Лучан запрошують до «розмови» з Нельсоном Манделою

У Луцьку презентують книгу-автобіографію президента Південно-Африканської республіки, борця з системою апартеїду «Довгий шлях до свободи» Нельсона Мандели.

«Інструкцією для кожної живої душі» охрестили книгу закордонні ЗМІ. Не нав’язуючи себе, він ставав прикладом для своїх соратників. Всі, хто його оточував, хотів бути гідними Нельсона Мандели. Не маючи єдиного наставника, він сам сформував свій світогляд. Весь його досвід, спілкування з друзями, з оточенням зробили його тим самим Нельсоном Манделою, який змінював людей, і якого називають останньою легендою ХХ століття.

Книгу «Довгий шлях до свободи» переклав українською мовою лучанин Василь Старко. На обкладинці – обличчя Нельсона Мандели, який наче виринає з темряви, аби поговорити зі своїм читачем. Ідея перекласти книгу, каже він, належить колишньому раднику Луцького міського голови, а нині урядовому уповноваженому з етнонаціональної політики Геннадію Друзенко. Він свого часу дуже захопився цією неординарною постаттю, і вирішив, що ця книга має бути доступна українському читачеві. Переклад підтримав міжнародний фонд «Відродження». Презентація книги в Луцьку відбулася за сприяння СГО «Молодіжна платформа» та Луцької міської ради.«Слова Мандели сьогодні є актуальні для України. Особливо ті, які стосуються свободи і права на свободу. Можливо, ми знайдемо чимало відповідей для себе. Я радий, що мені випала честь перекласти цю книгу. Мандела говорить зі своїм читачем, відкривається перед ним, іронізує над собою. Ти відчуваєш, що ведеш бесіду з великою людиною як з рівним, бо він ставить тебе на один щабель з собою. Прочитав книгу - і таке враження, що ти особисто познайомився з Нельсоном Манделою», - каже Василь Старко.

А те, що описано в книзі, надзвичайно перегукується з останніми подіями в країні, переконує він. Бо та боротьба, яка розтягнулася в ПАР на десятки років, розпочалася в нашій державі рік тому. Перекладач розповідає: розпочав свою роботу ще за життя автора. Саме тоді в Україні прокотилися перші протести Революції Гідності: під час роботи не раз були майже містичні моменти. Коли перекладаючи якусь зі сторінок книги, такі самі події, такі самі результати, які були описані, наступали в нашій державі.Перша презентація книги відбулася 5 грудня цього року, на роковини смерті Нельсона Мандели. Він помер, коли в Києві стався силовий розгін і люди масово вийшли на вулицю. Він наче символічно передав нам естафету боротьби, вважає автор перекладу.

Мандела – людина, яка змінювала інших людей, тих, хто був поруч з ним: соратників, в’язнів, наглядачів в’язниці, свій народ. Він навіть змінював тих, хто стояв з іншого боку барикад, захищаючи систему апартеїду. Нельсона Манделу система засудила до довічного ув’язнення, хоч йому грозила смертна кара. У в’язниці він пробув 27 років.

Власне, боротися з системою апартеїду в ПАР розпочали одночасними масовими мирними протестами. Та коли зрозуміли, що це не діє, Мандела зі своїми прибічниками прийшли до висновку, що потрібно боротися іншими методами і створили воєнізоване крило, яке навали «Спис нації». Василь Старко каже: до цього лідер прийшов неохоче. Але після низки саботажів, вдалося досягти результатів.Феномен Мандели полягає й в тому, що його соратники висунули так би мовити, символом усієї організації. Саме ця колективна підтримка зробила його лідером.

«В українців є такі люди – люди з моральним стрижнем, з переконанням. Але має бути великий масовий рух підтримки. В нас є авторитети, але немає колективу. В нас є постаті, якими можна захоплюватися. Таким моральним авторитетом, до прикладу, був нині покійний Євген Сверстюк. Але має бути особистість і масова народна організація. Треба вчитися єднатися, і намагатися не лише стати гетьманами, а й об’єднуватися і йти за гетьманами. Якби Мандела народився в Україні, то він був би великим українцем. Він був готовий іти на жертви, щоб добитися справедливості», - вважає автор перекладу автобіографії Нельсона Мандели.

Все життя цю людину розривав конфлікт: обов’язок перед родиною і перед народом. Він поставив інтереси народу вище власних. Хоча насправді він хотів сімейного затишку в своєму селі, де народився, і куди повернувся наприкінці свого життєвого шляху.

Коли Мандела став Президентом, він сказав: «Правда полягає в тому, що ми ще не вільні, ми просто здобули свободу бути вільними, право не бути пригноблюваними. Ми зробили не останній крок у нашій подорожі, а перший крок на довшому й навіть важчому шляху. Адже бути вільним – це не просто скинути кайдани, а жити так, щоб поважати й збільшувати свободу інших. Справжнє випробування нашої відданості свободі лише починається».Ці слова сьогодні можна прикласти до України, вважає Василь Старко.

Перекладалася книга півроку. А друкувалася авральними темпами, бо ідейники перекладу хотіли видати її до роковин смерті Нельсона Мандели. Книга видана накладом в 1000 примірників і коштує 99 гривень. Придбати її можна в інтернет-магазині «Наш формат» або ж в книгарнях. Василь Старко сподівається, що після презентації, ця книга з’явиться й у луцьких книгарнях.

Довідково:

Нельсон Мандела (Нельсон Роліглагла Мандела; 18 липня 1918 - 5 грудня 2013) — південноафриканський правозахисник, політик та юрист, президент Південно-Африканської республіки (з 1994 по 1999).

Нельсон Мандела був першим президентом Південно-Африканської республіки, обраним на повністю демократичних, не сфальсифікованих виборах. До свого президентства був видатним борцем з апартеїдом і лідером Африканського Національного Конгресу (АНК). Був засуджений і ув'язнений за участь в підпільній збройній боротьбі. Збройний опір був останнім дієвим на той час засобом; пізніше Мандела був стійким прибічником мирного шляху. Протягом цього 27-річного ув'язнення, більшість якого проведено в камері на острові Роббен, Мандела став найвідомішою фігурою у боротьбі з південноафриканським апартеїдом.

Апартеїд - офіційна політика расової дискримінації, сегрегації та гноблення, яку впродовж 1948—1991 рр. проводили правлячі кола Південно-Африканської Республіки проти місцевого чорношкірого населення, а також переселенців з Азії. В основу цієї політики було покладено ідею про відособлений розвиток європейського і неєвропейського населення Південної Африки. Внаслідок застосування норм апартеїду більшість населення ПАР була зведена до безправного стану. Кольорове населення (бантові, індіанці, метиси) не мало таких само цивільних прав, як білі (наприклад, 23 мільйони негрів не мали права голосу на виборах у парламент).

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---