«Книга не зупинить війну, але вона може щось зафіксувати»: у Луцьку презентували нову книгу ветерана війни Артура Дроня

У Луцьку презентували книгу письменника і ветерана російсько-української війни Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає». Автор – один із найпомітніших голосів нової воєнної літератури. Після важкого поранення 2024 року та тривалої реабілітації він написав книжку короткої прози, аби більше і глибше розповісти про пережите.

Артур Дронь – івент-менеджер «Видавництва Старого Лева», автор поетичних книжок «Гуртожиток №6» (2020), «Тут були ми» (2023) та книги короткої прози «Гемінґвей нічого не знає».

Представлення видання відбулося у неділю, 14 вересня, у центрі розвитку креативних індустрій «Або Або». Модерувала розмову засновниця Літературної платформи «Фронтера» Елла Яцута.Одразу при вході можна було придбати безпосередньо нову книгу та збірку поезій автора «Тут були ми». Охочих додати творчість письменника у власну бібліотеку знайшлось чимало. До слова, всі кошти від продажів книг-поезій буде передано благодійному фонду «Голоси дітей», що опікується дітьми, які постраждали від війни.

Як зазначають організатори, книга «Гемінґвей нічого не знає» виростає з потреби фіксувати правду війни без пафосу й посередників – говорити про те, що всередині. Це свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психо­терапією не лише для нього, а й для читачів. Він говорить про себе, переповідає реальність та сни, але передусім фіксує життя на межі. Розповідає про людей великої Любові, на яких все й тримається.Тут зʼявляється Господь Окопний, починається Найновіший Завіт, стає опорою українська культура в рюкзаку, а визнані метри воєнної літератури не витримують випробування реальністю. Їм про нас, українців, нічого не відомо. Про себе можемо говорити тільки ми, бо на східному фронті все змінилось. І Артур Дронь говорить про це відверто і прямо. Як говорять ті, які були на межі. І повернулися.

Подія проходила у центрі розвитку креативних індустрій «Або Або», який розпочне роботу вже найближчим часом. Тож найперше Артур Дронь наголосив – відкриття таких просторів важливе, адже культура це складова, яка ідентифікує нас як українців.Про свій початок творчого шляху автор розповідає так: «В той час, коли я вступив в університет, мені було 16 років. Я не писав тоді поезії, але дуже хотів, бо, власне, так я вперше потрапив з маленького села у велике місто, до Львова. Я побачив, що таке літературники, форум видавців, коли там збираються молоді люди, і хтось виходить читати свої вірші. Як тримають увагу залу. Як після того, коли хтось зачитав текст, це спонукає людей щось говорити, змінити думку. Мене це дуже захоплювало, і згодом я теж почав працювати над власними темами».

Перша книга «Гуртожиток №6», зазначає Артур, зʼявилася з великої наполегливості, бо над її створенням працювали друзі та знайомі автора, а видавництво стало можливим завдяки його ж фінансуванню.Зараз цієї книги у вільному продажі немає, проте її розігрують у благодійних лотах на аукціонах.

Завдяки практиці в університеті Артур потрапив на роботу у «Видавництво Старого Лева», тоді кілька його текстів було опубліковано. Проте вже у 2022 році хлопець вирішив долучитися до війська, але й тоді не перестав писати. І вже у 2023 році вийшла друком його друга книга – «Тут були ми». Автор каже: у книзі «Гемінґвей нічого не знає» історії переплітаються з попередньою і рекомендує читати їх разом.Для усіх тих, хто хоче почати писати, Артур Дронь дав пораду – потрібно бути наполегливими та ініціативними.

«Найперше, якщо є бажання – треба писати, а друге, якщо хочеться, щоб воно було опубліковане – стукати в якнайбільшу кількість дверей. Бо немає якогось єдиного рецепту, як це має бути, способів дуже багато. Від того – щоб назбирати грошей і заплатити або хтось тебе профінансував, до того – аби ти виграв в якомусь літературному конкурсі чи тебе помітив інший письменник і допоміг. А особливо, якщо йдеться про військових, то зараз є дуже багато різних ініціатив, проєктів і конкурсів», – наголошує автор.Не обійшлося і без читання кількох віршів з попередніх книг та уривку прози з нового видання автора «Гемінґвей нічого не знає».

Як підкреслює Артур Дронь, ніяка книжка не зупинить війну, але вона здатна зафіксувати важливі речі та події.«Не треба очікувати чи вимагати цього від книжки і будь-якого мистецтва, але щось таки письмо може. Наприклад, зафіксувати щось, що дуже важливо в наш час, те, що хтось сказав, зробив. Сказати щось за когось іншого, можливо, тому, що його більше немає, або він є, але не розуміє, які сильні слова він говорить, скільки є життя в тому, що він говорить. Я люблю говорити, що для мене література – це дуже добра можливість писати про когось. І в тій книжці, і в тій для мене було великим задоволенням написати про когось з тих, кого я бачив, наприклад, на війні», – наголошує автор.

Примітно, що гості презентації розкупили книги автора ще до початку заходу, що ще раз доводить – воєнна література сьогодні надзвичайно потрібна й важлива для суспільства.

Христина КРОТ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---