Луцьк, якого більше немає: де стояли втрачені святині й кладовища. Фоторепортаж

В обласному центрі Волині близько сотні людей долучилися до екскурсії «Луцькі Некрополі». Місцеві краєзнавці Олександр Котис та Петро Троневич понад дві години водили охочих місцями, де колись розташовувалися кладовища, синагоги, церкви й монастирі.

Окремо вони представили тематичну карту з назвою «Некрополь. Простір пам’яті», що на Геопорталі Луцької громади. Там зібрано 60 пам'яток трьох релігій: християнства, юдаїзму й караїмізму.

Проєкт із дослідження зниклих релігійних об’єктів ініційований луцьким істориком Петром Троневичем. Частина матеріалу представляє напрацювання і знахідки начальника відділу охорони культурної спадщини Олександра Котиса.Під час екскурсії історики вибрали більш ніж десять зупинок у центральній та старій частині Луцька. Намагалися акцентувати на найцікавішому, а шлях пролягав і пішохідними, і закапельними вуличками. Петро Троневич жартував: «Якщо б ми розповідали про все, то доведеться ходити до ранку».Мандри містом стартували навпроти головного корпусу Волинського національного університету. На місці сучасних фонтанів діяли Молитовна школа Мідраш і Молитовний дім Ашкеназі на Вульці. Обидва розташовувалися в гущі єврейської забудови на вулиці Шкільній, якої зараз не існує.Зі слів Олександра Котиса, вулиця Лугова – єдина, де збереглися старі будинки із часів єврейського району, що був у сучасному центрі Луцька.

«Район, де жили євреї, перестав існувати в час Другої світової війни. Якщо ви запитаєте в єврейського населення, де ділися синагоги, то скажуть, що німці знищили. Я за всі роки дослідження Луцька не можу це підтвердити. Скоріше за все, це могла зробити під час бомбардувань міста радянська армія, коли вибивала німців», – припустив Олександр Котис.Читати ще: Нездійснені історичні проєкти на Театральному майдані в Луцьку

На Театральному майдані колись існував Монастир бернардинів, зведений у 18 столітті. На його місці зараз Кафедральний собор Святої Трійці. Поруч на місці Православної академії стояв Костел святого Хреста.Позаду Волинської обласної ДЮСШ на вулиці Шевченка встановлено пам’ятний знак Єврейському кладовищу святої громади міста Луцька. Воно закрилося до середини 19 століття.

Також на Шевченка був цвинтар караїмів, закритий перед 1848 роком. Зі слів краєзнавців, коли комунальники проводять земляні роботи, то до цього часу виривають кістки.

«Це правда, що перша школа стоїть на місці кладовища. Правда, що п’ята школа стоїть на місці протестантського цвинтаря. Так само й будівля Волинської обласної ради стоїть на місці цвинтаря села Дворець. Багато житлових будинків у місті стоять на місцях поховань. А на вулиці Дубнівській біля залізничного переїзду існувало «Холерне кладовище». На тому місці зараз побудували магазини», – повідомив Олександр Котис.Читати ще: Художній спадок. Найдавніші панорами Луцька

Навпроти будівлі Луцького міськрайонного суду на Лесі Українки діяла Іверська каплиця. Її зруйнувала радянська влада в 1959 році.

Позаду приміщення Феміди, де зараз військовий госпіталь, у 1729 було засновано Монастир тринітарів.Читати ще: Не тільки Левчанівська. Луцькі сенатори та посли

Вірменська церква святого Стефана стояла на вулиці Галшки Гулевичівни, 12. Після Другої світової руїни храму перебудували на житловий будинок.Петро Троневич повідав про башту синагоги на Данила Галицького. Коли король у 1629 році давав дозвіл на будівництво, то зобов’язав євреїв звести башту, закупити і тримати там зброю.

«У разі нападу ворогів євреї теж мали відбивати місто. Із башти можна було обстрілювати загарбників на підступах. Якраз неподалік будівлі був південний міст, що слугував в’їздом до Луцька. До слова, там зустрічали європейські делегації під час З’їзду монархів», – зазначив Петро Троневич.Читати ще: (Не) забуті: луцькі храми, зруйновані за СРСР

Чимало святинь розташовувалися на сучасних вулицях Кафедральній, Драгоманова, Данила Галицького. Територія Старого міста в різні часи була досить релігійною. Більше про ті пам’ятки дослідники закликали дізнатися із карти «Некрополь. Простір пам’яті».Наприкінці Олександр Котис і Петро Троневич подякували відвідувачам екскурсії за небайдужість до історії Луцька.

«Хто цікавиться інтелектуальним, той довго живе. І той буде по життю оптимістом», – резюмував Петро Троневич.

Дмитро КЛИМЧУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---