Луцьк буденний: вулиця Галшки Гулевичівни

Давня вулиця Старого міста простягається від вулиці Данила Галицького, перетинаючи Караїмську, до берега Стиру.

Її основа – це дорога до господарської переправи через Стир. Забудова сформувалася у 14-му - на початку 15-го століття. Перша назва – Вірменська (у цьому районі оселялися представники вірменської общини Луцька). Звели вірменську церкву Святого Стефана. Польський хроніст Длугош згадує у своїх хроніках, датованих 1427 роком, вірменського владику в Луцьку. Після пожежі 1845 року залишилися руїни церкви, які використовували протягом майже століття як військовий склад. Нині в цьому приміщенні – житловий будинок.

На перетині з колишньою Боніфратською, на яку раніше виходила ратушна площа, окремо виник невеликий майдан, що використовувався як хлібний (житній) ринок.



Мабуть, тому в 1916 році вулицю назвали Хлібною, а назву Вірменська перенесли на сусідню. Історичну назву вулиці повернули під час Другої світової війни. У 1958 році перейменували на Мачтета. З 1959 року – Паші Савельєвої (на честь учасниці антифашистського підпілля у Луцьку, яку заарештували у 1943 році та стратили за декілька днів до звільнення Луцька). На будинку, в якому вона мешкала, знаходиться меморіальна дошка.



Сучасну назву вулиця отримала у 2007 році, на честь визначної меценатки, фундаторки Хрестовоздвиженського братства Галшки Гулевичівни. Представники вірменської громади зверталися до міської влади із проханням повернути історичну назву вулиці, і дискусії про її перейменування досі не вщухають.



Під час останньої зустрічі членів комісії з питань впорядкування назв вулиць Луцька місцеві мешканці просили депутатів міськради не перейменовувати їхню вулицю.

На ній збереглася характерна давня забудова із ламаним дахом та верхніми кімнатами. Є низка двоповерхових нетинькованих будинків 19-го століття так званого цегляного стилю. На початку вулиці розташована Покровська церква, час спорудження якої деякі дослідники визначають 13-14-им століттями, деякі – 17-им століттям. Її побудували на місці старої церкви з такою ж назвою. З 1803 року церква стала соборною, через майже 70 років – у 1870-му – її добудували і реконструювали. В приміщенні знаходилася ікона Волинської Богоматері (перша половина 14-го століття), яка нині є однією з найцінніших і найдавніших пам’яток колекції Національного художнього музею України. Копія ікони є у храмі. Живопис інтер’єру церкви поновив у 1932 та 1966 роках художник Володимир Щукін, учень Васнєцова. Нині церква – кафедральний храм Волинської і Луцької єпархій УПЦ.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---