерті Миколи-молодшого, згадує Тамара Филимонівна, більшість робіт її чоловік робив на пам’ять про сина, переживши його на сімнадцять років. Ігноруючи поради лікарів, розуміючи, що його життєвий ресурс обмежений, майстер хотів встигнути якнайбільше.

Читати ще: Той, що навчив співати камінь. Життєпис геніального луцького скульптора Миколи Голованя

Працював попри недуги, перемагаючи біль. Зробив ротонду, внутрішній дворик, ще один сад скульптур, і їх присвятив синові. Казав дружині, що має ще багато планів – добудувати дім, кузню. Не встиг. Але ще дочекався високого визнання його творчості – у 2016 році скульптору надали звання «Почесний громадянин міста Луцька».

Серце Миколи Голованя перестало битися 1 лютого 2022 року на 79-му році життя. А на подвір’ї садиби все й досі так, ніби майстер просто вийшов на обід і зараз повернеться. Навіть його улюблені коти чекають на господаря. Тому туристи й досі йдуть до родзинки Луцька цілими потоками.

«Чула, що це творіння скульптора називають будинком з химерами, або домом Гауді в Луцьку, – каже архітекторка з Чернігова Олена Грицюк. – Вважаю, що можна знайти аналогії. Але для мене це ще одна луцька Космогонія, створення особистого всесвіту через скульптуру, дім-портрет майстра Миколи Голованя. У своєму житті він розкидав та збирав не камені, а скульптури. Багато помітила елементів в моєму улюбленому стилі модерн. Є трохи відчуття хаосу, але він має бути під час появи нового всесвіту, правда ж? Впевнена, що у творця було бачення, цілісна концепція будинку і простору, але не вистачило часу. Дуже шкодую, що мені вже не познайомитись і не поспілкуватися з такою цікавою плідною особистістю».

«Тим туристам, кому не вдалося зʼїздити до Барселони й познайомитися з архітектурою Гауді, можна сміливо прямувати до Луцька, де на них чекає справжній витвір мистецтва – будинок скульптора Миколи Голованя, – ділиться враженнями подруга Олени Ірина Васільєва з Миколаєва. – Міфічні герої, чудернацькі фігури, камінь, бетон, скло, плавні лінії, як хвилі, переносять і занурюють нас у світ казки. Особливого колориту цьому місцю додають живі коти, постійні мешканці садиби, складаючи достойну компанію скульптурі Лева. Будинок розташований в дуже мальовничому місці, на березі річки Стир. Мені пощастило побачити його на заході сонця, в золотих променях, думаю, що ця картина могла б надихнути й Моне».

Ремонт – для будинку, скульптору – пам’ять і шана

Утім подвір’я садиби і сам будинок справляють враження таких, як при господарі, лише на перший погляд. Невблаганний час потрохи накладає на них свій відбиток. Унікальна будівля руйнується, дах протікає, стіни мокріють, окремі скульптури потребують реставрації. За словами доньки Миколи Голованя Наталі, гроші на ремонт після смерті скульптора через свій благодійний фонд зголосився зібрати луцький підприємець Андрій Ковальчук. Однак її не влаштували ані звітність, ані темпи ремонтних робіт. Тому донька скульптора створила свій благодійний фонд пам’яті батька.

«Спочатку треба зробити гідроізоляцію даху, – каже Наталія Головань. – Поки ми не отримали якихось великих донатів, капіталовкладень, щоб закупити матеріали, але люди допомагають чим можуть. Зокрема одні надали юридичні консультації щодо створення фонду, інші наводять благоустрій на подвір’ї, хтось допомагає перевезти будматеріали. Без них ми з мамою не впоралися б».

Читати ще: Біля луцького «Будинку з химерами» влаштували творчий вечір. Фото

Також, за її словами, у планах – популяризувати садибу Голованя на березі Стиру і «Сад скульптур» роботи майстра, що розташований у Старому місті поблизу костелу Петра і Павла, як мистецький простір. Принаймні про це при житті мріяв батько Наталі. Саме тому донька талановитого майстра започатковує літературно-мистецькі вечори. Перший з них під назвою «Сім’я. Кохання» відбувся у неділю, 28 вересня, в «Саду скульптур» та у приміщенні адміністрації державного історико-культурного заповідника Луцька.

У програмі були спогади дружини Миколи Голованя Тамари про їхній шлюб, що тривав 50 років. Шанувальники творчості скульптора теж добрим словом згадували майстра і читали вірші популярних українських поетів про любов. Наступний вечір, де обговорюватимуть фільм Олександра Стеренчука про українську авіацію «Крила», який знімали у Луцьку, відбудеться 12 жовтня.

Ще один із способів популяризації спадщини скульптора – екскурсії на подвір’я садиби та знайомство з роботами майстра, схованими від сторонніх очей. Дружина та донька Миколи Голованя відкривають цей мистецький простір для туристів. Їх підтримує управління туризму та промоції Луцька.

«Два роки тому за зверненням пані Тамари міська рада спільно з благодійниками надала будівельні матеріали, необхідні сім’ї для проведення ремонтних робіт в будинку. Нагадаю, що будівля є приватною, про що віднедавна навіть свідчить і табличка на брамі, – коментує очільниця управління туризму та промоції Луцька Катерина Мойсіюк. – Зі свого боку наше управління працює над популяризацією цієї садиби: інформацію про неї розміщено на туристичному сайті, в соціальних мережах, у центрі турпослуг його рекомендують для відвідування».

Як повідомила пані Катерина, також недавно для налагодження співпраці організували зустріч власників садиби з міськими гідами.

Конкретних домовленостей поки не досягли, однак екскурсоводи й надалі включатимуть цю локацію до своїх маршрутів.

Людмила ПРИЙМАЧУК

Фото авторки та з сімейного архіву Голованів

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---