Рушники, подушки та скатертини: роботи волинських майстринь цінують навіть за океаном

Вишиті речі від майстринь із маленького волинського села потрапили не лише за межі області, а й за океан.

Мешканки Райміста, що в Доросинівській громаді, настільки люблять вишивати, що їхні оселі тонуть у вишитих хрестиком чи гладдю квітах. Їхні вишиті рушники також прикрашають церкви, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Майстриня Ольга Умша демонструє свою колекцію вишивок: різні техніки, кольори, візерунки. Вишитих рушників у неї безліч. На стіні у вітальні – величезний килим, теж власноруч вишитий.

Жінка вишиває з дитинства, цій справі її навчила матір: «Я вишиваю рушники з 10 років. Добре пам’ятаю: колихала маленького брата і вишивала рушник».

Чимало своїх робіт вона подарувала людям. Рушники, хоругви та ризи, вишиті майстринею, прикрашають дві сільські церкви. Вишиті нею речі потрапили навіть за океан.

«Материн рідний дядько колись виїхав у Парагвай. Він приїжджав сюди, побачив ті колишні подушки, великі, красиві. А я кажу: «Я вам подарую». Він відповів: «Ні-ні, з подушками в літак не пропустять». То я йому наволочки дала. І вишиті блузки дарувала, не пам’ятаю кому саме», – ділиться Ольга Умша.

Майстриня, на жаль, не вишиває вже близько двох років через проблеми з зором і рукою. Але сподівається, що цієї зими спробує знову взяти до рук голку з ниткою.Читати ще: Майстриня з Колодяжного виготовляє ляльки-мотанки і збирає кошти для ЗСУ

Через поганий зір близько чотирьох років не вишиває й інша сільська майстриня Катерина Федосюк. Жінка закохана в це народне ремесло. У неї стільки вишитих рушників, наволочок, простирадл і скатертин, що аж очі розбігаються.

«Як мала час, то вишивала. Вишивала в перервах між городом, роботою», – пригадує пані Катерина.

Місцеві майстрині роботи, які вишивали протягом свого життя, або дарують знайомим, або бережуть у себе. Кажуть: вишивка – частина нашої української культури.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---