Головний заїзд ще попереду: воїн з Волині мріє після перемоги об’їхати мотоциклом усі території, які звільняв від окупантів

«Ви колись спілкувалися з Президентом України? А я знайомив його з будовою кулемета!» – з усмішкою пригадує Володимир, воїн 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

Чоловік – уродженець села Литовеж Володимирського району. У його бойових спогадах можна простежити сучасну історію українського спротиву. Запросіть Володимира на каву і в приємній дружній розмові зможете впевнитися в цьому особисто. Не будьте пасивним слухачем – запитуйте, уточнюйте, вмикайте уяву, запрошують у бригаді.

Тоді вам, напевно, вдасться побувати на Савур-Могилі влітку 2014-го. Найперше, що ви відчуєте, – гаряче повітря – як кава у вашому горнятку. Побачите, як зморені бійці металевими касками риють собі окопи. Вип’єте з місцевого озера – єдиного джерела води навкруги. Якщо не погребуєте, то її прозорість та солодкуватий смак запам’ятаються на все життя. Почуєте «Гради», «Урагани», «Смерчі» українських степів… Але це не про примхи природи, а про смертельні «подарунки» ворога. А коли відгримить останній вибух, ви станете свідком такої історії:

«Ми позалягали в укриттях. І тут комбат каже: «Ану тиша всім!» За кілька хвилин бачимо – повз нас проїжджають ВАЗ та КамАЗ, буквально забиті військовими. Пам’ятаю слова нашого кремезного кухаря: «Хлопці, то, курва, не наші!» Він каже це і починає стріляти, а за ним почали валити по ворогу і ми. Лише кілька ворогів пережили це пекло, їх ми взяли у полон, зокрема й підполковника російської кадрової армії», – розповів Володимир.

Читати ще: «На війні вік не має значення»: 22-річного воїна з Князівської бригади Президент нагородив орденом «За мужність»

Перегортаємо сторінки уявної книги спогадів та опиняємось у Макарові. Це не найкращий час для прогулянок містечком, бо на календарі березень 2022 року – розпал битви за Київщину. В одній з місцевих багатоповерхівок Володимир з побратимами тримає оборону. І, судячи зі спалених навколо колон російської бронетехніки, – доволі ефективно. Князівський воїн пригадує, що в ті дні багато ворожих екіпажів на власній шкурі відчули роботу західних протитанкових комплексів.«Ворог упевнився, що це боляче та гаряче, але нам сподобалося», – підсумував жартома Володимир.

Читати ще: «Думати про страх ніколи, бо потрібно виконувати свою роботу», – воїн з Князівської бригади

Серед його нагород є орден «За мужність» ІІІ ступеня та нагрудний знак «Сталевий хрест».

«Це за Харківський контрнаступ, – коментує Князівський воїн. – Тоді ми багато працювали, йшли на північ Харківщини. У швидкому темпі переслідували ворога, звільняли населені пункти один за одним. Підрозділи, які мали закріплюватися, деколи не могли нас догнати».

Читати ще: «Бачиш ціль – влучаєш»: навідник 14-ї ОМБр розповів про роботу на трофейній БМП

Нині свої знання Володимир використовує для знищення ворога новітньою зброєю. Про роботу з нею воїн розповідає із захватом.«Безпілотники сьогодні – це універсальне рішення для багатьох бойових ситуацій. Ми готуємо кожен дрон по-особливому: розбираємо, перевіряємо, додаємо туди щось своє. І що цікаво: коли побратими з інших підрозділів щось придумують у себе – вони діляться цим, мовляв, диви, що ми придумали! І нова технологія розходиться по всіх підрозділах. У нашому підрозділі дуже багато креативної молоді! І це круто!»

Ще однією пристрастю Володимира є спортивні мотоцикли та квадроцикли. Свого часу він об’їздив мотоциклом майже всі Карпати. Воїн впевнений, що головний заїзд ще попереду. Цей маршрут відомий лише Володимиру: він поїде туди, де воював, аби побачити, як мир, спокій і щастя повернулися у ті краї.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---