Той, що навчив співати камінь. Життєпис геніального луцького скульптора Миколи Голованя

Його називали українським Гауді. Треба визнати, що його дивовижний химерний будинок почасти справляв на туристів значно сильніше і яскравіше враження, аніж навіть головна історична пам'ятка Луцька – Замок Любарта. Тож не дивно, що Миколу Микитовича знали не тільки за межами міста, а й у різних куточках світу.

1 лютого 2022 року Луцьк приголомшила звістка про смерть почесного громадянина міста, скульптора, автора Будинку скульптора Миколи Голованя.

Він любив малювати, колись вирізав скульптури з дерева, але більше його захоплювала робота з каменем. Так, він подарував сірому камінню голос: адже його скульптури були настільки самобутніми, ніби зійшли зі сторінок старих книжок, в яких записані легенди й балади про фантасмагоричних та міфічних істот.

Про нього знімали фільми, його творіння ставали декораціями для кліпів, до нього приїздили в гості звичайні туристи і відомі люди. І для всіх він був одним і тим самим – скромним і привітним господарем, який був завше в роботі. Для навігації гортайте історію вправо«Я не можу довго відпочивати. Одного-двох днів для мене цілком достатньо, а далі я знову берусь за діло. Знаєте, як кажуть: прокинувся, подякуй Богу, що живий, та ставай до праці», – розповідав Микола Головань у одному з інтерв’ю.

Читати ще: Майструйте далі, тільки вже на небі: волиняни у соцмережах прощаються з Миколою Голованем

Його будинок, де зібрано більше півтисячі скульптур, завжди любили туристи. І надто цікавим, хто хотів потрапити на подвір’я, він ніколи не відмовляв.

«Мені приємно, коли до мене приходять люди, щось запитують, дивляться, цікавляться. Подобається, коли приїжджають фотографуватись на весілля чи просто на пам’ять. Приємно просто знати те, що Луцьк прикрашає таке місце. Тоді я усвідомлюю, що роблю все правильно. І це дає мені сили йти вперед», – стверджував Микола Микитович.

Миколі Голованю за життя довелось пережити чи не найстрашнішу річ для кожного батька – поховати власного сина. Хлопець, теж Микола, покинув цей світ зовсім юним. Проте за життя активно допомагав батькові – був ковалем, скульптором, художником, музикантом та навіть писав вірші. Після трагічної загибелі сина єдину відраду Микола Микитович знаходив лише в роботі. Саме тому, з його слів, взявся працювати за двох, щоб якось оговтатись від страшної втрати. А справу митця продовжила донька. Талановита художниця і скульпторка працює по всьому світу: відновлює пам’ятки архітектури та створює нові шедеври.

Загалом митець завжди з особливим трепетом розповідав про свою родину: берегиню і «Мадонну» – дружину Тамару, сина Миколу, доньку Наталію та онука. Про сина – з гордістю і болем: «Найважча робота у моєму житті – це пам’ятник власному синові». На питання «Що підтримувало і було опорою протягом усіх років?», він завжди відповідав просто: «Творчість і родина – головне у моєму житті».

Безумовно, Микола Головань залишив яскравий слід не лише у серцях краян. Він, відлетівши на небо, подарував Луцьку частинки свого гарячого серця. Вони продовжують жити у його скульптурах, які ще багато років по смерті Маестро милуватимуть око містян та гостей обласного центру.

Інформаційне агентство Волинські Новини висловлює щирі співчуття рідним та близьким Миколи Микитовича.

Юлія МАЛЄЄВА

Верстка Івана САВИЧА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---