Українське мистецтво в американській пустелі: у Луцьку відбувся спеціальний показ фільму «Замки на піску»
У Луцьку відбувся спеціальний показ документального фільму «Замки на піску» за участі режисера та співпродюсера стрічки. Захід провели у вівторок, 5 травня, в стінах простору SKIT.
Фільм розповідає про українських митців та інженерів, які створюють і везуть величезні унікальні артоб’єкти в пустелю Блек-Рок (США) на наймасштабніший мистецький фестиваль Burning Man – попри війну, відстані та часто неможливі умови.
Документальну стрічку «Замки на піску» від Fozzy Media Group знято у партнерстві з конструкторським бюро «Майстерня Чудес». У Луцьку співорганізаторами виступили платформа «Алгоритм дій» та Волинська культурна платформа «Де це було?». Вхід на захід зробили теж благодійним – за вільний донат на банку для Superhumans Center.Аби дізнатися про закулісся знімань та те, як народжуються мистецькі ідеї, скільки зусиль і ризиків стоїть за їхньою реалізацією та як ці меседжі відгукуються у західній спільноті, після перегляду гості мали змогу поспілкуватися з творчою групою: Сергієм «Мусом» Гулейковим, режисером і сценаристом фільму, та Мітею Зінов’євим, співпродюсером стрічки й головним конструктором артоб’єктів I’m Fine, Phoenix і Blue Bull.Робота над фільмом тривала понад чотири роки, знімання почалися у 2021 році, а завершилися в 2025-му, охопивши чотири експедиції на Burning Man. Хоч першочергову мету було змінено через війну, «Замки на піску» стали своєрідним способом розповісти, як український арт інтегрувався в міжнародний контекст Burning Man і як через мистецтво українці говорять зі світом про себе, війну та сучасну Україну, розповів режисер Сергій Гулейков.«Першочергово «Замки на піску» не було задумано саме як фільм, ми думали, це буде така собі онлайн-історія, але коли зробили премʼєру в мінікінотеатрі, усе тільки почалося. Загалом на великих екранах фільм було представлено у пʼятьох містах. Нам хотілося показати весь шлях, який має пройти митець, щоб представити свою роботу на Burning Man, від юридичної, фінансової площини до самої реалізації. Але з початком повномасштабної війни меседжі змінилися, тоді головним завданням було розповісти про боротьбу України через мистецтво», – розповів режисер.У перший рік повномасштабного вторгнення Україна на фестивалі не була представлена так активно, проте вже у 2023 році українські митці чітко вирішили, що будуть показувати не просто мистецтво, а історію про незламність і силу своєї нації. Одним з перших артобʼєктів з таким посилом став The Hedgehog Temple – великий металевий їжак, виготовлений із протитанкових їжаків, які стояли на обороні Києва у перші дні повномасштабного вторгнення. Таку саму мету мав і Phoenix, його металеву конструкцію «заховали» під деревʼяним накриттям, яке потім підпалили як символ усього зла, проти якого доводиться боротися українцям. Наступні обʼєкти – I’m fine, Black Cloud, Blue Bull, The Point of Unity, Merman та інші теж містили схожі посили.З часом завданням митців стало не лише розповісти про силу українців, але й закликати весь світ до дій. Проте тут постало інше запитання – чи відгукнеться на таку пропозицію іноземна аудиторія.«Насправді ідея заклику спрацювала, є багато прикладів саме масштабних дій, допомоги, яку передали нам з інших країн саме завдяки Burning Man. У мене особисто було питання, як самі організатори ставляться до того, що відбувається у нас в країні і що вони бачать на наших артобʼєктах. І виявилося, що вони зробили багато реальних кроків для української спільноти. Це не працює напряму, усім 80 тисячам учасників не донести, що потрібно донатити і допомагати, бо людям треба це переварити. Але умовно кажучи, з них пʼять впливових людей згодом зроблять одну, але велику справу. У нас так було з працівником МЗС Данії, який після перегляду I’m fine почав активно допомагати Україні. І насправді таких історій багато», – зазначив Мітя Зінов’єв.Після закінчення події деякі з артобʼєктів повертаються на рідну землю, проте є й такі проєкти, які залишаються у США. Про це детальніше розповів співпродюсер стрічки.«Дуже часто ці артобʼєкти виготовляють суто на цю подію, і їх просто спалюють по закінченню. Але також багато митців їх продають або просто повертають у рідну країну. Що буде з обʼєктом, це, мабуть, найперше питання, яке потрібно залагоджувати перед поїздкою. Якщо його потрібно забрати назад, то про перевезення-доставку необхідно потурбуватися одразу. Ми привезли Merman, Phoenix назад у Київ. За останнього вже домовилися, що будемо його встановлювати десь у місті на деякий період, можливо на один-два роки. Ще дуже часто запитують про арткар Blue Bull, він залишився у Штатах, на відміну від більшості стаціонарних артів, які представлені один, іноді два роки поспіль, арткари можуть їздити щороку. Тобто щороку потрібно отримувати ліцензію, там перевіряють технічний стан і можна знову їздити», – пояснив митець.Фінансування на реалізацію та доставку такого величезного виробу зазвичай шукають у грантових програмах від приватних бізнесів, а також державних ініціатив.
«У Burning Man насправді є власна програма фінансування, але вони обирають, грубо кажучи, з 400 робіт – 70 обʼєктів, проте фінансують 20-40% від вартості інсталяції», – додав режисер Сергій Гулейков.Важкі теми, які висвітлюють на мистецькому заході українці, насправді не єдині. Наприклад, Ізраїль представляв артвшанування людей, які загинули на Nova Festival.
«Якщо так узагальнити, то, напевно, 70% – це більше про сумні посили, і тільки 30 про щось веселе. Біля таких обʼєктів часто плачуть, щось переосмислюють, вони направду несуть сильні посили», – каже Мітя Зінов’єв.Загалом фестиваль триває вісім днів, за тиждень до його початку учасникам надають час для монтажу своїх робіт. А після його закінчення є два дні, аби все розібрати. Наразі розглядають питання, яка з робіт поїде на Burning Man цьогоріч.
«Є три команди, яким ми допомагаємо, і це насправді важче, аніж було торік чи позаторік. Один арт зі Львова повністю готовий, інші два з Києва ще у процесі. Тут важливо пройти етап документації, отримати візи, бо це доволі важкий шлях, десь можуть відмовити, і тоді виїхати команді не вийде», – пояснюють митці.Також у авторів фільму залишилося багато цікавого матеріалу, який не потрапив до основної стрічки, тож ці кадри увійдуть до коротких відео, які буде опубліковано у YouTube. Окрім того, планують і продовження фільму.
Христина КРОТ
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Фільм розповідає про українських митців та інженерів, які створюють і везуть величезні унікальні артоб’єкти в пустелю Блек-Рок (США) на наймасштабніший мистецький фестиваль Burning Man – попри війну, відстані та часто неможливі умови.
Документальну стрічку «Замки на піску» від Fozzy Media Group знято у партнерстві з конструкторським бюро «Майстерня Чудес». У Луцьку співорганізаторами виступили платформа «Алгоритм дій» та Волинська культурна платформа «Де це було?». Вхід на захід зробили теж благодійним – за вільний донат на банку для Superhumans Center.Аби дізнатися про закулісся знімань та те, як народжуються мистецькі ідеї, скільки зусиль і ризиків стоїть за їхньою реалізацією та як ці меседжі відгукуються у західній спільноті, після перегляду гості мали змогу поспілкуватися з творчою групою: Сергієм «Мусом» Гулейковим, режисером і сценаристом фільму, та Мітею Зінов’євим, співпродюсером стрічки й головним конструктором артоб’єктів I’m Fine, Phoenix і Blue Bull.Робота над фільмом тривала понад чотири роки, знімання почалися у 2021 році, а завершилися в 2025-му, охопивши чотири експедиції на Burning Man. Хоч першочергову мету було змінено через війну, «Замки на піску» стали своєрідним способом розповісти, як український арт інтегрувався в міжнародний контекст Burning Man і як через мистецтво українці говорять зі світом про себе, війну та сучасну Україну, розповів режисер Сергій Гулейков.«Першочергово «Замки на піску» не було задумано саме як фільм, ми думали, це буде така собі онлайн-історія, але коли зробили премʼєру в мінікінотеатрі, усе тільки почалося. Загалом на великих екранах фільм було представлено у пʼятьох містах. Нам хотілося показати весь шлях, який має пройти митець, щоб представити свою роботу на Burning Man, від юридичної, фінансової площини до самої реалізації. Але з початком повномасштабної війни меседжі змінилися, тоді головним завданням було розповісти про боротьбу України через мистецтво», – розповів режисер.У перший рік повномасштабного вторгнення Україна на фестивалі не була представлена так активно, проте вже у 2023 році українські митці чітко вирішили, що будуть показувати не просто мистецтво, а історію про незламність і силу своєї нації. Одним з перших артобʼєктів з таким посилом став The Hedgehog Temple – великий металевий їжак, виготовлений із протитанкових їжаків, які стояли на обороні Києва у перші дні повномасштабного вторгнення. Таку саму мету мав і Phoenix, його металеву конструкцію «заховали» під деревʼяним накриттям, яке потім підпалили як символ усього зла, проти якого доводиться боротися українцям. Наступні обʼєкти – I’m fine, Black Cloud, Blue Bull, The Point of Unity, Merman та інші теж містили схожі посили.З часом завданням митців стало не лише розповісти про силу українців, але й закликати весь світ до дій. Проте тут постало інше запитання – чи відгукнеться на таку пропозицію іноземна аудиторія.«Насправді ідея заклику спрацювала, є багато прикладів саме масштабних дій, допомоги, яку передали нам з інших країн саме завдяки Burning Man. У мене особисто було питання, як самі організатори ставляться до того, що відбувається у нас в країні і що вони бачать на наших артобʼєктах. І виявилося, що вони зробили багато реальних кроків для української спільноти. Це не працює напряму, усім 80 тисячам учасників не донести, що потрібно донатити і допомагати, бо людям треба це переварити. Але умовно кажучи, з них пʼять впливових людей згодом зроблять одну, але велику справу. У нас так було з працівником МЗС Данії, який після перегляду I’m fine почав активно допомагати Україні. І насправді таких історій багато», – зазначив Мітя Зінов’єв.Після закінчення події деякі з артобʼєктів повертаються на рідну землю, проте є й такі проєкти, які залишаються у США. Про це детальніше розповів співпродюсер стрічки.«Дуже часто ці артобʼєкти виготовляють суто на цю подію, і їх просто спалюють по закінченню. Але також багато митців їх продають або просто повертають у рідну країну. Що буде з обʼєктом, це, мабуть, найперше питання, яке потрібно залагоджувати перед поїздкою. Якщо його потрібно забрати назад, то про перевезення-доставку необхідно потурбуватися одразу. Ми привезли Merman, Phoenix назад у Київ. За останнього вже домовилися, що будемо його встановлювати десь у місті на деякий період, можливо на один-два роки. Ще дуже часто запитують про арткар Blue Bull, він залишився у Штатах, на відміну від більшості стаціонарних артів, які представлені один, іноді два роки поспіль, арткари можуть їздити щороку. Тобто щороку потрібно отримувати ліцензію, там перевіряють технічний стан і можна знову їздити», – пояснив митець.Фінансування на реалізацію та доставку такого величезного виробу зазвичай шукають у грантових програмах від приватних бізнесів, а також державних ініціатив.
«У Burning Man насправді є власна програма фінансування, але вони обирають, грубо кажучи, з 400 робіт – 70 обʼєктів, проте фінансують 20-40% від вартості інсталяції», – додав режисер Сергій Гулейков.Важкі теми, які висвітлюють на мистецькому заході українці, насправді не єдині. Наприклад, Ізраїль представляв артвшанування людей, які загинули на Nova Festival.
«Якщо так узагальнити, то, напевно, 70% – це більше про сумні посили, і тільки 30 про щось веселе. Біля таких обʼєктів часто плачуть, щось переосмислюють, вони направду несуть сильні посили», – каже Мітя Зінов’єв.Загалом фестиваль триває вісім днів, за тиждень до його початку учасникам надають час для монтажу своїх робіт. А після його закінчення є два дні, аби все розібрати. Наразі розглядають питання, яка з робіт поїде на Burning Man цьогоріч.
«Є три команди, яким ми допомагаємо, і це насправді важче, аніж було торік чи позаторік. Один арт зі Львова повністю готовий, інші два з Києва ще у процесі. Тут важливо пройти етап документації, отримати візи, бо це доволі важкий шлях, десь можуть відмовити, і тоді виїхати команді не вийде», – пояснюють митці.Також у авторів фільму залишилося багато цікавого матеріалу, який не потрапив до основної стрічки, тож ці кадри увійдуть до коротких відео, які буде опубліковано у YouTube. Окрім того, планують і продовження фільму.
Христина КРОТ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
На Волині попрощалися з військовим Володимиром Кожевніковим
Сьогодні 11:17
Сьогодні 11:17
Українське мистецтво в американській пустелі: у Луцьку відбувся спеціальний показ фільму «Замки на піску»
Сьогодні 10:43
Сьогодні 10:43
Військова операція США проти Ірану завершена, – Рубіо
Сьогодні 10:26
Сьогодні 10:26
«Волейбол без барʼєрів»: у Луцьку команда ветеранів зіграла матч з гравцями Вищої ліги. Фото
Сьогодні 09:36
Сьогодні 09:36
Попри режим тиші, росіяни атакували Україну 111 цілями
Сьогодні 09:03
Сьогодні 09:03







































Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.