Порошенко виключив зі списку санкцій придністровський завод і російські фірми-прокладки, що працюють з «ДНР»

В Україні розгорається новий скандал навколо санкцій. 19 березня президент Петро Порошенко своїм указом № 82 затвердив чергові списки фізичних та юридичних осіб, проти яких запроваджуються санкції РНБО (блокування активів, заборону на виведення коштів з країни, на в’їзд в Україну, бізнес-діяльність і т.п.).

Втім, у даному випадку інтрига навіть не в тому, хто потрапив під санкції. Крім сотень громадян і компаній, яких внесли до «чорного списку», є й такі, кого з нього, навпаки, викреслили.

Як і навіщо відкоригували санкційні списки, повідомляє Страна.

У першому списку значиться 848 фізосіб. В основному, це вчені та культурні діячі з Криму, російські військові та фахівці. У другому – 294 компанії, у тому числі, «Мако Холдинг» Олександра Януковича, «Силові машини» і «Стройтрансгаз», які пов’язують з російським олігархом Олегом Дерипаскою, низка російських IT-компаній ( «Дата Інтернет», I ITX, INST. NET, Reksoft), «Яндекс», російські видавництва, а також підприємства, які брали участь в будівництві Керченського моста.

У списку фізосіб таких троє: померлий майже рік тому Йосип Кобзон, заступник голови адміністрації Горлівки Анатолій Копилов й екс-міністр юстиції так званої «ДНР» В’ячеслав Писаренко. І тут, власне, особливих сенсацій немає. Діячі «ДНР», хоча номінально такими і є, по-суті, особливої ​​активності останнім часом не виявляють. Той же «екс-міністр юстиції» В’ячеслав Писаренко так і не приступив до виконання своїх обов’язків, за що був достроково звільнений.

Більш цікавий другий список – юридичних осіб. Як виявилося, з нього викреслили відразу кілька компаній. Найбільша «риба» в цьому переліку – Молдавський металургійний завод, який пов’язують з другом Путіна російським олігархом Алішером Усмановим, і який, до введення проти нього санкцій у 2018 році, дочиста вивозив з України лом чорних металів.

З-під санкцій вивели також кілька дрібних російських фірм-прокладок, частина з яких знаходиться в процесі ліквідації, а багато загрузли в судах. Майже всі вони так чи інакше пов’язані з ринком металобрухту і машинобудівного устаткування.

«Все дуже просто. У той час, коли українська дипломатія докладає значних зусиль для збереження і поглиблення санкцій проти Росії, України, навпаки, ці санкції звужує. Це викликає масу питань у наших міжнародних партнерів. Як і у наших громадян. Ці підприємства були під санкціями. А зараз ми робимо вигляд, що всього цього не було? Все нормально? Проїхали? Вважаю неприпустимими такі рішення. Особливо без аргументованих пояснень. Особливо на тлі скандалу в оборонному комплексі. Будемо ініціювати створення тимчасової слідства ної комісії в парламенті з цього питання », – пояснив" Країні «народний депутат, заступник голови парламентського комітету з питань правової політики і правосуддя Леонід Ємець.

Бізнес-розбирання або кримінальний компромат?

Перше, що кидається в очі в відкоректованому списку санкцій – виключення з нього Молдавського металургійного заводу.

Це підприємство знаходиться в придністровському місті Рибниця і підконтрольне наближеному до президента Володимира Путіна російському олігархові Алішеру Усманову. У 2015 році його холдинг «Металоінвест», нібито, передав 100% акцій підприємства уряду придністровської республіки. Але, як стверджують експерти, за фактом завод і далі контролюється росіянами.

Санкції проти нього були введені влітку минулого року. Але до цього підприємство зуміло оскандалитися на українському ринку і налаштувати проти себе всіх наших металургів.

Справа в тому, що завод протягом двох років планомірно скуповував в Україні лом чорних металів за завищеними цінами. Давати високі закупівельні ціни йому дозволяла дешевизна інших складових собівартості продукції, зокрема, електроенергії, яку підприємство бере на Молдавської ГРЕС, підконтрольної російській «Інтер РАО, і газу, постачання якого здійснює «Газпром».

Ініціатором введення санкцій стала профільна асоціація «Укрметалургпром», яка прямо звинуватила Молдавський металургійний завод в нечесній конкуренції. Як пояснював тоді президент «Укрметаллургпрома» Олександр Каленков, «Росія дотує придністровське підприємство по енергоносіях, а воно має можливість завищувати ціни на лом, переробляти його в готову продукцію і відправляти на ринки, на яких конкурує з українськими металургійними підприємствами».

У підсумку в 2017 році з України було вивезено 486 тисяч тонн металобрухту більш ніж на 120 млн доларів. З них 55% поставлено на Молдавський металургійний завод. А обсяги експорту, в порівнянні з 2016 роком, зросли на 78%.

За перші чотири місяці 2018 року (тобто, до прийняття рішення РНБО про введення санкцій) експорт брухту збільшився, в порівнянні з аналогічним періодом 2017 року, ще в 3,5 рази, до 216 тисяч тонн. І 135 тисяч тонн осіло на придністровській підприємстві. При цьому на той час вже діяли українські санкції проти самого Усманова. І навіть після ведення санкція проти ММЗ, поставки все одно не припинялися

Як повідомляв «Укрметалургпром» в своєму зверненні до Кабміну, за документами лом йшов на адресу молдовської трейдера Novastal Prim, хоча по факту відправлявся в Рибницю.

Восени минулого року на постачання брухту в Придністров’ї спіймали також українську компанія «ПЕК УКР-ТРАНС». СБУ почала розслідування, але поки воно так нічим і не закінчилася.

Ринок металобрухту, який оцінюється в близько 1 млрд доларів на рік, на 70% знаходиться в тіні, тому відстежити поставки брухту вкрай складно, – пояснюють експерти. Тому навіть після підвищення експортних мит на брухт з 30 до 42 євро / т в минулому році, сірі експорт як і раніше вигідний.

У результаті вітчизняні металурги зіткнулися з дефіцитом брухту: його заготівля впала втричі – до 3,8 млн тонн на рік.

Як видно, причини санкцій проти ММЗ – переважно економічні. «Це – результат роботи металургійного лобі», – підтверджує економіст Олексій Кущ.

Але, за його словами, йдучи на поступки українським металургам, влада не врахувала ланцюжка взаємодій придністровського бізнесу і офіційним Кишиневом.

«Там кардинально інша схема, ніж, скажімо, та, що діє між українськими підприємствами, розташованими на непідконтрольних територіях, і нашою владою. Придністровський бізнес дуже добре вмонтований в усі інститути молдавської влади і має в них своїх лобістів. І, цілком можливо, що , маючи намір зіпсувати життя Молдавському металургійному заводу, наша влада отримали натомість нерозуміння з урядом Молдови», – говорить Олексій Кущ.

І, можливо, саме цей аргумент став вирішальним для президента Порошенка. «Мене не дивує те, що випадають якісь підприємства з Середньої Наддніпрянщини – давні контакти пана Плахотнюка і Порошенка дуже добре відомі», – заявив народний депутат Сергій Соболєв.

Володимир Плахотнюк – лідер Демократичної партії Молдови і давній знайомий Петра Порошенка. Його називають неформальним господарем Молдови.

Примітно, що саме недавно його ім’я спливло у зв’язку зі скандальними звинуваченнями каналу «1 + 1» президента і, нібито, його причетності до загибелі брата Михайла.

Як повідомлялося, журналісти згадали про заяву, зроблену 22 вересня 2017 року ефірі телеканалу TV8 молдавським політиком Ренато Усатим, який назвав президента України фактичним заручником молдавського олігарха Володимира Плахотнюка. І продемонстрував копію постанови від 1 жовтня 2012 року, в якому йдеться про те, що «група фізичних осіб, керована Петром Порошенко, а саме Петру Мадан і інші, створили ряд ОЗУ, які скоїли на території Молдови з 1996 по 2004 рік ряд особливо тяжких злочинів, такі як шахрайство в особливо великих розмірах, розкрадання, написано про те, що є підозри (на адресу Петра Порошенка – Прим. Ред.) і в організації вбивства свого рідного брата, Михайла Порошенка», – вказував Усатий.

Статутний фонд в 10 тисяч, два співробітника і мільйонний прибуток

З списку санкцій, крім уже згаданого Молдавського металургійного заводу, несподівано «випали» ще сім фігурантів. Їх назви нічого не скажуть пересічній людині.

Більшість в російському реєстрі юросіб числиться як «мікропідприємства». Їх об’єднує кілька моментів: побудова бізнесу за схемою фірми-прокладки (мізерний статутний фонд, відсутність активів, широка сфера діяльності і при цьому дуже мало штатних співробітників, на засновників «висить» ще по кілька аналогічний фірм та інше) і наявність в переліку послуг торгівлі чорним металом або ломом.

Мова, зокрема, йде про зареєстрованих в Ростові-на-Дону ТОВ «Гууд Леонова», «Майбел», ВАТ «Астон продукти харчування і харчові ігредіенти», ТОВ «Реймс-Ексім» (Шахти, Ростовська область), «Русвнешторг» (Пушкіно, Московська область), «Прохолода-ЗМ» (Сімферополь). Всі ці компанії потрапили до списку санкцій за рішенням РНБО в минулому році. Обмеження тоді вводилися на три роки, але, як видно, їх вирішили скасувати задовго до закінчення цього терміну.

Майже всі компанії – класичні «прокладки».

Наприклад, ТОВ «Гууд дрілл, згідно російському реєстру юросіб, засноване в 2014 році зі статутним капіталом всього в 10 тисяч рублів. У штаті числяться тільки засновники – якісь Вікторія Переверзева й Ольга Дьоміна. При цьому заявлена ​​досить серйозна спеціалізація – торгівля обладнанням для видобутку корисних копалин, виробництво пластмас і синтетичних смол, оптова торгівля хімічними продуктами.

Чистий прибуток компанії за 2017 рік (більш свіжі дані відсутні) склала більше 8 млн рублів. Підприємство в реєстрі значиться як чинне.

«Реймс-Ексім», згідно з тим же реєстру, зареєстровано в 2012 році Євгеном Пріколотіним. Статутний фонд компанії – 1 млн рублів, штат – 4 людини. Спеціалізація – торгівля обладнанням, твердим, рідким і газоподібним паливом, рудами і металевими рудами. У 2017 році підприємство отримало прибуток порядку 14,6 млн рублів.

ТОВ «Русвнешторг» зареєстровано на Костянтина Карпова.

Має в штаті вісім співробітників і статутний фонд в 50 тисяч рублів. І при цьому – широку сферу діяльності, починаючи від переробки м’яса та виробництва супів, армійських пайків і карамелі, і закінчуючи транспортної обробкою вантажів, послугами зі складування та рекламою. Прибуток компанії в 2017 році склала близько 1,7 млн ​​рублів. Ті не менше, на ній висить кілька судових позовів, зокрема щодо стягнення заборгованості за договорами поставки (позивач – компанія «Банкон», яка вимагала повернення понад 700 тисяч рублів).

Історія з сімферопольським ТОВ «Прохолода - ЗМ» ще більш заплутана. Воно має скромний статутний фонд в 10 тисяч рублів і широкий спектр послуг (від торгівлі лісом, цеглою і фарбою до транспортних і логістичних послуг), але з 2017 року знаходиться в стадії ліквідації.

Засновником компанії є ТОВ «Альфа», яке проіснувало лише рік – з 2016 по 2017-й. Ці два бізнесу об’єднує бізнес-вумен Лейсан Сабитова, на якій значиться ще кілька фірм, у тому числі, ТД «Олімп» і «Петрохім». Перша зареєстрована далеко від Криму – в Ханти-Мансійському автономному окрузі, але, на відміну від інших бізнес-активів пані Сабитова, до сих пір знаходиться на плаву, хоча і не показуючи ніякої фінансової діяльності (в звіті за 2018 рік значаться суцільні нулі). Спеціалізується, крім іншого, на виробництві гарячекатаного прокату і катанки.

А ось «Петрохім» (г.Волжск, Волгоградська обл.) Також знаходиться в процесі ліквідації з 2016 року, плюс на ньому висить 14 судових позовів, зокрема, за боргами (тільки по ПДВ – на 18,4 млн рублів).

Ростовське ТОВ «Майбел», знову-таки, за документами скромний мікро-бізнес зі статутним капіталом в 10 тисяч рублів і двома людьми персоналу. Заявлена ​​спеціалізація – торгівля, починаючи від продуктів харчування і закінчуючи обладнання і «неспеціалізовані товари».

Засновники – Сергій Білоусов та Віталій Майер, до яких накопичилося чимало претензій з боку бізнес-партнерів. Компанія – активний учасник судових процесів (в основному – як відповідач). Серед позивачів числиться в тому числі донецька компанія «Циркон», яка знаходиться на території «ДНР» і вимагає відшкодувати їй близько 240 тисяч рублів збитків, що виникли «внаслідок неналежного виконання зобов’язань за контрактом від 10 червня 2015 року.

ВАТ «Астон продукти харчування і харчові інгредієнти» на цьому тлі виглядає найбільш пристойно. Це велика компанія з штатом майже в 2 тисячі чоловік і статутним фондом понад 900 млн рублів. Заснована в 2009 році бізнесменом Вадимом Викуловим і декількома фірмами зі швейцарською юрисдикцією (ASTON AGRO-INDUSTRIAL AG, UNITED AGRO INDUSTRIAL AG). Прибуток компанії за 2017 рік склав близько 1,8 млрд рублів.

Незважаючи на «їстівну» назва, компанія спеціалізується в основному на торгівлі металевими рудами, деревним сировиною, автотранспортних послугах, і має широку мережу філій.

Цікаво, що «Астон» є активним учасником держзакупівель. Всього зафіксовано 16 контрактів з держорганами, зокрема, по здачі в оренду приміщень «на території іноземної держави» (як видно, в Швейцарії), за останнім контрактом від 2018 року – на 65 тисяч рублів.

Ще одна київська фірма – «Порт Корвет» – знаходиться в стадії ліквідації з грудня минулого року (у 2017 році мала прибуток більше 1, 7 млн ​​рублів). Основні показники: статутний фонд – 10 тисяч рублів, 33 людини персоналу, спеціалізація на все тій же торгівлі металевими рудами і металами «в первинних формах». Засновниками фірми є Олександр Харитоненко (на якому висить ще 8 компаній в Ростові, в тому числі, «Ростовстройінструмент», «Донстройінструмент», «Прибій» і ін.) й Ігор Григор’єв (14 фірм, в т.ч «Корвет-ліс» , «Корунд», «Рус-ліс» та ін.).

Лом на мільярд

Експерти кажуть, що фірми, яких вивели з-під санкцій, можуть бути посередниками в ланцюжку поставок українського брухту як в саму Росію, так і в Придністров’ї.

Власне, є підозри, що такі поставки йдуть і зараз, але обхідним шляхом – через Білорусь. Про такою схемою недавно повідомила Російська митна служба. 17 січня вона зафіксувала спробу ввезти в РФ 23 т брухту без документів, що підтверджують білоруське походження товару. «Це вже третя кримінальна справа за цей рік», – констатують російські митники.

На російському ринку брухту явно не вистачає. У минулому році тамтешніх металургів сильно підвели казахські постачальники – скоротили експорт на 25,5%. В результаті зросли ціни – в середньому тонну брухту закуповують по 257 доларів.

Скорочують обсяги і наші постачальники брухту. За 9 місяців минулого року експорт брухту чорних металів впав на 18,5%, до 316,2 тисячі тонн. Але при цьому все одно більше 64% йшло в Молдову.

За цей же час на 58,8% збільшився імпорт металобрухту. Його везли з Туреччини (72,8%), Південної Кореї (9%) і РФ (7,4%).

«На противагу металургам, які лобіюють заборону експорту, є ще і можна лобі самих експортерів брухту, які, навпаки, зацікавлені у відкритті ринку», – говорить Олексій Кущ.

Серед найбільших гравців ринку металобрухту експерти називають, зокрема, ФПГ «УкрМет» Андрія Кисельова, «Інтерпайп Втормет» корпорації «Інтерпайп» Віктора Пінчука, ПрАТ «Керамет» «Індустріального союзу Донбасу» (контролює пул російських інвесторів на чолі із засновником компанії «Євраз» Олександром Катуніним, частки акцій є також у Сергія Тарути та Олега Мкртчана), група компаній «Євро Метал Інвест» (власник Алі Мохаммад Хані Омран) та інші.

Цікаво, що лобіюються також інші заходи по збільшенню заготівлі брухту.

Так, в минулому році лідер радикалів Олег Ляшко зареєстрував законопроект № 7497 «Про детінізації ринку металургійної сировини». Ним пропонується, зокрема, скасувати поділ брухту на промисловий і побутовий, спрощення вимог до заготівлі без переробки, дозвіл розрахунків за лом «живими» грошима. Експерти відразу ж заявили, що це відкриє доступ на ринок промислової заготівлі фізособам. А ті особливо церемониться не стануть – здадуть на металобрухт все, що погано лежить.

«Металобрухту приватники зараз тягають дуже багато. Зокрема, ріжуть на брухт шахти, у тому числі, і на непідконтрольних територіях», – розповів голова міської організації Незалежної профспілки гірників в Кривому Розі Юрій Самойлов.

Збільшення пропозиції на тлі зняття санкцій дозволить того ж ММЗ різко наростити поставки брухту з України.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---