Удари по заходу: як і чим Білорусь допомагає Росії бити по Україні

Восени 2026 року Росія масштабувала свої атаки по західному регіону України. Якщо в серпні реактивні дрони лише зрідка долітали туди, то вже в жовтні атаки стали масовими та повторюються по кілька разів на добу.

Про це пише УП.

Підсиленням для росіян стали ретранслятори, які розташовані на території Білорусі й фактично стали коридором для ворожих дронів у західному напрямку, заявив президент Володимир Зеленський. Ці станції супроводжують БПЛА під час руху, забезпечуючи їх сигналом.

Речник ДПСУ Андрій Демченко в коментарі УП розповів, що режим Лукашенка допомагає Росії не лише підсиленням сигналу. Досить часто під час маршрутів російські дрони залітають і на білоруську територію.

«Вони можуть зайти з Чернігівської області, рухатися територією Білорусі, а потім залітати в Україну знову в межах Київської, Житомирської областей», – пояснив Демченко.

Небезпека лише зростає, адже Росія хоче розмістити на території Білорусі ще й балістичні установки. Якщо ракети запускатимуть звідти, під прямою загрозою буде весь західний регіон, а час підльоту балістики до Львова чи Івано-Франківська, наприклад, обмежуватиметься кількома хвилинами.

Чи наважиться Лукашенко відкрито вступити у війну, дозволивши запуск балістики з території Білорусі? І чи реально заглушити сигнал ретрансляторів, які допомагають російським дронам? Про це – в матеріалі «Української правди».

Ретранслятори: не нова історія

Роботу ретрансляторів у Білорусі Україна фіксує вже не вперше. Ще в червні 2026 року Зеленський казав, що чотири ретранслятори в Гомельській та Брестській областях коригують удари «Шахедами» по українцях.

Читати ще: РФ запускає «Шахеди» через Білорусь: під кордоном виявили п'ять нових баз

Тоді Зеленський поставив Лукашенку ультиматум: за тиждень припинити роботу ретрансляторів, інакше Україна зробить це сама. Після погроз Білорусь вимкнула підсилювачі сигналу.

Минуло три місяці – у вересні підсилювачі сигналу знову запрацювали. Речник ДПСУ Андрій Демченко пояснив, що не варто шукати прихованих мотивів у відновленні роботи ретрансляторів – Білорусь банально не витримує тиску Росії.

Для ворога ретранслятори є вагомим ключем до атак, адже з початку 2026 року РФ не має можливості вільно використовувати Starlink на ударних засобах. Україна зверталася до SpaceX через те, що російські дрони почали використовувати термінали Starlink для керування під час атак. Американська компанія почала блокувати термінали, які не пройшли верифікацію.

Росія працює над розробкою проєкту «Рассвет», який може стати альтернативою американським супутниковим системам, але наразі рано говорити про повноцінне розгортання власної мережі. Її усе ще тестують, тож ретранслятори стали реальним порятунком в реалізації російських атак.

Як працюють ретранслятори

Авіаексперт Анатолій Храпчинський розповів УП, що принцип роботи цих станцій доволі простий: за основу беруть звичайну телекомунікаційну вишку мобільного зв'язку, яка зовні нічим не відрізняється від цивільних об'єктів. На неї монтують цифрове обладнання для передавання та приймання радіосигналів, а також антени з високим підсиленням – їх скеровують у бік повітряного простору України.

Конструкція підключається до стаціонарного електроживлення, а також працює на оптоволокні. Відтак налагоджується зв'язок між ударними групами безпілотників і командними пунктами, а сигнал може охоплювати територію на глибину до 140 кілометрів.

Мережа працює в такий спосіб, що безпілотник у повітрі не є кінцевим споживачем, він ретранслює сигнал для інших дронів. Якщо вежа на кордоні передає сигнал першому БПЛА на 100-140 кілометрів, то цей дрон може передати сигнал іншому ще на 50-70 кілометрів, пояснює авіаексперт.

«Завдяки побудові багатострибкового повітряного ланцюжка ударна група може просуватися вглиб території України на 200 кілометрів, а за сприятливих умов – і до 300», – пояснює Храпчинський.

Один наземний ретранслятор здатен одночасно обслуговувати та тримати в мережі до 50 безпілотників, якщо йдеться про передання невеликого обсягу даних. Якщо ж треба підтвердити ціль чи здійснити ручне наведення – ситуація суттєво змінюється. У такому режимі, як пояснює авіаексперт, одна базова станція може обслуговувати щонайбільше 1-3 дрони одночасно.

«Цей технічний фактор прямо пояснює зміну тактики росіян, яку ми фіксуємо останнім часом: ворог дедалі частіше розбиває масовані нальоти на невеликі компактні хвилі», – додає Храпчинський.

Ретранслятор абсолютно однаково працює і щодо класичних безпілотників, і щодо швидкісних реактивних версій. Ба більше, дешеві дрони часто прикривають своїм радіополем основний ударний ешелон, наголошує авіаексперт.

Де розташовані і скільки коштують

Росіяни розміщують ретранслятори якомога ближче до кордону з Україною, щоб сигнал залишався стабільним. Між антеною та приймачем має бути гарна видимість, без серйозних перешкод. Що ближче до української території розташована станція, то менший вплив на якість сигналу мають рельєф і лісові масиви.

Фото з відкриття нової білоруської прикордонної застави в селі Гдень, яке відбулось 9 квітня, є доказом розташування станцій. Храпчинський зауважив на опублікованих знімках вежу з великою кількістю антенного обладнання. Від неї до кордону з Україною всього 1,8 кілометра, а пряма відстань до центру Києва складає приблизно 100 кілометрів.Окрім села Гдень, ретранслятори розташовані ще щонайменше в чотирьох білоруських населених пунктах Гомельської області, стверджує моніторинговий канал «єРадар»: місто Хойнікі – приблизно 45 кілометрів від кордону; село Махновичі – приблизно 35-40 кілометрів від кордону; село Дзербінка – приблизно 8-10 кілометрів від кордону; село Буда-Софіївка – менш ніж 5 кілометрів від кордону.

У Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, з огляду на чутливість цієї теми, відмовилися надавати УП інформацію про те, скільки рестрансляторів є на території Білорусі, тож офіційно ці дані не підтверджені.Оснащення однієї базової вежі обходиться в середньому до $20 тисяч. Щоб налагодити сигнал уздовж основних маршрутів прольоту, Росії достатньо розгорнути орієнтовно 18-22 такі станції, вважає авіаексперт.

«З фінансового погляду для Росії та Білорусі це копійчане рішення. Тут не використовують дорогі мілітарні технології – система будується на базі комерційних рішень подвійного призначення, переважно китайського виробництва», – каже Храпчинський.

Чи є в України протидія

Фізичне знищення веж на білоруській території може стати ключовою пасткою, якої від нас чекає Москва. Прямий удар буде для Кремля ідеальним приводом для остаточного втягування білоруської армії у відкриті бойові дії.

Авіаексперт вважає, що найкращим розв'язанням проблеми ретрансляторів може бути спроба заглушити зв'язок між білоруськими вежами та російськими дронами за допомогою РЕБ.

Балістика: не нова історія 2.0

Ще на початку повномасштабного вторгнення Росія зосередила в Білорусі від 24 до 36 пускових установок. За даними «Беларускі Гаюн», у 2022 році з білоруської території по Україні випустили щонайменше 721 ракету: використовували й «Іскандери», і старі комплекси «Точка-У», а також зенітні системи С-300 і С-400.

Тоді з білоруського напрямку масовано обстрілювали і Київщину, і Житомирщину, і північно-західні регіони. Проблема України була у повній відсутності комплексів Patriot чи SAMP/T, тож будь-який пуск «Іскандера» означав фактично гарантований приліт.

У 2026 році мета Росії дещо інша – розтягнути наші дефіцитні засоби, до яких немає ракет протиповітряної оборони, зазначив авіаексперт.

Читати ще: Від війни на виснаження до знищення: які цілі обирає Путін на заході України

У Білорусі й досі на постійній основі стоїть російський дивізіон «Іскандер-М», а це чотири самохідні пускові установки. Також країна має балістичні установки ще з радянських часів – це 36 пускових установок «Точка-У» з модифікованими ракетами.

Та все ж Білорусь планує ще більше масштабувати ракетну інфраструктуру: журналісти проєкту «Схеми» (Радіо Свобода) фіксували підготовку до таких планів. Ще у вересні 2025 року з супутників було видно, що на базі 465-ї ракетної бригади в Осиповичах розбудували три капітальні спеціалізовані ангари.

«Кожен такий ангар розрахований на повний дивізіонний комплект із 12-13 спецмашин: 4 пускові, 4 транспортно-заряджальні машини та техніка управління й забезпечення. Сумарно цей майданчик здатний штатно прийняти повноцінну ракетну бригаду – до 12 пускових установок та майже 40 одиниць супутньої техніки», – наголошу Храпчинський.

Які ракети можуть запускати

Якщо Росія втілить свої плани, то з території Білорусі застосовуватимуть різні типи озброєння, залежно від конкретних бойових завдань. Під час ударів по критичній інфраструктурі та логістичних хабах на заході України можуть використовувати модернізовану ракету «Іскандер-1000», дальність якої до 550 кілометрів, вважає Храпчинський. Також на озброєнні є північнокорейські KN-23, які летять понад 600 кілометрів.

Читати ще: Росія готується випробувати новий тип балістичних ракет із дальністю до 800 км, – ГУР

«Росіянам навіть немає потреби заганяти ці наземні установки впритул до нашого рубежу, підставляючи їх під удар. Їм цілком достатньо працювати з глибини білоруської території, накриваючи Львівську чи Волинську області з часом підльоту в 2-3 хвилини», – вважає експерт.

Якщо сучасні ракети з дальністю 500-600 кілометрів запускатимуть з полігонів Брестської та Гомельської областей – під загрозою опиняться не лише очевидні Луцьк і Рівне, які розташовані найближче, а й Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Хмельницький – фактично весь західний тил аж до передгір'я Карпат.

Час підльоту ракет до цих областей у разі запуску буде дуже малим: Луцьк та Рівне – до 1,5-2 хвилин; Львів, Тернопіль чи Івано-Франківськ – до 2,5-3,5 хвилин.«Для цивільного населення сигнал повітряної тривоги фактично лунатиме майже одночасно з вибухами або за лічені десятки секунд до прильоту, що повністю скорочує звичний часовий запас, який західні регіони мали під час атак крилатими ракетами чи «Шахедами», – акцентує Храпчинський.

Чи реальна допомога партнерів

За такого розвитку подій українська система протиповітряної оборони працюватиме в екстремальному режимі, пояснює авіаексперт. Допомога від союзників (коли вона є) в частині розвідданих і зараз є миттєвою – супутник фіксує тепловий факел двигуна ракети в перші секунди після запуску й одразу повідомляє про це. Тож пришвидшення в цьому питанні очікувати не варто.

Єдиний варіант, коли допомога партнерів справді буде дієва, – це розміщення додаткових комплексів протиракетної оборони на українській території.

Звісно, порятунком для України була б американська база ПРО Aegis Ashore, яку відкрили в листопаді 2024 року в польському Редзіково. Однак це частина системи протиракетного захисту НАТО, а отже, залежить від політичних рішень Альянсу, наголосив Храпчинський.

Чого чекати від Лукашенка

Сценарій балістичних ударів по Україні з території Білорусі наразі залишається лише потенційним, а не неминучим розвитком подій. Усе залежить від того, чи наважиться Лукашенко піддатись тиску Росії та втягнути Білорусь у відкриту війну.

Експерт із питань Білорусі та Росії Ігар Тишкевич у коментарі УП припустив, що Лукашенко може виконати вимоги Кремля, якщо його переговорний трек зі США та Польщею провалиться. У вересні самопроголошений президент Білорусі зустрівся зі спеціальним посланником Трампа Джоном Коулом. Вони домовилися про звільнення 25 білоруських політв'язнів в обмін на зняття санкцій США з двох білоруських компаній. Водночас міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що бачить можливість розмороження стосунків його країни з Білоруссю.

Наразі немає ознак, що налагодження відносин із Заходом може зайти в глухий кут, тож Лукашенку зовсім не на руку запускати ракети зі своєї території.

«Він дуже любить владу. Власну владу. Зламати цю формулу може за однієї умови: якщо раптом вирішить, що бути президентом незалежної – або хоча б відносно незалежної країни – не так вигідно, як бути губернатором в Росії. Або в разі державного перевороту в Білорусі, коли до влади приходять відверті призначенці з Москви – тоді так, ця ймовірність зростає в рази», – зазначає Тишкевич.

Усе ж деякі білоруси не такі впевнені у твердості позиції Лукашенка. Наприклад, білоруська журналістка Ксенія Галубовіч у коментарі УП висловилася, що самопроголошеному президенту Білорусі може бути не так просто відмовити Путіну.

«Якщо Росія вирішить використати територію Білорусі для провокації або запуску балістичних ракет, можливості Мінська відмовити Москві будуть дуже обмеженими», – вважає вона.

Досвід співпраці, чи то залежності Білорусі від Росії показує, що справді так і є. Протягом усього часу повномасштабного вторгнення в Україну білоруська військова промисловість працювала на користь Росії. З лютого 2022 року до серпня 2025-го Росія отримала від режиму Лукашенка озброєння щонайменше на 1,2 мільярда доларів, зазначає Білоруський розслідувальний центр.

Білоруси ризикують стати заручниками тиску Путіна на Лукашенка. Якщо самопроголошений президент дозволить запускати балістичні ракети з території Білорусі, географія війни може збільшитися на ще одну державу. Тоді білоруси, дуже ймовірно, зіткнуться з ударами у відповідь, як це нині відбувається в Росії.

Тетяна Кривішин, Наталя Боднар

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---