Колесо історії. Мальовнича руїна в Луцьку

У ХІХ столітті дослідники стали серйозно цікавитися минувшиною Луцька. У цей час в Російській імперії, до якої належала тоді Волинь, виникло кілька осередків, де збиралися небайдужі до старожитностей люди, - інформують Хроніки Любарта.

Це були звичайні «романтики», інколи священики, вчені, математики, громадські діячі, письменники, художники, душа яких хвилювалася, коли вони стикалися зі старовиною. Дехто з них вирушав із Києва, Петербурга досліджувати Волинь, інші тут же жили й починали цікавитися минулим краю. ХІХ століття дало вибухову кількість різноманітних малюнків, акварелей, гравюр міста.

Одна із них вміщена у польському тижневику Tygodnik Ilustrowany 1867 року. Це репродукція дереворита (тобто гравюри на дереві) Гораздовського. На майдані перед замком – віз та воли, багнюка, дерев’яні паркани, місцеві жителі. Цікава деталь – вільний прохід на територію замку справа від головної вежі. У 1863 році В’їзну вежу замку і шматочок стіни біля неї продали на аукціоні за 373 рублі.

Передбачалося, що її розберуть, а отримані матеріали пустять на міські потреби: замощення вулиць, мурування будинків. Унаслідок втручання вищих чиновників розбирання мурів припинили й вирішили зберегти давні руїни.

Малюнок середини ХІХ століття. З часопису Tygodnil ilustrowany

Замок Любарта сьогодні

Олександр Котис

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---