USD 27.80 28.00
  • USD 27.80 28.00
  • EUR 33.10 33.35
  • PLN 7.24 7.32

У «Волині» була в п’ять разів більша зарплата, ніж у «Стяуа», – Ерік Бікфалві

Ерік Бікфалві – один з найяскравіших легіонерів «Волині» за всю історію. Румунського футболіста і досі пам’ятають через круті дальні удари, а також через бразильський гол через себе. У сезоні 2014/15 років він став найкращим бомбардиром чемпіонату України, відзначившись 17 голами.

Провівши три роки у «Волині», він так і не перейшов до якогось з українських грандів, а відтак переїхав у Китай. Згодом він повернувся на свою батьківщину, де виступав за «Динамо» з Бухаресту. А у 2016 році доля занесла його в РФ, зараз він грає в «Уралі», а його голи збирають мільйони переглядів в інтернеті.

На YouTube-каналі «Красава» вийшло велике інтерв’ю з колишньою зіркою «хрестоносців», в якому Ерік Бікфалві зокрема розповідає і про перехід у «Волинь», і про вплив на нього Віталія Кварцяного, і про те, чому все ж перебрався до Китаю, а не залишився в Україні.
Як опинився у «Волині»

Дивний вибір, як може здатися. Коли я переїхав туди, зі мною перейшов ще один футболіст – центрбек із «Стяуа» Валентин Ілієв. Ми тоді перейшли на хороших умовах. Нам пообіцяли, що в планах – зібрати сильну команду і боротися за єврокубки, також буде новий стадіон. Ми погодилися, адже і зарплата вражала – вона була більшою у п’ять разів, ніж в «Стяуа». Для мене це тоді було дуже важливо. У «Волині» також грав ще один футболіст з румунії (Сілвіу Ізворану, – ред.), для мене це теж було маленьким плюсом. На той момент «Шахтар», «Динамо», «Металіст», близько п’яти клубів грали в єврокубках, чемпіонат був дуже сильним. Я пробув у «Волині» три роки. У клубі були фінансові проблеми, проте ми були там для того, щоб грати футбол. В останній рік ми добилися хороших результатів, а я став найкращим бомбардиром чемпіонату.

Як скаути «Волині» мали дивитися іншого гравця «Стяуа», але обрали Бікфалві

Скаути «Волині» приїхали на Національний стадіон на дербі з бухарестським «Динамо», хотіли подивитися, як футболіст, якого вони хочуть, покаже себе у тій грі. Тоді Валентин Ілієв був центральним захисником, я теж грав і добре показав себе. Вони дізналися, що ми будемо вільними агентами влітку того року і нас обох запросили.
Про легендарного тренера Віталія Кварцяного

Методи у нього були просто чумові. Починаючи з сьомої ранку, ми тренувалися тричі вдень. Якщо програвали, то на наступний день з самого ранку повинні були бігти вгору 25 метрів, а потім бігти з гірки. Кожну середу в нас були товариські ігри з дублем, іноді ми грали в бронежилетах вагою близько трьох кілограмів. Такі ось у нього були методи. Але в нього був міцний характер, він мені дуже сильно допоміг. Бувало, що ми сварилися, але я знаю, що він хотів для мене лише кращого. Саме він зробив з мене сильного бомбардира. Наприкінці кожного тренування він заставляв мене робити 200 ударів по воротах, заставляв кожного разу вибирати потрібну позицію. Він любить хороший футбол. Виграти 1:0 – це не про нього, він завжди говорив, що це не футбол. Тренер постійно ставив нам у приклад гру «Ліверпуля», дортмундської «Боруссії», тобто їхній крутий відкритий футбол. Він говорив, що краще програти 4:3, але показати справжній футбол.

Що взяв би від Віталія Кварцяного

Я думаю, у кожного тренера свій характер і свої методи. Мені дуже близька філософія атаки. Він наполягав, щоб забивали якомога більше. Тому взяв би від нього націленість на результат, також потрібно давати свободу нападникам і створювати тиск на захисників, щоб вони грали вище, не боятися ризикувати, грати між лініями. На сьогодні це дуже важливо для футболістів.

Чому не хотів повертатися у «Волинь» після вихідних

Мені не платили зарплату, тому я поїхав додому. Нам пообіцяли виплатити усі гроші. Команда почала збиратися на базі, а я на той момент тренувався вдома. В середині тижня до мене подзвонили, сказавши, що отримали бюджет, тож можуть виплатити зарплату. В суботу у нас була гра, я повернувся. Думав, що мене поставлять на хвилин 20, оскільки я пропустив збори, а під час цієї гри температура повітря була 36-37 градусів. А Віталій Кварцяний взяв і поставив мене на увесь матч. Ми грали проти «Ілічівця» (зараз команда має назву «Маріуполь», – ред.), вони вигравали 1:0. Оскільки я багато часу провів вдома, то старався якомога більше бити зі стандартів. На 86 хвилині я поклав крутий штрафний, а потім Бабенко забив ще раз. Ми перемогли 2:1. Тож свою дупу я врятував тим, що забив гол. Я знав, що мене поставили на поле, аби я страждав.

Чому з «Волині» не перейшов в український гранд

Через пів року перебування у «Волині» «Дніпро» захотів, щоб я перебрався до них. Пропозиція була хорошою, про все домовилися. Але мені подзвонили і сказали не переходити, оскільки на той час я добре показував себе у збірній, а можливо, взагалі перейду в «Шахтар». Коли я почув це, то був дуже радий. «Шахтар» – крута команда, але я залишився у «Волині» до кінця контракту. Через кілька місяців «Дніпро» грав у фіналі Ліги Єропи, і я думав, що я наробив. Я закінчив сезон у статусі найкращого бомбардира, мені зробили кілька пропозицій, зокрема і з України. Якщо чесно, чекав пропозицію від «Шахтаря», вірив, що мене покличуть. Я чекав два місяці, але мене так і не покликали, тому я переїхав до Китаю.

Олександр Зелінський
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Реклама
Loading...
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus