Реформа електроенергетики України: на півшляху від монополії до вільного ринку

Відсутність адекватного законодавства, залежність від олігархів-монополістів, надто сильна урегульованість та перехресне субсидіювання: що заважає Україні здійснити реформу ринку електроенергії відповідно до вимог європейських партнерів, визначили в Енергетичному Співтоваристві.

Про це йшлося під час зустрічі українських журналістів з представниками Секретаріату Енергетичного Співтовариства у Відні, що була організована аналітичним центром DiXiGroup за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Керівник електроенергетичного відділу Енергетичного Співтовариства Сімон Юзунов розповів, що Угода про заснування Енергетичного Співтовариства продовжена до 2026 року. Україна підписала 24.09.2010 протокол про приєднання до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, який набрав чинності для України з 01 лютого 2011 року. Протоколом був затверджений графік імплементації нормативних документів ЄС.

Місією Енергетичного Співтовариства є приваблення інвестицій в електрогенерацію та електромережі для того, щоб гарантувати стабільне та безперервне електропостачання, необхідне для економічного розвитку та соціальної стабільності; створення інтегрованого енергетичного ринку, що дозволить транскордонну торгівлю електроенергією та інтеграцію з ринком ЄС; підвищення безпеки поставок; покращення стану навколишнього середовища у зв’язку з енергопостачанням регіону; підвищення конкуренції на місцевому рівні та на рівні регіону і використовувати ефект масштабу; наближення договірних сторін ближче до вступу в ЄС.

У рамках Третього енергопакету ринку електроенергії стосуються одна директива та один регламент, безпеки постачань – дві директиви, енергоефективності – три директиви, дев’ять технічних регламентів, ще одна директива - відновлюваних джерел енергії.

Відповідно до Третього енергопакету, нові правила та регламенти будуть розроблені для електропередачі, ринку електроенергії, виробництва та постачання електроенергії. Нові повноваження отримає Регулятор – регуляторні повноваження та незалежність дій.

Ситуація з виробництвом електроенергії в Україні

У виробництві електроенергії в Україні домінують теплові електростанції, які використовують вугілля (вони пов’язані з екологічними витратами, погіршенням інфраструктури та коштами на відновлення експлуатації вугілля). Технологічно значна частина ТЕС повинна припинити свою роботу. Ця надзвичайно серйозна проблема в Україні вплине на увесь ринок, як зазначивють в Енергетичному Співтоваристві.

Інша важлива частка виробництва електроенергії належать АЕС (цей сектор отримує значні субсидіювання за державні кошти, потрібно продовжити термін експлуатації чинних реакторів або забезпечити нові потужності, а перехресне субсидіювання руйнує ринкову ціну).

Важливу роль відіграють ТЕС, які використовують газ для виробництва електроенергії (вони характеризуються значними витратами на імпорт газу, погіршенням інфраструктури та пов’язаністю з виробництвом теплової енергії); високе зацікавлення у відновлюваних джерелах енергії.

У сфері споживання електроенергії важливою є робота розподільчих систем, інфраструктура зношена, важливим є питання платіжної дисципліни; високий рівень перехресного субсидування (відносно низькі тарифи для домогосподарств, немає відшкодування витрат), система захисту вразливого споживача неефективна; високий рівень енергоємності, потреба вживати заходи з енергоефективності.

Експерт відзначив недосконалість чинного закону «Про засади функціонування ринку електричної енергії України». Діюча модель ринку електроенергії є застарілою, адже це система з концепцією єдиного покупця та оптового постачальника (ринок викупу). Ринкова ціна визначається у обмеженому сегменті, ринкова конкуренція обмежена, обмежені можливості імпорту та експорту, середовище зарегульоване. Для країни характерна регульована система перехресного субсидіювання (в генерації атомної та гідроелектроенергії), в постачанні (регульовані ціни), субсидії у виробництві з відновлюваних джерел енергії.

Нині ринок електроенергії України зараз інтегрований з Росією, Білоруссю та Молдовою. Винятком лишається так званий «Бурштиновий острів» (від міста Бурштин Івано-Франківської області, де працює Бурштинська ТЕС), що є невеликим регіоном, синхронізованим з ENNTSO-E (Словаччина, Угорщина, Румунія) з експортним об’ємом у 550 МВт. До того ж, Україна не може позбутися залежності від імпорту електроенергії з Росії, а значна частина ТЕС працюють на антрацитовій групі вугілля (залежність від поставок з окупованих територій або імпорту з Росії, можливий шлях вирішення – налагодження імпорту вугілля з ПАР).

Загалом сумарна встановлена потужність всіх українських електростанцій (з урахуванням тимчасово окупованих територій) становить 54,5 ГВт, а магістральні електричні мережі мають протяжність 23,19 тисяч кілометрів (йдеться лише про магістральні, без розподільчих мереж). Перспективи енергоринку в сфері інтеграції в ринок ЄС – нові «острови» у Польщі, доступ до ринку шляхом зміни високовольтних ліній постійного струму.

Енергетичне Співтовариство та реформування українського ринку електроенергії

Відносно нещодавно прийнята правова база спрямована на поступове скасування використовуваної нині моделі «єдиного покупця», що не сумісна з Третім енергопакетом, та запровадження балансування за принципами ринку та ринку «на добу вперед» у 2017 році. Також йдеться про реформи щодо доступу третіх сторін, управління траскордонними потужностями передачі, права на зміну постачальника, роботи роздрібного ринку тощо. Закон передбачає створення так званого «Фонду розподілу вартісного дисбалансу», спрямованого на субсидування вартості електроенергії для домогосподарств, генерації з відновлюваних джерел енергії та ТЕС за рахунок надходжень від АЕС та великих генеруючих потужностей ГЕС, що перебувають у державній власності. Закон однак не впроваджує норми Третього енергопакету.

Впровадження Третього енергопакету розпочалося у липні 2014 року, коли Секретаріат Енергетичного Співтовариства запропонував Міністерству законопроект, сумісний з положеннями Директиви 2009/72/ЄС та Регламенту (ЄС) 714/2009. Законопроект досі розглядають і декілька етапів його розгляду відбулися у співпраці з Секретаріатом.

Відповідальним регуляторним органом є НКРЕКП, перепризначена указом президента у 2014 році. Повноваження НКРЕКП у секторі електроенергетики стосуються, зокрема, ліцензування, встановлення тарифів мереж передачі та розподільчих мереж, затвердження регульованих витрат генерації (окрім ТЕЦ, що працюють на вугіллі), встановлення регульованих цін на електропостачання.

Системний оператор «Укренерго» - юридично та функціонально розділена державна компанія. Положення щодо відокремлення власності відповідно до Директиви 2009/72/ЄС не відображені в чинному Законі «Про засади функціонування ринку електричної енергії». Третій енергопакет передбачає імплементацію моделі відокремлення власності та процедури сертифікації «Укренерго» відповідно до згаданої Директиви.

Якщо говорити про модель ринку електричної енергії, існуючий оптовий ринок повинен трансформуватися у ринок двосторонніх договорів (децентралізована торгівля електроенергією), ринок «на добу вперед» (організована купівля-продаж електроенергії).

Ринок електроенергії та потреба в його інтеграції з ЄС

Загалом електричний сектор України не належить до синхронізованої системи ENTSO-E, натомість пов'язаний з Об’єднаною енергетичною системою (РФ, Білорусь та Молдова). Лише невеликий так званий «Бурштиновий острів» пов'язаний з енергосистемами Словаччини, Угорщини, Польщі та Румунії.

Техніко-економічне обґрунтування для синхронізації з ENTSO-E почалося в листопаді 2014 року. Як вважають експерти, підготовча робота для синхронізації може тривати приблизно 10 років. Техніко-економічне обґрунтування визначає першу фазу синхронізації і його метою є проаналізувати заходи, необхідні для того, щоб подолати можливі технічні, організаційні та правові перешкоди.

Залежність від олігархів-монополістів та відсутність інвестицій: нагальні проблеми ринку електроенергії

Ринок електроенергії України організований навколо «Енергоринку» - державної компанії, що є «єдиним покупцем», купуючи всю вироблену електроенергію від генеруючих підприємств чи трейдерів та продаючи її для постачання чи експорту. Така модель ринку зменшує ліквідність, не забезпечуючи правильних цінових сигналів.

Новий закон про ринок електричної енергії передбачає скасування такої моделі ринку і впровадження ліквідних форм торгівлі у період до 2017 року. Як частина цього процесу, у квітні 2015 року були створені дві структурні одиниці у «Енергоринку» - торговельну платформу для ринку на добу вперед та гарантованого покупця відновлюваної електроенергії.

Ще одна проблема, на яку звертають увагу експерти Енергетичного Співтовариства – те, що генеруючі потужності країни застаріли та зносилися. Прогресу в залученні нових інвестицій перешкоджає існування приватної монополії у виробництві електроенергії на ТЕС та ТЕЦ, що працюють на вугіллі (йдеться про компанію ДТЕК олігарха Рината Ахметова). Варто зауважити, що за інформацією НКРЕКП і ДТЕК вироблення НАЕК «Енергоатом» становило 50% від загального балансу в 2014 році. Частка ТЕС становила 37,3%, а частка вироблення електроенергії компаніями ДТЕК становить приблизно 28% від загального балансу (цій компанії належить і Добротвірська ТЕС, яка постачає електроенергію на Волинь). Таким чином, два власники забезпечували 78 %від загального обсягу виробленої електроенергії за 2014 рік.

Також цьому перешкоджають обмежені інвестиційні ресурси, що випливають з низьких регульованих тарифів на електроенергію. Корисною буде дерегуляція виробництва атомної та гідроелектроенергії. Модернізація розподільних систем не відбувається через брак інвестицій, спричинений відсутністю стимулюючих тарифів. Відповідні реформи передбачає новий законопроект про ринок електроенергії.

Відкриття ринку та регулювання цін

Відповідно до чинної структури ринку електроенергії, лише генеруючі одиниці потужністю до 20 мВт можуть продавати електроенергію напряму кінцевим користувачам. Наразі вся вироблена електроенергія продається через «Енергоринок».

Формування тарифів базується на непрозорому механізмі торгів з низькою ліквідністю, що застосовується до частини загального виробництва електроенергії (ТЕЦ, які працюють на вугіллі), у той час, як інша частина виробництва регулюється. Разом із місцевими монополіями у постачанні (обленерго) ця модель істотно перекриває та перехресно субсидіює як оптовий, так і роздрібний ринок.

Новий закон про ринок електроенергії прагне замінити єдиного покупця на двосторонні угоди та ринок на добу вперед і балансуючий ринок з липня 2017 року. На думку представників Енергетичного Співтовариства, як зауважив Сімон Юзунов, найбільш критичною перешкодою для ефективного відкриття ринку електроенергії буде Фонд розподілу вартісного дисбалансу, який суттєво скоротить розмір та обсяги будь-яких ліквідних торгових механізмів та викривить ринкові цінові сигнали. Наразі в законі йдеться про створення Фонду розподілу вартісного дисбалансу, який має статус недержавної некомерційної організації, а функцією якого є перерозподіл коштів, отриманих від продажу електроенергії, між різними видами генерацій. При цьому платниками (донорами) Фонду є АЕС, ГЕС та ГАЕС (крім малих гідроелектростанцій), а отримувачами компенсаційних виплат (реципієнтами) – власники ТЕЦ, відновлювальних (альтернативних) джерел енергії, а також постачальники електричної енергії для споживачів, які мають право на пільгові тарифи. Алгоритм перерозподілу коштів визначається органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці (НКРЕКП). В Енергетичному Співтоваристві вважають, що Фонд повинен бути скасований не до 2030 року, як передбачає чинний закон, а значно раніше.

Захист споживачів та вразливі споживачі електроенергії

Відповідно до Третього енергопакету споживачі повинні мати:

Право розірвання контрактів з постачальниками електрики без штрафних санкцій;

Право компенсації, якщо рівень якості послуг не відповідає вимогам (неточне і запізніле виставлення рахунків та інше);

Доступ до інформації про процедури, що застосовуються у випадку суперечок;

Право заміни постачальника протягом двох тижнів;

Право бути поінформованим, принаймні раз на квартал, про фактичне споживання електрики і витрати;

Право отримання електроенергії від обраного постачальника, незалежно від країни-члена, в якій постачальник зареєстрований;

Право захисту від ринкового зловживання: в цьому зв'язку, національні органи регулювання повинні мати можливість визначення «граничних цін в неконкурентних ринках на встановлений і обмежений період».

Аналіз світового досвіду реформування електроенергетики показує, що істотно збільшуються складність технологічного і комерційного управління енергосистемами, що призводить до ускладнення системи технологічного управління. Своєю чергою, різний ступінь лібералізації цін на оптовому і роздрібному ринках спричиняє серйозні цінові шоки і соціальну напругу, особливо в періоди сезонних коливань попиту; високий ступінь дерегулювання ринків електроенергії за відсутності системної приватної або державної координації дій ринкових агентів може призвести до коливання цін, їх підвищення та дестабілізації всієї системи електропостачання; превалювання поточних цілей енергокомпаній над довгостроковими призведе до скорочення робіт з підтримки устаткування в працездатному стані, зниженню об'єму інвестицій унаслідок підвищення фінансових ризиків.

Наразі в Україні про захист вразливих споживачів дбають завдяки регулюванню цін та перехресного субсидіювання. Відповідно до Директиви 2009/72/ЄС ця система повинна бути замінена на іншу, сфокусовану лише на вразливих споживачах. Досі немає визначення вразливості споживача та адекватного механізму його підтримки. Відповідно до законодавства у сфері соціального захисту передбачене право на отримання субсидій, що покривають певний відсоток рахунків за споживання електроенергії для деяких категорій споживачів. Однак такий підхід не базується на стійкій та прозорій схемі, сфокусованій на споживанні електроенергії.

Висновки та пріоритети, які окреслюють в Енергетичному Співтоваристві

Найпершим пріоритетом є ухвалення нового закону про ринок електроенергії, що відповідатиме нормам Третього енергопакету. Зусилля, які роблять Міненерго, НКРЕКП та «Укренерго» в плані створення необхідних підзаконних актів необхідно активізувати, акти повинні бути розроблені, щоб оперативно вирішити питання ефективного здійснення імплементації нового законопроекту.

Іншим пріоритетом лишається відокремлення мереж передачі та розподільчих мереж. Вчасно повинна розпочатися процедура сертифікації «Укренерго». Перехідного періоду вимагатиме впровадження нових платформ торгівлі електроенергією. Право споживача на зміну постачальника повинне підтримуватися відокремленням операторів розподільчих систем та встановленням ефективних правил зміни.

Абсолютними пріоритетами є також дерегуляція цін на виробництво та постачання електроенергії та полегшення перехресного субсидіювання. Процес, який розпочала НКРЕКП щодо цін на електроенергію для домогосподарств, повинен бути розширений до сфер регульованих постачання та виробництва електроенергії. Механізми субсидіювання повинні бути лімітовані до мінімуму та поступово зникнути.

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---