Головне, що живі: правда про війну від волинського кіборга

В’ячеслав Зенц із Кроватки Рожищенського району не чекав повістки з військкомату. Разом з братом пішли добровольцями в 95-у аеромобільну бригаду. Усе разом. Навіть позивний на двох один – «Брати». І повернулися живими. Про це йдеться у сюжеті Громадського.Волинь.

Нагадаємо, Інформаційне агентство волинські Новини повідомляло, як колишній спецназівець В’ячеслав Зенц та його троюрідний брат Віктор Зенц, воюють на сході за цілісність України.

«Бог беріг від смерті, люди моляться за нас, свічки в церкві ставлять, ми молимось, тому і вижили», – міркує кіборг. Про те, що його так називають не задумувався – не було коли.

«Там нема нічого цікавого. Тільки стріляєш і все. Живеш в ямі. Навіть в туалет страшно вийти. Боїшся, щоб снайпер не застрелив. По три тижні берці не знімаєш. Офіцери молоді були. В екстрених випадках вони у нас питали, що їм робити. Бо вони ж до цього тільки на плацу командували», - пригадує чаловік.

В’ячеслав розповів, як гасив палаюче тіло брата. Підірвались на БТРі. Водій згорів. А брати лишились живі.

«Ніколи не сяду в БТР. Якщо їхати, то тільки зверху. Бо всередині – могила», – каже боєць.

Але найболючіший спогад кіборга про те, як учні Березолуківської сільської школи зібрали гроші, купили і передали на фронт 24 пари чобіт. А їхньої роти із виконання завдання поверулося всього кілька чоловік…

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---