Згущене молоко та понад 3,5 тис. банок тушонки: у волинському селі куховарять для воїнів

За власні кошти купують автоклави, м’ясо, встають вдосвіта і йдуть куховарити для наших захисників. Жителі волинського села Велицьк вразили своєю щирістю і згуртованістю. Вони невтомно збираються по кілька разів на тиждень. Усе роблять власними силами. Допомагати приходять і школярі.

З якою любов’ю і вірою готують для наших захисників – у сюжеті телеканалу «Аверс».

«Хочеться, щоб вони всі нарешті повернулися до своїх сімей. Щоб жінки зустріли своїх чоловіків, діти – своїх батьків, батьки – своїх синів. І щоб вони нарешті принесли нам перемогу, мир», – з такими думками велицькі школярі плетуть для наших захисників маскувальні сітки. Вчителі вражені, кажуть: у перший тиждень війни навіть маленьке дошкільнятко просилось допомагати.

«Приходить до мене маленька дівчинка і просить: «Тетяно Борисівно, дозвольте я вам чимось допоможу». І вона стала тими маленькими ручками в’язати ці шнурочки. Дійсно, це вражає. Дивлячись, на наших дітей, яке покоління виростає… Ми обов’язково переможемо. Дівчинці всього 4 рочки. Ця дитинка розуміла, що вона хоче допомогти для нашої України», – розповідає вчителька Тетяна Борисівна.

Чи не відразу тутешні вчителі та працівники культури всі як один стали ще й до плити.

«Стали тушонки робити, бо треба. Це, як то кажуть, від щирого серця. Хоч цим ми допоможемо нашим воїнам», – каже техпрацівниця Мирослава.

Директорка ліцею Ірина Руднік відзначила, що спочатку готували для місцевих військових і переселенців, а згодом – і на передову. Наразі виготовили 3 600 півлітрових банок тушонки.

Нещодавно за спец-рецептом почали готувати для наших захисників ще й згущене молоко, аби хоча б трішки підсолодити їм пекло війни. В кожну коробку кладуть дитячі малюнки, аби відчували, як їх тут люблять і чекають. В гарячому цеху ось-ось приготують вже четверту тисячу банок тушонки. Велицькі ґаздині кажуть: готують не просто з любов’ю, а й з думками про перемогу. І переживаннями за наших воїнів.

«Переживання по цей час. Мені вже 66 років, і я біжу та спішу, щоб щось зробити для тих дітей, які там стоять за нас і за нашу Україну», – розповідаєпрацівниця кухні Валентина Феодосіївна.

«Говоримо дуже багато про Бахмут, туди ми теж відправляємо наші продукти. Коли мій син у 2014-2016 роках був в АТО, тоді було спокійніше. Зараз кажуть, що там пекло. Серце болить, людям треба допомогти. Там дійсно страшно, тому ми мусимо їм допомогти хоча б так», – наголошує вчителька Олена Миколаївна.

Директорка Центру культури та дозвілля Лариса Дембіцька каже, що їм дзвонять та дякують за допомогу, від чого сила духу зростає ще більше: «Попри те, що вдома дуже багато роботи, ми «летимо» сюди, на кухню. Один день йдемо пакувати, тут волонтери приїхали, ми постійно в русі».

Жителі Велицька волонтерять за власні кошти, вони кажуть, що об’єднались як ніколи та працюють заради перемоги.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---