«Він хотів, щоб я служила»: волинянка пішла у Нацгвардію після загибелі батька

Місія фахівців соціальних служб Національної гвардії України – підтримувати тих, хто повернувся з війни, пережив поранення чи полон, а також допомагати родинам загиблих і зниклих безвісти воїнів. Їхня робота непомітна для більшості, але саме вони стають опорою для тих, хто пройшов крізь найтяжчі випробування.

Серед таких людей – старший лейтенант Наталія Петрик, фахівець соціальної служби волинського підрозділу Нацгвардії. Ще кілька років тому вона працювала адміністраторкою у закладі харчування й не уявляла, що колись вдягне військову форму, йдеться на сторінці Військової частини 1141 НГУ.

«Мій тато завжди казав: якщо можеш допомогти – допоможи. Він був військовим, для мене – прикладом справжнього чоловіка, патріота і батька», – згадує Наталія.

Восени 2025 року її батько загинув, обороняючи Україну. Попри втрату, Наталія не зламалася. Вона зуміла перетворити біль на силу й продовжила шлях служіння іншим.«Соціальна робота – це не про звіти, а про серце, яке щодня відчуває чужий біль. Іноді достатньо просто вислухати людину, щоб вона знову повірила в себе», – каже офіцерка.

Читати ще: Очі піхоти: історія волинянина-гвардійця з підрозділу БПЛА «Геліос»

Разом із колегами вона супроводжує військовослужбовців, які повертаються після поранень, допомагає родинам полеглих, організовує психологічну підтримку, сприяє оформленню документів. Її головне завдання – бути поруч, коли найважче.

«Кожна історія особлива. Хтось потребує просто розмови, а хтось – поради й підтримки. Людина, яка втратила близького чи пройшла полон, має знати, що вона не сама», – говорить Наталія.Попри біль утрати, вона щодня підтримує інших і вірить у перемогу.

«Коли одягаю форму, відчуваю, що тато поруч. Він хотів, щоб я служила. Тепер кожен день моєї служби – це ще один крок до нашої перемоги», – ділиться старший лейтенант Наталія Петрик.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---