USD 39.50 39.82
  • USD 39.50 39.82
  • EUR 39.65 40.00
  • PLN 9.75 9.90

Досвід: як громада на Львівщині навчилася заробляти на молоці

29 Травня 2018 18:01
Про Заболотці на Львівщині, а особливо в Бродах, тут знає чи не кожен місцевий. Ще б пак: це село стало центром майбутнього кооперативу, який тепер об’єднав чи не весь район. Селяни тут не виїжджають на заробітки та пристойно заробляють на молочарстві. Місцевий кооператив зайняв впевнену позицію на молочному ринку, та й нововведення від Кабміну про сортовість молока їм не страшні.

На Волині таких впливових кооперативів, на жаль, немає, отож по досвід на Львівщину поїхала група разом з депутатом Волинської обласної ради від УКРОПу Михайлом Імберовським. Про це повідомили у прес-службі волинського УКРОПу.

«ПОКРОВА» – ЦЕ БРЕНД

Голова Заболотцівської ОТГ Марія Дискант – незмінний очільник Заболотцівської сільради уже з 1998 року. Зараз жінка – голова Заболотцівської ОТГ й одна із натхненників майбутнього молочного кооперативу.

Усе почалося з того, що десять років тому на одному з форумів у Львові сільська голова познайомилася з делегатами із Канади та взяла участь у проекті, який частково фінансували канадці.

«Ми бралися з того, що маємо: бачили, що у нас є багато корів і громадські пасовища, які лишилися від колгоспу, – розповідає Марія Дискант. – Спочатку стали впорядковувати пасовища. Було дуже складно переконати людей у важливості цього проекту, бо їх стільки часу дурили, що вони не вірили. Ми збиралися, переконували одне одного, сварилися, хто скільки вкраде на реалізації проекту, і аж через рік почали роботу. Пасовища впорядкували, викорчували дерева, перегородили їх і тоді від канадського проекту отримали електропастухи, ізолятори й підживлення».

Коли починали реалізовувати цей проект, то участь людей була дольова. Хтось ніс дріт для електропастуха, хтось корчував пеньки, хтось давав бензин для трактора. Спочатку членів кооперативу було кілька десятків. На той момент, за словами сільської голови, люди вчилися працювати як єдиний організм та чесно виконувати свої обов‘язки перед кооперативом.

«Котрась схитрувала, котрась зібрала охолодженого молока. Дуже багато залежало від членів кооперативу. На початках таких людей попереджали, мовляв, якщо будуть порушувати, то напишемо записку, віддамо ксьондзу, щоб у церкві при всіх вичитав, – жартує Марія Дискант. – На це пішло півроку, але це та громадська свідомість, навіть в місті такого нема».

Кооператив назвали «Покрова», за допомогою канадського проекту знайшли гроші на холодильне обладнання, паралельно шукали, куди збувати молоко. Селяни почали отримувати перші кошти від заготівельників і зрозуміли, що на утриманні корів можна зароб­ляти. У селах почали створювати родинні ферми. Фінансування організації було влаштоване так, що частина коштів від заготівельників надходила до кооперативу. За них лагодили холодильне обладнання, розраховувалися за певні послуги. Десять років кооператив працював як неприбуткова організація, але вже зараз люди збираються переоформлювати форму оподаткування, бо відкрили свій магазин та, за словами голови, «Покрові» потрібен розвиток.

«Від діяльності кооперативу надходять податки до сільського бюджету, бо усі працівники оформлені – і зливниці, і бухгалтер. Та найголовніше в цьому те, що у селі люди зайняті і згуртовані. Вони розуміють, що Прем’єр-міністр не викосить на цвинтарі, що корчувати дерева й доглядати поля для пасовища все одно доведеться нам самим. Ми маємо сімейні ферми, наша молодь в 25-30 років заводить корів, лишається в селі і не їде на заробітки. І це найбільша перемога для громади», – каже Марія Дискант.

«Одна з родинних ферм має 24 корови. Вони за місяць здають приблизно 13 тонн молока. Його здають у середньому по п’ять гривень за літр. І це попри те, вони ще й ходять на роботу, бо корови влітку доять на пасовищі», – констатує секретар кооперативу «Покрова» Марія Кіт.

Зараз у кооперативі робота налагоджена, як годинник. Щоранку тут відповідальні люди перевіряють роботу електропастуха, стан пасовища, вчасно засівають поле, радяться, які добрива використовувати для підживлення трави та коли кликати ветлікаря.

«На полі є холодильник та апарат для доїння. Так само в селі стоїть зливний пункт, куди зливають ранкове молоко. Наші люди мають тільки зранку роботу, щоб видоїти корову і вигнати її на пасовище. В обід худоба приходить до доїльних комплексів сама, так само відбувається і ввечері. Корова влітку йде лишень на ночівлю додому, – розповідає Марія Кіт. – На кожній тварині є бірка, згідно з якою ми знаємо, скільки хто здає молока, його жирність і якість. Від цього залежить те, скільки людина отримує грошей за здавання молока».

«Наш кооператив займає піврайону. І «Покрова» – то вже бренд. Наші люди навчилися одне одного контролювати і все роблять на совість – якісно, – каже Марія Дискант. – Ми стали конкурентами на молочному ринку».

Крім того, за словами голови, багато громаді й кооперативу допомагає департамент агропромислового розвитку Львівської облдерж­адміністрації.

«У департаменті все дуже чітко. Прийди, сформуй нормальну ідею – з рештою допоможуть. І проект написати, і документи зібрати, підкажуть, як скористатися кредитом, де краще його взяти. Аби тільки встигати за ними», – розповідає очільниця села.

А нововведення від Кабміну про сортовість молока членам «Покрови» не страшне. Свою продукцію вони збирають без жодного контакту з руками чи повітрям.

«Коли відбувається доїння на пасовищі, то це молоко найвищої якості. Його контролюють заготівельники», – каже Марія Кіт.

«ВІДКРИВАЄМО ДРУГИЙ МАГАЗИН»

Поки що кооператив «Покрова» має лише один магазин, проте тут упевнені: потрібно відкривати другий. Селяни, які тримають сімейні ферми, виготовляють продукцію для фірмового магазину кооперативу. Місцеві кажуть: із товарів там є що вибрати – і сиркові десерти, і масло, і сири різних сортів.

Ми їдемо в Броди, аби на власні очі побачити, чи справді стоїть черга до молочного магазину. На одній з вуличок містечка знаходимо білий вагончик із маленькою табличкою з назвою. Всередині стоїть холодильник із продукцією та бочка з молоком.

«Щодня ми продаємо близько 300 літрів молока», – констатує продавчиня і за сумісництвом виконавчий директор кооперативу «Покрова» Любов Клубок.

Молочну продукцію тут розбирають навіть не як гарячі пиріжки, а швидше. Черга і справді як за Радянського Союзу. Бродівці кажуть: сюди приходять купувати молочне, бо знають, що це якісно, смачно та доступно.

«Ми постійно тут купуємо дітям молоко і молочну продукцію. Знаю, що це виготовляють у нашому районі наші люди», – хором кажуть покупці в черзі.

На Волині таких впливових кооперативів, на жаль, немає. За словами депутата Михайла Імберовського, така форма самоорганізації населення дозволить розвиватися сільським громадам. Бо ж чи не найбільша проблема області – трудова міграція. І доки люди не побачать перспективу, доти будуть їхати за кордон у пошуках кращої долі.

«Сімейні кооперативи – це один із вкрай потрібних елементів розвитку сільського господарства. Це той досвід, якого бракує волинянам, бо на Львівщині змог­ли організувати людей, навчити їх спільно працювати. Планую на прикладі львів’ян розробити покроковий механізм, який можна втілити тут, на Волині», – каже Михайло Імберовський.

І якщо чесно, то жителям Заболотців пощастило із сільським головою. Бо коли до справи береться небайдужа людина, яка може об’єднати громаду навколо ідеї, то таке село приречене на успіх.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus