Кримчани, які приїхали на Волинь, не хочуть повертатися додому. ІНТЕРВ’Ю

Молоде кримське подружжям, яке виховує чотирирічного сина Богданчика, оселили в одному з готелів Волині. Вони приїхали до Нововолинська з кримського Джанкоя.

Перше враження від біженців — щирі, відкриті, ерудовані люди. І справжні патріоти України. Бо на запитання, що спонукало їх залишити рідні місця й з маленькою дитиною вирушити у невідомість, почула категоричне, сказане в один голос: «Ми не хочемо жити в Росії!», інформує «Волинь-нова».

Аніта — корінна кримчанка, за національністю — українка. Народилася і виросла в Джанкої. Там живуть її мама, бабуся та прабабуся. До народження первістка працювала організатором гастрольної діяльності концертів та цирку «Шапіто». Свого часу побувала і на Волині, і на Рівненщині, і на Хмельниччині, тому давно позбулася страху спілкування з «бандерівцями». Хоч завжди розмовляла російською мовою, на Західній Україні жодного разу не відчула до себе упередженого ставлення. Знала, що тут живуть добрі, сердечні люди. Однак нинішнім теплим ставленням була надзвичайно вражена.

— Коли з Ковеля маршруткою їхали до Нововолинська, поруч сиділа жінка старшого віку, — згадує Аніта. — Розговорилися дорогою. Коли я запитала, чи є у місті готель або якийсь гуртожиток, де можна зупинитися, моя попутниця, навіть не роздумуючи, запропонувала кімнату у власній квартирі. Щиро подякувала їй і скористалася порадою тимчасово зупинитися в готелі поблизу автозаправки. Щойно там довідалися, що ми з Криму, відразу зменшили вартість проживання наполовину. А через два дні власник готелю запропонував безплатно поселитися.

Нас забезпечують безкоштовними сніданками, пригощають кавою та чаєм, дозволяють користуватися багатьма іншими послугами. Дізнавшись, звідки й чому ми приїхали на Волинь, солідну знижку на харчування дав власник одного з кафе. — А після невеликої паузи молода жінка додала: — На жаль, такої щирості та безкорисливості бракує нашим кримчанам…

З нею погоджується чоловік Дмитро — джанкойський зять. Уродженець міста Кременчука, він вирішив переїхати не на свою рідну Полтавщину, а на Волинь. Каже, що для цього мав вагомі аргументи: високий рівень життя і культури спілкування, близькість кордону з Польщею, більша ймовірність працевлаштуватися й налагодити свій побут. У Джанкої працював у магазині з продажу мобільних телефонів.

«Коли мої земляки після референдуму веселилися, я гірко плакала»

У Джанкої молоде подружжя мешкало в однокімнатній квартирі малосімейного типу, де, в принципі, було все необхідне. Напевно, хтось інший не ризикнув би зірватися з насидженого місця, та ще й у такий непевний час. Але Петрови завжди обстоювали свої переконання й ніколи не погоджувалися з проросійсько налаштованими земляками, що в Росії буде жити краще. І навіть коли з сусідами виникали суперечки на цьому ґрунті, Аніта не стримувалася й відкрито заявляла: «Як ви можете зраджувати свою країну?»

Переважна більшість кримчан, розповіла жінка, не знають історії і чомусь не хочуть збагнути, що не може бути кращим життя на чужині. Вони не розуміють елементарного: повернення до Радянського Союзу — ілюзія. Їхні земляки, вважає вона, зазомбовані російською пропагандою. Українські канали в Криму останнім часом практично не транслюють, а решта — схиляють жителів півострова до того, що їхній край — «ісконно руская земля».

Петрови кажуть, що висловлювати інші думки стало просто небезпечно. Тим паче коли вулицями ходять озброєні «зелені чоловічки». До психологічного тиску додалися економічні проблеми: неможливо зняти готівку в банкоматах, не вистачає продуктів, рахунки в банках заблоковано… Одне слово, рішення їхати молода сім’я прийняла без зволікань.

Коли, розмовляючи телефоном із Джанкоєм, повідомляють, як їх зустріли в Нововолинську, багато хто не вірить. Аніта зізнається: проживши тиждень, зрозуміла, що Західна Україна тримається на трьох китах — релігійності, культурі та працелюбності, і не полишає надії, що й кримчани згодом це осягнуть та зміняться.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---