«Вже тут мені не страшно вмерти»: розповідь експолоненого волинянина Миколи Мельника

5 лютого 2025 року з російського полону звільнили 150 українців. Серед них був 57-річний військовослужбовець Микола Мельник із села Датинь Ковельського району. Чоловік з 2020 року служив за контрактом в 14-й окремій механізованій бригаді.

У полон волинянин потрапив у березні 2022 року під час боїв на Київщині. Зараз боєць проходить реабілітацію в обласному госпіталі ветеранів війни, передає Суспільне.

У 14-й бригаді Микола Мельник служив у ремонтному взводі. До повномасштабної війни був на Луганщині, згодом бригада потрапила на ротацію на Рівненський полігон. Звідти військові у перший день вторгнення рушили на Житомирщину.

«Потім наш батальйон стояв під Бородянкою Київської області. О пів на другу ночі 16 березня ми виїхали на трасу Житомир-Київ. Тільки в’їхали в Макарівський район – колона зупинилася... І закрилася мишоловка. Ми всі були під прицілом, нас зв’язали й закинули в машину», – пригадує волинянин.

Спершу Миколу Мельника і його побратимів повезли до брянського СІЗО, згодом перевели у тюрму в Тульській області, ще за день – у Володимирську колонію. У полоні з військових знущалися і били.«У мене зріст був 174, а вони зробили 170. До полону я важив майже сто кілограмів, а вийшов на обмін – 68 кілограмів. Самі кості були», – ділиться боєць.

Читати ще: Найбільше знущалися з військовослужбовців з Волині: звільнений з полону лучанин розповів про нелюдське ставлення

Чоловік каже: окрім побоїв, полонені страждали від нестачі їжі – порції були мізерними, а раціон одноманітним. Як покарання могли позбавити вечері. Іноді українським військовим доводилося тамувати голод тим, що знайдуть у камері: «На перше подивишся – одна вода. Бувало, що лаврові листки їли, зубну пасту, щоб не так їсти хотілося, давали ту мойву, а там самі кості».За час перебування у Володимирській колонії Микола поміняв п'ять камер. У кожній тримали по 16 людей.

«Там була камера №32. У ній проводили допити. Це жахіття було: крики, ґвалти, вбивали, мордували... Я читав постійно святе Євангеліє. Дехто казав: «Немає того Бога». А я відповідав: «Є, Він є, моліться».

Після тривалого полону про обмін Микола дізнався, коли його та ще кількох бійців вивели з камери і наказали роздягнутися.

«Нас вивели з камери в коридор і почали одягати від трусів до майки у військову нашу форму, і вже ми зрозуміли, що нас готують на обмін, – пригадує військовий. – До нас з третього барака привели п’ятьох чоловіків і потім ще одного, мало бути 22 людини на обмін, але вісім відсіяли, не пощастило їм...»Разом із Миколою 5 лютого в Україну повернулися 150 захисників.

«Не вірилося, поки не приїхали українські журналісти. Вже тут мені не страшно вмерти, я вже вдома, сім’я діждалася мене», – додав волинянин.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---