Гаага: наші вимоги, відповідь РФ і очікування

Минулого тижня завершилися чотириденні публічні слухання в Міжнародному суді ООН за позовом України проти Російської Федерації. Країні агресору інкримінується фінансування тероризму та дискримінація за національною ознакою в анексованому Криму. Уже в квітні-травні можливе винесення рішення Суду про накладення тимчасових заходів на РФ. Однак навіть стриманий оптимізм передчасний: Гаага ще остаточно не вирішила, чи підпадає ця справа під юрисдикцію Міжнародного суду. А якщо за нього все ж візьмуться, винесення вердикту по суті затягнеться на роки, інформує Gazetavv.com.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЧОГО УКРАЇНІ ВЖЕ ВДАЛОСЯ ДОМОГТИСЯ В ГААЗЬКОМУ СУДІ

Наші вимоги

У позовній заяві Україна просить Суд визнати, що РФ забезпечувала фінансування тероризму, включаючи поставки зброї для незаконних збройних формувань, в тому числі «ДНР», «ЛНР», «Харківських партизан» і пов'язаних з ними груп і осіб.

Також в позові наводиться перелік конкретних злочинів, відповідальність за які Україна просить офіційно покласти на російську державу і які підпадають під класифікацію терористичних актів. Сюди увійшли збитий Боїнг-777 (рейс MH17 Малайзійських авіаліній), обстріл мирних жителів, в тому числі в Волновасі, Маріуполі та Краматорську, смертоносний вибух під час мирного зібрання в Харкові.

Україна вимагає суд зобов'язати Росію негайно і беззастережно припинити підтримку терористів і відмовитися від цього надалі, вивезти всю зброю з території нашої країни, а також забезпечити належний прикордонний контроль, щоб не допустити здійснення нових терористичних актів.

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Шевченка Антон Кориневич вважає безумовним позитивом, що лише деякі події на Донбасі Україна кваліфікує в своїй позовній заяві як тероризм.

«Це дає розуміння суду, що Україна поділяє збройний конфлікт, який не без допомоги Росії триває вже три роки на території нашої країни, і окремі терористичні атаки», - розповів він «ВВ».

Друга частина позову присвячена порушенням з боку Росії Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Україна вказала, що РФ регулярно переслідує кримських татар і їх лідерів на анексованому півострові, заборонила діяльність Меджлісу, перешкоджає діяльності українських громад, навчання на національних мовах і навіть вільним зборам.

Російська «ответка»

Складно судити, що чули стіни Палацу миру в Гаазі до публічних слухань за позовом України проти РФ, однак якби вони вміли говорити, то, безумовно, поклопотатися б про присудження головного призу за брехню російській стороні. До того, що Москва заперечує всі звинувачення на свою адресу, все давно звикли. Але тут, в залі суду, прозвучала стара пісня на новий лад про появу зброї у сепаратистів. Якщо в ході анексії Криму «зелені чоловічки» набували зброю в Воєнторзі, то на Донбасі, як виявилося, «ополченці» його знаходять в шахтах.

«Такий прокол можна було б пояснити в разі використання тільки стрілецької зброї. Але як бути з «Точками У», «Ураганами», «Смерч», «Градами»? Та й танки в шахті не заженеш», - розповів Антон Кориневич.

Однак недооцінювати опонента все ж не варто. Тим більше, що РФ залучила для свого захисту британського адвоката Самуеля Вордсворта, який і раніше представляв російські інтереси в міжнародних судах і по праву може вважатися зіркою юриспруденції.

За словами професора Київського національного лінгвістичного університету, доктора юридичних наук Олександра Мережка, російська сторона, щоб довести, що у Суду немає юрисдикції згідно з Конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму, зробила акцент на тому, що, згідно з визначенням теракту в цьому документі, необхідно довести «намір» (умисел) посіяти страх серед цивільного населення.

«Тим самим Вордсворт пропонує суб'єктивний підхід до такого «наміру», що довести практично неможливо. Тому Україні слід було б більше сконцентруватися в доказової частини на конкретних результатах. Тобто наміри терористів слід тлумачити об'єктивно, виходячи з результатів теракту, а не суб'єктивно, виходячи зі змісту свідомості терористів», - уточнив експерт в коментарі «ВВ».

Яскравим прикладом проходження обраної лінії є парирування російської сторони на докази України щодо причетності РФ до знищення малайзійського «Боїнга» в липні 2014-го. Мовляв, в зазначених фактах були представлено, що терористи задумували збивати саме цивільний літак.

«Потрібно довести, що «Бук» поставляється саме для атаки на цивільний літак. Але Україна стверджує лише, що він був поставлений з Росії, і нічого більше», - зазначив Вордсворт.

За словами Олександр Мережко, британський адвокат стверджував, що одного факту використання російського «Бука» недостатньо. Необхідно, мовляв, ще довести, що терористи керувалися наміром викликати страх у цивільного населення.

«Така логіка Вордсворта абсурдна, адже в такому випадку навіть напад на Всесвітній торговий центр 9 вересня 2011 року можна не оголошувати терактом. Тому-то і важливий результат злочинних дій терористів, а не їх наміри», - підкреслив експерт.

Найкращий захист - напад

За словами Антона Кориневич, під час слухань російська сторона всіляко намагалася переконати присутніх в тому, що розглядається справа не належить до юрисдикції цього органу в Гаазі. Експерт розповів, що Міжнародний суд ООН, по суті, є фінішною інстанцією. І до звернення в нього учасникам процесу необхідно вжити всіх можливих заходів, починаючи від переговорів, закінчуючи ініціацією арбітражу. Росія ж намагається довести, що Київ цього не зробив.

Втім, російську брехню швидко спростували: український МЗС зобов'язався передати на розгляд Суду не менше 40 дипломатичних нот з початку російської агресії, в яких висувалися претензії Кремлю.

Однак Вордсворт не здавався і пустив в хід одну з «козирних карт» у своїй колоді аргументів, нагадавши, що Україна торгує з «ДНР-ЛНР». Відповідно, також може фінансувати терористів.

На думку Олександра Мережка, факт торгових відносин України з ОРДЛО, на жаль, може вплинути на рішення Суду, в тому числі про встановлення первинної юрисдикції. Однак робити будь-які прогнози занадто рано.

Рішення в стадії очікування

Експерти впевнені, що якщо Міжнародний суд ООН прийме рішення про перехід до наступної стадії - розгляду справи по суті, остаточного вердикту слід очікувати не раніше ніж через 3-5 років.

Більш того, до цієї стадії розгляду доведеться готуватися більш ніж серйозно. Адже довести як факт тероризму, так і його фінансування буде складно.

Антон Кориневич вважає, що можуть виникнути проблеми зі збором підтверджень дискримінації за національним принципом в анексованому Криму.

«Природно, Росія представить свої докази процвітання кримських татар і українців, їх активну участь в політичному житті на півострові тощо. Нам же будуть потрібні конкретні факти, можливо, навіть непрямі докази, враховуючи обмежений доступ України до Криму», - пояснив він.

Олександр Мережко, своєю чергою, нагадав, що в подібних процесах факти, на жаль, не завжди грають вирішальну роль.

«Ніцше говорив: фактів немає, а є інтерпретації. По суті, судовий процес є боротьбою інтерпретацій і аргументацій. Переможе той, хто виявиться сильнішим і логічніше в своїй аргументації», - підкреслив він.

Примітно, що Росія вже в ході слухань заявила про готовність виконати будь-яке рішення Міжнародного суду. Антон Кориневич розповів, що, швидше за все, так і буде. Адже в іншому випадку РФ не тільки отримає посилення санкцій, але стане справжнім ізгоєм. Однак є один нюанс: рішення Суду забезпечує Рада безпеки ООН, постійним членом якого є Росія. Тому рішення щось РФ виконати погодиться, але ось в якому обсязі, велике питання.

Поки ж Україна очікує, що Міжнародний суд прийме щодо Росії рішення про тимчасові запобіжні засоби: РФ повинна припинити на Донбасі фінансування терористів, а в Криму - дискримінацію українців і кримських татар, включно з повагою права на освіту і визнанням законності Меджлісу.

Обидва експерти схиляються до думки, що Суд швидше за все ухвалить компромісне рішення, задовольнивши лише кілька вимог нашої країни, як, наприклад, відновлення легітимності Меджлісу, припинення переслідування за національною ознакою тощо. Але навіть якщо Росію зобов'яжуть покінчити з фінансуванням «ДНР-ЛНР», як це можна буде проконтролювати?

Однак якщо ми вже взялися за цю справу, - потрібно боротися до кінця, а також звертатися до інших міжнародних судових інстанцій.

Олена Потаєва

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---