Хто є хто на виборчому окрузі №22: Борис Загрева

Усі очікували, що політик Борис Загрева у кандидатському забізі-2014 балотуватиметься до Верховної Ради по рідному ОВО №20. Однак несподівано він стає самовисуванцем від Луцького округу. Що приховує кандидат про свою політичну та бізнесову кар’єру інформує Під прицілом.

Загрева Борис Юхимович. Народився 3 сiчня 1963 року в селі Бубнів Локачинського району Волинської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, головний радник, ТОВ "Українські молочні продукти", безпартійний, проживає в місті Києві, судимість відсутня, самовисування.

Саме таку довідку про кандидата подає ЦВК на нинішніх позачергових виборах до Верховної Ради України. І жодним словом про справжню його політичну та бізнесову кар’єру. Усі очікували, що політик балотуватиметься до Верховної Ради по рідному ОВО №20, однак несподівано він самовисунувся по Луцькому округу. Насправді Борис Загрева, як то кажуть, «ще той жук» і виборцям треба добре подумати перед тим, як поставити за нього галочку в бюлетені.

Фарбований лис або навіщо Загреві велюрове крісло нардепа

«Юний орел» волинської кооперації: Старт своєї «бізнесової» кар’єри у 1977 році Борис Загрева взяв ще у лавах спілки споживчих товариств. Саме в облспоживспілці юний комерсант намагався просунути свої підприємливі ідеї. Однак тодішнє керівництво не схвалювало таких «реформ» системи кооперації, а, подейкують, що й взагалі боялось аби за подібне не отримати «по шапці». Тож Борис Загрева, не знайшовши підтримки, пішов зі сфери «не приватизувавши жодного магазину чи кіоску» (як він божився – прим.авт). Разом з тим, у районі де він «кооперував» й досі пригадують, що після того, як Борис Загрева покинув діло – господарювати лишилось нічим.

Політична казочка, або бубликів в’язочка

У далекому 2002 році, навіть не будучи членом «Нашої України», Борис Загрева дивним чином потрапив на 37 номер у партійні списки. Тож фартове місце і домовлена квота Української народної партії (де Загрева посідав чільне місце) дали йому можливість отримати омріяний депутатський мандат з усіма привілеями.

Та зі слів самого Бориса Загреви, крісло нардепа дісталось йому вже не так і легко. Мовляв, потрапив він у списки «Нашої України» лиш після того, як 4 роки на громадських засадах «прогорбатився» помічником-консультантом народного депутата Івана Полюховича. Проте серед місцевих політиків ширились чутки, що останній політик до того всього майже не мав ніякого відношення, а саме місце в списках обійшлось Борису Загреві в кругленьку суму. Щоправда, звідки ж в помічника депутата, який працював за ідею, могли взятись гроші. Виявляється, паралельно Борис Загрева наполегливо трудився у стінах ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на посаді голови луцького представництва. Скромна посада банкіра вочевидь і дала можливість Борису Загреві просунутись в політичній кар’єрі.

Звісно, ще тоді він всіляко вихвалявся своїми здобутками – відкриттям нової фінансової установи на Волині. Однак не надто Борис Загрева розповідав про результати свого попереднього досвіду роботи банкіром. Зокрема, як виявилось, кандидат у 1998-1999 роках очолював комерційний банк «Княжий», який в результаті луснув і зник з фінансового поля Волині. Тоді говорили про те, що установа не витримала кризи і тиску конкурентів, тому й припинила своє існування. Та вже незабаром у сусідньому місті Рівне вибухнув скандал навколо цього ж банку «Княжий» – вкладники ніяк не могли забрати свої гроші, які довірили установі. Тож справа набула кримінального характеру по факту розтрати і набула гучності. Це могло добряче попсувати авторитет Борису Загреві, тож він вирішив «вмити руки» і податись в депутати. Тож, отримавши у 2002 році посвідчення народного депутата і статус недоторканності, в унісон з Віктором Ющенком волинський обранець впевнено кричав, що «ці руки нічого не крали».

За свого «першого пришестя» у Верховну Раду Борис Загрева пославшись на свій банківсько-фінансовий досвід одразу поспішив податись до бюджетної комісії. Тож «засвітившись» на високому рівні біля самісінького «корита» почав чекати. І його очікування не забарились – незабаром після «Помаранчевої революції» до влади прийшов Віктор Ющенко, який заходився роздавати губернаторські портфелики. Та Борису Загреві чомусь за передвиборчі заслуги нічого не перепало.

Ба навіть і після революції «героя нашого часу», який активно агітував за Ющенка, так і не вписали в лави партії «Наша Україна». І навіть у 2012 році Борис Загрева відмовився йти на вибори під їхніми прапорами. Серед його нових політичних вподобань – Юлія Тимошенко зі своїми біло-сердечними. Принаймні, йдучи на вибори, він пристрасно обіцяв потрапивши до парламенту одразу взятись її визволяти з ув’язнення. Бо вже й забув як у 2005 році називав Тимошенко зрадницею і запевняв, що ні в якому разі не буде об’єднуватись з її політичною силою. Та не судилось йому вдруге потрапити у велюрове крісло народного депутата.

Депутатський мандат, який каскадом «несе золоті яйця»

Повсякчас Борис Загрева полюбляє переконувати журналістів та своїх виборців, що буцімто він не має жодних бізнесових інтересів. Мовляв, після банківської діяльності зайнявся політикою на благо свого народу. Однак все ж таки багатьом відомо, що Борис Загрева має неабиякий вплив на фірми «Каскад-Продакшн ЛТД» і «Каскад-транпорт». Ба навіть одного разу він підтвердив, що там працює на керівній посаді. Причетність Бориса Загреви до цих фірм простежується досить давно. Власне з генеральним директором фірми групи «Каскад», паном Ігорем Александровим ще у 2005 році вони разом відкрили спільне підприємство ТзОВ «Компанія «Бекор», яка, згідно з державною реєстрацією мала б займатись посередництвом в торгівлі різними товарами.



Вже тоді Борис Загрева заявляв, що «Каскад-Продакшн ЛТД» збирається запустити нову технологію переробки молочних відходів на медичну і харчову лактози. Ба навіть оголосив, що одна індійська компанія вже на 10 років наперед замовила у них продукції в необмеженій кількості.

На цьому Борис Загрева та Ігор Александров не зупинились. Вже невдовзі тодішній депутат Верховної Ради почав просувати ідею будівництва заводу по переробці рапсу з залученням іноземних інвестицій. І першочергово тут знову ж таки фігурувало підприємство «Каскад-Продакшн ЛТД», яке бралось до співпраці з німецькою компанією EOP Biodiesel AG. Сам Борис Загрева навіть представляв українську сторону на переговорах по питанню впровадження проекту будівництва такого заводу, вартість якого сягала 40 мільйонів євро. Політики обіцяли, що вже до кінця 2008 року українська економіка поповниться новим переробним об’єктом, який спеціалізуватиметься на виробництві біопалива. Та для цього, за словами Бориса Загреви, необхідно буде брати кредити як у вітчизняних, так і іноземних банках… Однак ще тоді експерти агропромислового ринку попереджали бізнесменів та депутата, що Волинь і навіть Рівненщина не вирощують стільки рапсу, аби повноцінно забезпечити таке потужне підприємство (5 тисяч тонн в рік) тож доведеться збирати продукцію для переробки з усієї країни. Ба більше – через високі затрати на транспортування продукції вартість рапсової олії і біопалива буде значно вище ринкової, що не є вигідно. Однак тоді Борис Загрева та Ігор Александров запевнили німецьких інвесторів у тому, що проблем зі збутом продукції не буде. Тож вже у 2008 році вони підписали довготерміновий договір про співробітництво з німецькою компанією. Та на тому справа й «заглохла».

Вочевидь, фірми Загреви-Александрова задля реалізації наміченого плану набрались кредитів, влізли у борги і… луснули як мильні бульбашки. Кілька років кредитори намагались мирним шляхом повернути свої гроші. Однак вони певно розчинились у повітрі, адже ані заводу, ані коштів у підприємства не виявили. І тут у депутата й бізнесмена вочевидь виникла ідея зробити підприємства банкрутами, аби не повертати кредиторам взагалі нічого.



Подібними схемами користуються здебільшого нечесні бізнесмени, та Борис Загрева не погребував нічим, аби виглядати «білим і пухнастим». В результаті на підприємстві «Каскад-Продакшн ЛТД» почались борги по заробітній платі. Вже у 2011 році міська прокуратура розглядала кримінальну справу щодо директора підприємства Ігора Александрова і тоді правоохоронці з’ясували, що кількамільйонна заборгованість перед працівниками нічим не виправдана. Однак ситуацію він так і не виправив. Заборгованість за два роки зменшилась всього на 180 тисяч гривень. Вже у 2012 році губернатор Волині Борис Клімчук навіть назвав це підприємство «шкідливим», оскільки воно псувало усю картинку по виплаті зарплат в області. «Треба Бориса Загреву попросити підмогнути в цьому ділі. В «Каскаді». Я там не впевнений, але люди кажуть, що мав стосунок колись до цього бізнесу», - наголошував покійний губернатор Волині.

Після того, як і слідувало очікувати розпочався довгий судовий процес про визнання підприємств групи «Каскад» - банкрутами. У списку з 23-х кредиторів, які заявили свої кредитні вимоги, фірми:

АТ «Сканія Кредит АБ» - 3 мільйони гривень

ВАТ «Лідський молочно-консервний комбінат»: 2,2 мільйона гривень

ВАТ «Слуцький сироробний комбінат»: 2 мільйона гривень

ТзОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Українська Казеїнова Компанія»: 2,2 мільйона гривень

Найдовше вони ділили борги між своїми компаніями ТзОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД заборгувало «Каскад-Трансу» 34,8 мільйона гривень. В той же час, найбільшою сумою боргу виявився кредит, наданий бізнесменам «Державним експортно-імпортним банком України» - майже 400 мільйонів гривень. Вочевидь фінустанова й не думала що їй доведеться відсуджувати таку суму у підприємства, до якого має причетність колишній голова Волинського відділення банку Борис Загрева. Не виключено, що, депутат, знаючи багато «потрібних людей», сприяв оформленню кредитів на такі великі суми. Як наслідок – державний банк поніс мільйонні збитки, за які ніхто так і не відповів.

Разом з тим, при проведенні процедури банкрутства «Каскад-Продакшн ЛТД» також було заявлено вимогу кредитора у розмірі 200 мільйонів доларів. Позику бізнесменам дав цього разу «Кредитпромбанк». Господарський суд Волинської області зобов’язав ТзОВ «Каскад-Продакшн ЛТД» повернути усю суму. Банк свого часу давав їм кредит на придбання нерухомості під будівництво комплексу з виробництва казеїн атів. Тож фінустанова сподівалась повернути гроші за рахунок продажу арештованого іпотечного майна. І попри примусове стягнення, навряд чи на сьогодні бізнесмени таки повернули борги.

Згодом під час вебконференції на сайті Волинської обласної ради Борис Загрева божився журналістам, що не має жодного відношення до фірми «Каскад-продакшн».

Окрім того, також пригадується і ідея Бориса Загреви щодо відновлення роботи Луцького аеропорту. Як виявилось інтерес був не зайвим, адже у нього є ще два брати, які активно займаються бізнесом у сфері цивільної авіації. Старший брат Бориса Загреви Олександр – колишній директор Львівського аеропорту, а Леонтій та його син Сергій мають кілька авіакомпаній.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---