USD 38.80 39.10
  • USD 38.80 39.10
  • EUR 38.80 39.20
  • PLN 9.80 9.98

Лише той, чиє імʼя тліє на вустах, може зватися святим. Пам’яті митрополита Ніфонта

8 Листопада 2017 19:00
У цей непростий час для нашої держави віра у Бога – чи не єдине, що обʼєднує, зближує та гоїть рани. Зміцнити ж віру, укріпити надію та любов допомагають духівники.

Для багатьох волинян митрополит Ніфонт (Солодуха) був духовним батьком та людиною, яка змінила життя на краще. Він був одним із тих, хто відроджував православ’я на Волині, хто проповідував Боже слово навіть у час радянського гніту. Цього року митрополит відійшов у вічність. Час, як вода – змиває біль, однак пам’ять не зникає, а по-справжньому оцінити втрату можна лише згодом.

Цими вихідними у Свято-Покровському кафедральному храмі в Луцьку молилися за упокій душі людей, які відійшли у кращий світ, згадували у молитвах і архієрея Української православної церкви митрополита Ніфонта.

НІФОНТ – ДУХОВНА ГЛИБА, ЛЮБОВ ЯКОГО «ЗАПАЛЮВАЛА» СЕРЦЯ МОЛОДІ

Архімандриту Аліпію (Сапізі) митрополит Ніфонт запамʼятався як монах, який завжди збирав навколо себе молодь.

«Багато волинян знають владику, як єпископа, митрополита, але в свій час я, будучи молодим хлопцем, познайомився з ним як із батюшкою Ніфонтом. Це був радянський час, старші люди знають, як тоді було важко відвідувати церкву молодим людям. Але Господь управляє людськими стежками і так управив, що в свій час, на початку 80-х років, по Божому промислу я відвідав храм села Рудка-Козинська Рожищенського району, хоча сам з Рівненщини.

Там і познайомився з отцем Ніфонтом. Мене здивувало, що в церкві було дуже багато молоді. Така ситуація була нетиповою для радянського часу. Переступивши поріг храму, я побачив монаха, а це була екзотика в той час. Пам’ятаю, яким було сильним богослужіння та проповідь. Після служби багато людей виходили на двір, але ніхто не поспішав розходитися, усі були на піднесенні, спілкувалися між собою, співали – незабутня мить», - згадує Аліпій.

Про особливе ставлення Ніфонта до дітей та молоді пригадує голова молодіжного відділу Волинської єпархії УПЦ ієромонах Ілля Вишневський.

«Молодь та дітей він вмів зацікавити, бо ж бачив дитяче серце та вмів наповнювати любов’ю. До нього молодь тягнулася. Пригадую, в дитячому таборі він дві години спілкувався з дітьми, і діти по 8-10 років все ставили запитання розпитували на різні сучасні теми. Вони його обсідали і не відходили. Знаю з власного досвіду, що з дітьми важко працювати, бо їх потрібно весь час забавляти, хоч танцюй, а від владики вони не відходили. З дітьми Ніфонт і сам був дитиною, з дорослими – дорослим, а з політиками - політиком», - пригадує отець Ілля Вишневський.

НАСТАНОВИ ЛЮБЛЯЧОГО БАТЬКА

Рівненчанин ієромонах Ілля Вишневський, коли обирав духовний заклад для навчання, розпитував у людей і зупинився на Волинській духовній семінарії, адже там керував Ніфонт.

«Він вже тоді був особливою людиною, про нього говорили далеко за межами Волинської області. Зібравшись, я поїхав у семінарію. На вступному іспиті був присутній владика, перше враження про нього і досі пам’ятаю – строга виважена людина, яка випромінювала любов. Із кожним студентом він мав індивідуальну розмову, багато розпитував та кожному давав настанови, як люблячий батько. Владика був викладачем у семінарії, я мав можливість часто з ним спілкуватися з ним. Ці бесіди вплинули на моє життя, допомогли мені змінитися у кращу сторону. Тому за все, що я маю хорошого, - завдячую владиці Ніфонту. Він був мудрою та цікавою людиною», - згадує Ілля Вишневський.

Згадуючи свого наставника, митрополита Ніфонта, голова просвітницького відділу Волинської єпархії УПЦ та викладач Волинської Духовної семінарії протоієрей Валентин Марчук каже, що це була особлива і свята людина в усіх значеннях цього слова.

Коли владика тільки прийшов у Луцьк, отцю Валентину Марчуку заледве виповнилось 13 років.

«У нас не вистачало людей, аби прислуговувати владиці Ніфонту й мене взяли тримати свічку, потім жезл дали. Далі вже розпочалося церковне служіння іподиякона. Фактично, всі 16 років священства я був прес-секретарем владики й допомагав йому в інформаційно-просвітницькому та соціальному служінні. Той дотик, який зробив митрополит до мого серця, до сьогодні в мені живе.

Я досі бережу зошити, у яких його проповіді, адже вони були особливими, в них він говорив мовами кожної людини. Одна його проповідь була звернена і до молоді, і до старших людей, і до бідних, і до багатих. Його проповідь могла тривати дві години й всі стояли та не розходилися - це справжній показник сили слова. Бо ж простояти після служби ще дві години не кожен зможе. Втім, коли це живе слово, яке змінювало людину, то ним не можливо було «напитися». Розумом цю ситуацію складно осягнути, адже це можливо лише відчувати.

Особисто для мене митрополит Ніфонт – свята людина за покликанням, за служінням, поведінкою, життям. І ті події, які супроводжували владику впродовж життя формували цілу історію становлення православ’я на Волині. Адже відбулося народження багатьох священників, храмів, відновлення пам’яті про святих. Я думаю, що про митрополита напишуть не одну книгу», - каже протоієрей Валентин.

«НЕ КОПТИ, А ГОРИ»

«Пригадую, що коли втомлювався, владика Ніфонт завжди казав:«Не копти, а гори», а горіти потрібно любов’ю, бо вона не згорає.

Багато проектів та заходів, які зараз є - це результат саме «горіння» митрополита.

От уявіть, ми працюємо з двома місцевими телеканалами, маючи передачі «Дзвони Волині» та «Благодатна купель», й одразу готуємо 2, а то й 3 передачі.

А це підготовка до зйомки, сам запис на півтори години – важкий та довготривалий процес. І був випадок, що ми сіли працювати о 20:00 годині й записали одразу 10 телепрограм, а потім пішли на інший канал й там теж 10 передач записали. І кожна нова починалася, як вперше: владика повен сил і з усмішкою починає спілкування. Допрацювалися ми до третьої години ночі й так потомилися, що вже й оператор засинає, режисер ледь на ногах стоїть, а владика питає, чи ще ми маємо сили, аби хоч ще одненьку зняти. Пригадуючи це, зараз я розумію, яка в людини була сила духу.

«За вечір, за ніч владика міг скласти акафіст церковнослов’янською. Він був відкритою людиною, до нього можна було прийти у будь-який час за порадою чи то вдень, чи вночі.

Коли йому було важко, долав сум чи тиск сильних світу цього – він закривався в келії й ніхто до нього не заходив. Там були молитви, сльози та поклони.

Він казав, що в такі моменти відчуває себе самотнім і лише Богу може відкрити своє серце», - пригадує отець Валентин Марчук.

ПОДВИГ НІФОНТА ТА ЧУДЕСА ЗЦІЛЕННЯ

Архімандрит Аліпій розповідає про один із значимих моментів для Волині, коли єпархія святкувала 900-ліття з дня заснування, у 1993 році. Тоді зі святої Почаївської гори привезли чудотворну ікону Божої матері й носили її в кожне село Волині.

«Була спека, асфальт плавився, він був у чоботах, монаршому одіянії, спав на добу по дві-три години, але день за днем ішов із села в село і так по всій Волині. Це був такий духовний підйом, це подвиг, бо просто людських сил замало для такого, щоб це все здійснити. Тут необхідна велика духовна сила. Тоді стільки чудес відбулося, зокрема біля Рокинь жінка прозріла. Усе це є задокументованим», - пригадує отець Аліпій.

Протоієрей Валентин Марчук додає, що окремі чиновники чинили супротив, однак потім визнали свою провину.

«Через міжрелігійні протистояння нас не пустили в три райони, не дозволили туди занести ікону. І там почала вмирати худоба. Через пару місяців три голови райрад писали листа з проханням, аби ікону принесли й до них, що і зробили. Після цього все припинилося. Тоді було відбувалося багато див, зокрема вдалося зібрати кошти на купівлю модулю для храму на 33-му кварталі.

Те, що модуль поставили, то це теж диво. Поїхали купувати ангар у Дніпропетровську область, у 1993-му році його ціна була 90 мільйонів купонів, але як приїхали забирати, то піднялася до 340 мільйонів. Втім, керівництво заводу пішло на зустріч й вдалося придбати його.

Завдячуючи митрополиту Ніфонту, який обійшов всю Волинь, який об’єднував людей, на сьогодні ми маємо понад 750 храмів», - каже духівник.

ЩО ПРИНОСИЛО ВЛАДИЦІ СПРАВЖНЮ РАДІСТЬ

Владика усміхався, коли бачив наслідки своєї проповіді, коли люди плакали чи раділи з ним і перероджувалися, коли виходили ті чи інші проекти, а на благодійних концертах збирали все більше грошей, які передавали на сиротинці.

Також він усміхався, коли народжувався храм і рукополагався священик.

А одне з того, що найбільше приносило йому радості – повернення додому, де жила мама.

Згадуючи останні слова митрополита Ніфонта, отець Аліпій каже, що ці слова він казав завжди і востаннє також: «Любіть один одного, допомагайте, підтримуйте та кайтеся».

Підготували журналісти Вадим і Анна Панафідіни
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 2
ще не зовсім свідоми Показати IP 8 Листопада 2017 19:15
Єдиний святий отець, якого я завжди дивився та слухав на ТВ. В нього була особлива аура спілкування.Царство Вам небесне і земля Вам пухом...
Анонім Показати IP 9 Листопада 2017 10:11
Він тут народився і виріс. Це ж наш батюшка. Його проповіді були особливими. По ТВ дивилась його. Царство небесне йому!

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus