Уламки посікли все тіло, але не зачепили важливих органів: військовий з Волині відновлюється від поранення

«Мене вберегла ікона в кишені та молитва», – у цьому переконаний 25-річний захисник з Волині Олексій Назарчук, в метрі від якого приземлився ворожий боєприпас. Уламки хоч і посікли все тіло, однак не зачепили життєво-важливих органів.

Нині захисника ставлять на ноги спеціалісти Національного реабілітаційного Центру НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN). Історії бійця розповіли в пресслужбі Центру.

На війні хлопець з 18 років – ще з часів АТО. А від початку повномасштабного вторгнення до Олексія доєдналися всі чоловіки в його родині: батько та четверо дядьків. Разом вони несли службу у 100-й окремій бригаді ТРО та брали участь у боях на Донеччині.

Поранення Олексій отримав на початку цієї зими. Пригадує як це було: «Ми сиділи в будівлі та спостерігали через тепловізор за росіянами. У момент я чую як щось летить прямо в нас. Ховатися було ніде. Я витяг з кишені ікону та почав молитися. Прилетіло в метрі від нас. Уламки посікли мені все тіло, а особливо – ногу».

Саме в той день в його батька був день народження. Тому цей день він не забуде ніколи.Медикам вдалося зберегти Олексієві ногу, адже уламки – на диво – не зачепили кістку. Утім поранення все одно серйозне. Сильно пошкоджені м’які тканини, судини, м’язи та сухожилля. Позаду в пораненого захисника три шпиталі в різних куточках України. Після заживлення ран Олексія скерували на реабілітацію до Львова – у Центр НЕЗЛАМНІ.

Читати ще: «Списати себе – безвідповідально»: військовий після поранення служить у Волинському ТЦК

«Дуже хотів саме у цей центр, бо впевнений, що тут мене поставлять на ноги. До цього дивився фотографії, як хлопці успішно реабілітуються з надважкими пораненнями та на що здатні ваші спеціалісти. Тому хотів саме сюди», – говорить Олексій.З першого дня перебування у Центрі із захисником почали займатися фізичні терапевти. Спершу – просто на лікарняному ліжку. Спеціалісти кажуть, що Олексій не зважає на біль та труднощі і докладає максимум зусиль до свого якнайшвидшого відновлення. Вже є перші успіхи. Воїн почав потрохи ставати на стопу.

Читати ще: «Вчився дихати, ковтати, жувати»: як боєць реабілітується у Луцьку

Мотивує Олексія на шляху до одужання бажання повернутися до побратимів і разом продовжити боротьбу. Захисник каже: «Я не боюся померти за свою Україну, зовсім не боюся. Я її дуже сильно люблю і поважаю».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---