Влада «душить» волинську адвокатуру. ІНТЕРВ'Ю

Волинські адвокати розповіли, як працюють суди, діють закони і чи можна себе захистити в правовому полі. Усе це в спеціальному інтерв’ю до Дня адвокатури в Україні, який відзначають 19 грудня.

На Волині є два «Заслужених юристи України», один з них – адвокат із 30-літнім стажем Сергій Ковальов.

-

Як адвокатура стала справою Вашого життя?

«Уже 30 років як я адвокат. Пригадую, у 1983 році закінчив службу в армії, планував іти у військову прокуратуру, але подав заяву у президіум Волинської обласної колегії адвокатів. За два-три місяці зрозумів, що саме адвокатура – це моє. Коли прийшов виклик іти у прокуратуру, то відмовився. Про своє покликання допомагати людям зрозумів одразу, після першої-другої справи. Одна була Любомльська, по статті 117, за старим кодексом – це зґвалтування, де клієнт частково визнавав свою провину. На суді я навіть не знав, як питання задавати: чи стоячи, чи сидячи, то я просто підняв руку, а мені головуючий тихо шепнув: Ви не на уроці, є запитання – запитуйте. Тоді прокурор хотів 14 років для підсудного, суд дав 9, я відвоював 5 років. Мабуть, якби обрав не адвокатуру, то зараз був би полковником прокуратури у відставці, але не шкодую про свій вибір».

- Чи вдається у сьогоднішньому суспільстві справді допомагати людям?

«Важко допомагати людям. Останнім часом, адвокатуру влада фактично придушила, поставила під контроль. Добре, що в нас на Волині ще суди, в основному, справедливі. У законодавстві багато «дірок», але на те ми і адвокати, щоб їх знаходити. Гарна конституція - та, де мало поправок, от в Штатах як прийняли, то там 6 чи 7 поправок, а в нас щороку у кодексі зміни-зміни, самі юристи не знають що наприймали.

Я криміналіст – це моє, добре вдається, але є справи, від яких відмовляюся, не завжди справа в грошах. От буває, не лежить душа і все, чи прийде клієнт, який вважає що сам усе знає, я тоді кажу: Навіщо вам адвокат? А є такі справи, за які не беруся через морально-етичні аспекти. Тут розумієш, що хтось має їм допомагати, але є у нас безоплатна допомога».

- Які виклики ставить сьогодення перед адвокатурою?

«Раніше, навіть при Радянському Союзі, у адвокатів не було жодного централізованого органу. Зараз усе кардинально інше! Є єдиний реєстр адвокатів України, Національна асоціація адвокатів України, є ще рада адвокатів, є чимало органів самоврядування. Головне тут те, що рішення цих органів обов’язкове для виконання усіх адвокатів.

Система діє так: фактично у Києві за наші кошти створено адвокатське міністерство «Національна асоціація адвокатів України», яке ми, ніби, самі обрали. І як після того можна казати, що ми вільні?! Усі списи ламалися об те, щоб було обов’язкове членство. Зараз, якщо ти здав іспит на адвоката, то є обов`язкове членство в асоціації, відповідно, необхідно виконувати усі вимоги, в іншому випадку тебе можуть позбавити свідоцтва».

Ковальов Сергій стверджує, що головний документ, яким він керується після закону – «Правила адвокатської етики».

Адвокат із чималим досвідом - Олег Максимович. Його добре знають на Волині як фахівця своєї справи. Олег Володимирович каже, що працюючи адвокатом, треба не завжди оцінювати події правовими нормами, має бути і життєвий досвід, і оцінка з точки зору людської гідності.

- Як адвокатура стала справою Вашого життя?

«Юриспруденція ще з дитинства подобалася, але просувань у сфері правоохоронних органів не могло бути через біографію родичів. Тому в прокуратуру, міліцію мені двері були зачинені, а про КГБ і мови не було – дома забили б. От і залишалася правозахисна діяльність. Не так легко було поступати у виш, це 1973-й рік, велика конкуренція, платних місць не було. Проте, завдячуючи великому бажанню, з четвертого разу усе вдалося. Тоді юридичних факультетів в Україні взагалі було лише чотири: Київ, Львів, Харків і Одеса. Мені подобається допомагати людям».

- Чи вдається у сьогоднішньому суспільстві справді допомагати людям?

«Сьогодні самій людині практично захистити себе неможливо - в нашій держави при тій корупції, що є, при тому свавіллі чиновництва. Зараз проста людина стоїть на найнижчому щаблі, ще й коли юридично не підкована, то тут і з адвокатом важко захистити.

Стараємося як можемо, не завжди виходить як хочеться. В одній ситуації змінюємо усе кардинально, в іншій - частково, а буває що нічого не можна допомогти, або запізно, або не в’яжеться із правовими моментами.

От дивився фільм американський, коли адвокату пропонують велику суму грошей, а він відсовує її і каже, що це зароблено злочинним шляхом, то не приймає пропозицію. Звісно, у нас гонорари не такі, ми до того не піднялися ще. Є різні моменти.

От, буває, десь затримали сина людини по крадіжці в постраждалого, а я колись цьому потерпілому надавав правову допомогу по поселенню чи виселенню, то мені не етично буде вести проти нього, бо був колись моїм клієнтом, і, бувають такі випадки, рідко, але бувають, коли просто аморально: притягувалася одна особа за вбивства, по селах душив бабусь, поки не скажуть, де заощадження чи пенсії, таку справу вести неможливо. Я не бачу себе в такій справі як адвокат-захисник. Інша справа, як би звинувачений не визнавав провини, а то він просто хотів, щоб дали недовічне».

- Які виклики ставить сьогодення перед адвокатурою?

«Дуже високий професіоналізм – це найбільший виклик сьогодні. Бо сфери діяльності дуже різноманітні. І тримати усе на пульсі, і практику, і тенденції розвитку галузі неможливо. От, у великих містах краще: один на авторському праві спеціалізується, інший на шлюбі, хтось на земельних відносинах чи господарській власності. Для Луцька – правової периферії, доводиться вести усе. От, наприклад, звернулася до мене людина, вона проектувала фасади універмагу, а вже тих фасадів немає. Я не кажу що погано зроблено, навіть краще, але є закон: роблячи будь-яку реконструкцію, то треба погодити з автором, бо погоджується з авторським правом. Щоб мені за це взятися, то треба сісти на кілька днів і перелопатити кучу матеріалів, а наступна справа щодо авторського права може трапитися через 10 років. А за цей час уже багато води проллється».

У законах України сказано, що незнання законів – не звільняє від юридичної відповідальності. Тому, краще бути законослухняним громадянином і знати свої права.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---