«Солістка була від Бога»: волинянка 73 роки співала в церковному хорі

Галина Кобзар із села Вишеньки Луцького району 73 роки віддала співу в місцевому церковному хорі. І зараз у свої 88 років вона легко бере найвищі ноти.

Жінка працювала дояркою. Як пригадує, скошувала по 25 соток жита, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Довгожителька розповідає: разом із чоловіком до свого будинку прийшла жити 68 років тому. Тоді це була одна з найгарніших хат у Вишеньках.

Чоловік Галини Кобзар уже покійний, тому нині жінка мешкає одна. Здоров’я та роки не дозволяють їй утримувати господарство.

«Раніше тримали дві корови, коня. Був трактор. Господарство було велике… Все велося. Ми були господарями. Чоловік був трактористом, а я – дояркою. 11 років доїла корів руками, – розповідає старенька. – Працювали тяжко. Все було вручну. Я сама викошувала косою 25 соток жита, а мама за мною підбирала. Сьогодні мені вже 88 років, а скрізь – покошено. Я ручками досі кошу».Читати ще: Пережила війну і голод: історія 102-річної волинянки. Відео

У пані Галини – чотири доньки. Вже має і праправнуків.

«Мала чотирьох дочок, чотирьох зятів. Усіх вісім внуків поженила, як і 16 правнуків. І ще сімнадцяту праправнучку заміж віддала», – перераховує довгожителька.

Окрім сім’ї та щоденної роботи, велику частину свого життя вона віддала співу – 73 роки співала в церковному хорі. Лише два роки тому покинула цю справу.

«Із 13 років я пішла співати в церковний хор. Солістка була від Бога. По нотах усе співала і всякі сола вела. Як заспіваю «Розбойніка» чи «Плотію», всякі «Алілуя», «Вірую». Треба на одній ноті викричати: «Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба й землі і всього видимого і невидимого»… От така я була», – говорить Галина Кобзар.

Вона не лише співала в церкві – будувала її. Зазначає: у стінах храму досі є цеглинки, де викарбувано її ім’я.

«Там мої слідочки… Будували церкву своїми руками… Мій чоловік возив воду бичками аж туди, де бочка стояла, під ліс. Прошу його, щоб налив води в балії. Він наллє, а ми прийдемо і нам ті балії вже повиливали. Нам влада не давала робити», – згадує жінка.

Читати ще: 94-річний волинянин спить на вуликах і чекає розпаду Росії

Пані Галина співала не тільки в церковному хорі – виступала й на великій сцені. Розповідає, як за виступ отримала в подарунок посуд і постільну білизну. Тоді це були дуже цінні речі, адже їх дістати було напрочуд складно. Усі подарунки жінка зберігає. У серванті – подарований посуд, скриньки, грамоти і подяки.

Довгожителька зауважує: могла б іще виступати на великій сцені, але чоловік ревнував її до музики. «Сказав: «Якщо я, то не фестивалі», – пригадує Галина Кобзар.

У церковному хорі вона співала до 86 років.

Старенька наголошує: раніше світ був веселіший, а люди добріші.

«По-різному було. Не так жити було, як ми зараз живемо. Люди були кращі, світ був веселіший. Повага велика була. Ніяких ворогів не мала. Всі люди мені були добрі. Мене любили, а я – їх. Я йду, в церкві мене ждуть… 10 років керувала церковним хором… Мій голос був такий… Я завжди казала, що то – Божа благодать».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---