Вихованці дитбудинку бавились із байкерами. ФОТО

Близько двох десятків волинських байкерів 10 вересня навідались у дитячий будинок «Сонечко» у місті Ківерці з благодійною метою – привезли дітлахам іграшки та покатали їх на своїх «залізних конях».

Чоловіки у шкірянках їхали до дітей цілою делегацією – усі гуртом вирушали з Привокзальної площі Луцька з прикріпленими до мотоциклів національними стягами. Спершу байкери-благодійники проїхались центром міста, а вже потім вирушили у Ківерці.








Як розповів один з організаторів акції, луцький байкер Юрій Сілюк, у дитбудинок «Сонечко» позаклубні або ж «вільні байкери Луцька», як вони себе іменують, приїздять вже не вперше.

«Ми вже вдруге тут за цей рік. А взагалі я тут був разів п’ять. І буду приїздити зі своїми друзями ще. Бо ці діти, як ніхто потребують уваги», – каже він.

Тому, аби порадувати сиріт та інвалідів, які тут виховуються, волинські байкери скидаються грошима, купують необхідні іграшки, порадившись напередодні з директором закладу.

Цього разу вони привезли дітям триколісні велосипеди, конструктори, пазли, машинки, м’ячі. Вихователі розповідають, що саме цього дітям бракувало. А коли благодійники привозять іграшки, то для дітей це найбільше свято.










Директор дитячого будинку «Сонечко» Галина Хижняк зізналась: її вихованці по-особливому чекають хлопців на мотоциклах і зовсім їх не бояться. Значення слова «байкер» цим дітям пояснювати не треба, розповідає вона.

«Вони такі класні хлопці. Видно по очах їхню доброту. Діти їх дуже люблять», – говорить жінка.

Та і самі байкери переконують, що знайти спільну мову з цими дітьми не важко, бо майже всі малюки охоче йдуть на руки. Але найбільше задоволення для них – покататись на байку.

«Вони не вважають, що байкер – це щось таке страшне. Це стереотип, навіяний іноземним кіно. Насправді це досить таки адекватні люди при нормальних посадах. Тільки замість сидіння по барах у вільний від роботи час, або гри у футбол, сідають на мотоцикл і їдуть куди-небудь так кілометрів за п’ятсот, аби побачитись з друзями, познайомитись з новими людьми», – розвінчує стереотипи про байкерів Юрій Сілюк.










Як розповіла директор дитбудинку, нині у «Сонечку» виховується 36 дітей віком від 2 до 7-8 років, переважають хлопчики. Тут є як діти-сироти, так і діти з вадами розвитку, вихованням яких батьки займатись не в силах.

Галина Хижняк каже, що займатись розвитком дітей з розумовою відсталістю чи ДЦП дуже важко.

«Понад 80% дітей мають важкі мовленнєві розлади. Дуже мало говорять. З ними дуже важко. У звичайні садочки їх не беруть. Ці діти обмежені в просторі. Але насправді вони дуже сонячні, їх просто треба зрозуміти. Вони вміють гратись, ділитись іграшками. І приїзд байкерів для них – це особливий день», – розповіла Галина Хижняк.

«Нам зараз дуже не вистачає спортивного обладнання для фізкультури. А ще старші діти дуже мріють про двоколісні велосипеди», – додала вона.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---