Копійка з куща: як у селі на Волині виживають завдяки малині

На городах ще не висохла ранкова роса, а місцеві жителі в селі Межисить на Ратнівщині вже в малинниках. Цьогоріч у селі пахне не просто ягодою, а шансом. Бо ж заготівельники дають кращу ціну, ніж торік, ідеться в сюжеті ТРК «Аверс».

«У мене так – на хліб. Чоловіка не було вдома, воював, а я сама, то на багато й не розраховувала, щоб її посадити. Зараз чоловік вдома, він уже пенсіонер, то плануємо на полі посадити. Вигідно. Цього року, я вважаю, непогана ціна – коливається від 110 до 130 гривень за кілограм. Хто посадив, має гроші. Для села це добре», – розповідає жителька села Межисить Людмила Приймачук.

Малина тут – це шанс щось заробити, кажуть місцеві.

«У моєї сестри десь 10 соток малини, то вони вибирають по 30-40 кілограмів. І це в них не дуже добрий врожай», – говорить Людмила Приймачук.

Читати ще: Картопля, гарбузи і зерно: які врожаї збирають волиняни

«Збираємо малину з дружиною вдвох. Щоб усе вибрати, потрібно п’ять-сім годин. Коли малини більше, а коли – менше», – каже житель села Межисить Сергій Касянчук.

Малина для тутешніх людей – це підробіток і альтернатива поїздці на заробітки. Бо ж здебільшого шанс заробити для селян раніше був хіба за кордоном.

Сергій Касянчук розповідає, що вже близько шести-семи років вирощує ягоду: «Ціна – як-коли: то гарна, то гірша. Всі почали вирощувати малину, то й ми вирішили. Так можна заробити. Люди тут зароблять на картоплі, моркві та малині. Роботи в селі немає, то мусиш на землі працювати».

Малину збирають і сортують по ящиках. Заготівельники приїжджають на місце щодня або через день і скуповують малину в селян.

«Весною треба її обполювати, культивуємо поміж рядками, підв’язуємо, щоб не падала. Вистачає роботи біля малини», – каже Сергій Касянчук.Читати ще: Новий врожай і різні сорти: які ціни на картоплю на ринках у Луцьку

Із кожним кілограмом додається трошки надії і впевненості, що взимку буде чим заплатити за світло і газ. На малиновому полі працює і подружжя пенсіонерів – Софія Григорівна та Іван Никифорович.

«Із самого ранечку ми тут. У нас пенсія невелика, на неї не проживеш. Добре ще, що ми в селі, то маємо городину, сало, яйця. Якось виживаємо», – говорить Софія Григорівна.

І так люди трудяться не в одному селі. Хто збирає ягоду, той знає справжню ціну малини. Це – мозолі, ранні підйоми, біль у спині. І поки є кому нахилятися до куща, село живе.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---