Про моноксил з використанням нових технологій: на ювілей унікального археологічного артефакту в Маневичах презентували інноваційний проєкт його популяризації

Десять років тому на Маневиччині між селами Старосілля і Копилля у річці Стир виявили великий старовинний човен-довбанку. Ця знахідка неабияк зацікавила не лише українських, а й литовських, польських та шведських вчених. Аби захистити унікальний артефакт від руйнації, його підняли з води та перевезли на консервацію до Маневичів. З 2021 року довбанка експонується в окремому добудованому залі місцевого музею. Оскільки він виготовлений з цільного стовбура дерева, в археологічній літературі його називають моноксилом. Дані радіовуглецевого аналізу артефакту вразили науковців – їх чекала справжня сенсація.

«Згідно з дослідженнями, цей човен-моноксил датовано 1223-1256 роком, тобто йому приблизно вісім століть, – каже директор Маневицького краєзнавчого музею Петро Хомич. – Довжина знахідки становить 12 метрів 20 сантиметрів. Це перший об’єкт підводної археології такого віку, масштабу та рівня збереженості не лише в нашій країні, а й в усій Європі. Тому ним цікавляться і українські, і закордонні науковці».

Якщо приблизний вік човна вчені визначили, то питання функціонального призначення його досі залишається відкритим. Доцент кафедри історії України та археології ВНУ імені Лесі Українки Сергій Панишко припускає, що знайдена довбанка – частина катамарана, плавзасобу з двома з’єднаними паралельними корпусами.

«Це не човен сам по собі, а деталь від якоїсь платформи, – переконує науковець. – Поряд з ним існував ще один подібний плавзасіб. Неважливо, був він більшим за нього чи меншим, головне – цей човен мав пару, з якою був зв’язаний дерев’яними конструкціями. Про це свідчать шість парних врізів на моноксилі. Ймовірно, така платформа виконувала роль наплавного млина, в якому використовували енергію води».

Читати ще: Човну 1650 років: на Волині досліджують частину довбанки, яку знайшли в річці Турія

За словами члена Національної спілки краєзнавців України, гідроархеолога Юрія Мазурика, у 2015 році, окрім маневицького човна, на Волині знайшли ще дві довбанки. Того року було дуже посушливе літо, рівень води у водоймах області суттєво впав. Цінні артефакти виявили на дні річок або на мілині.

«Наприклад, у селі Щитинь тодішнього Любешівського району місцевий житель звернув увагу на те, що під час переходу броду через річку Турію його кінь постійно спотикається об стовбури дерев, – каже Юрій Мазурик. – Цю деревину вирішили витягти трактором. Один «стовбур» виявився човном-довбанкою. Його довжина – 3,48 метра. Нині ця довбанка зберігається у Колодяжненському музеї-садибі Косачів. Про такий човен Леся Українка писала у «Лісовій пісні». Після радіовуглецевого аналізу можна буде говорити про вік цієї знахідки».

Ще один старовинний човен того ж року туристи виявили біля села Семки на дні котлована. Вони його сфотографували і переслали світлини науковцям. Планували археологічне дослідження. Однак коли науковці приїхали, човна там уже не було. Спритники випередили вчених і цей артефакт тепер для історії втрачений.

Також фрагмент човна-довбанки виявили цьогоріч в річці Турії у селі Бузаки Камінь-Каширського району. Його знайшов місцевий вчитель і передав у районний краєзнавчий музей.

Ці артефакти свідчать про розвиток суднобудування на землях Волині в часи Середньовіччя. Дізнатися про історію регіонального річкового судноплавства у Маневицькому краєзнавчому музеї невдовзі можна буде завдяки мультимедійним засобам. На десяту річницю виявлення унікального об’єкта підводної археології тут презентували проєкт «Спадок минулого Волинського Полісся: таємниці маневицького човна XIII століття». Ініціатори ідеї переконані, що завдяки його реалізації моноксил стане справжньою туристичною родзинкою краю.

«Цей об’єкт унікальний, подібних до нього в Україні лише кілька: у Запоріжжі та на Чернігівщині, – вважає проєктна менеджерка Яніна Швачко. – Але у першому випадку ці об’єкти через близькість міста до фронту не можуть бути якісно представлені відвідувачам. У човна, подібного до маневицького, який знайшли на Чернігівщині, доля ще більш незавидна – його варварськи пошкодили замість рятувати. Тому маневицький човен-моноксил у найбільш виграшній позиції. Але останнім часом відвідувачу нецікаво просто спостерігати за музейними експонатами. Він хоче взаємодії і з артефактами, і з історією».

Якісний і цікавий доступ до експонатів та взаємодію з контентом для відвідувачів музею планують забезпечити завдяки новітнім технологіям. За словами директора установи Петра Хомича, за допомогою тачскрін монітора і проєкторів зображення буде транслюватись на стіну. На мультимедійному екрані можна буде самостійно вибрати будь-яку тему з історії Волині, розвитку річкового судноплавства, про реставрацію човна-моноксила тощо і переглядати її. На реалізацію проєкту планують залучити грантові кошти.

Людмила ПРИЙМАЧУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---