«Моя душа завжди буде під цією гранітною плитою», – волинянка-вдова білоруського добровольця

Ольга Суслова – з Нововолинська. З майбутнім чоловіком, білорусом за національністю та добровольцем в українському війську Павлом Сусловим вона познайомилася під час служби у 14-й окремій механізованій бригаді на полігоні. Ольга служила в піхоті, а Павло в розвідці. У подружжя народилася донечка Аліса. Зараз їй три роки та вісім місяців. Коли загинув її батько у травні 2022 року, доньці було лише півтора року.

Вдова загиблого військовослужбовця розповіла Суспільному історію їхнього кохання, про те, яким був Павло, та про своє бажання повернутися на військову службу, щоб помститися за чоловіка.

Зі слів Ольги, Павло приїхав в Україну у 2016 році після того, як відслужив строкову службу в Білорусі. В Україні починав службу у добровольчому батальйоні. Це була перша окрема штурмова рота «Да Вінчі».«Я в нього питала, чого так. І він сказав: «Потому что я помню, что Россия сделала с моей страной». Паша приїхав в Україну боротися з російською нечистю, для нього це було справою честі, того, що це такий спільний ворог. І Паша там служив півтора року», – розповіла Ольга Суслова.

Після того Павло підписав контракт з 14-ю окремою механізованою бригадою, де з 2017 року кулеметницею служила Ольга.

«Робила те саме, що й хлопці: ходила в наряди, на спостережники, заступала на пост, їздила на стрільби. Ми познайомилися на полігоні. Він високий такий, крепкий, з бородою. Наша історія почалася 2018 року, в районі Попасної – то Луганська область», – пригадує Ольга.

Читати ще: У Луцьку відкрили виставку про білоруських військових, які загинули за Україну. Фото

У Павла Суслова був позивний Волат – він його отримав під час служби в добровольчому батальйоні через зовнішність. Волат з білоруської означає богатир, пояснює вдова.«У нього був підрозділ з добровольців, і він їх навчав. Бо там приїхали хлопці по 18 років, вони повністю цивільні. Не мають строкової служби, не мають ніякої бази, він їх навчав, дуже переживав за них», – каже Ольга.

Після поранення, яке Павло отримав у 2021 році, він демобілізувався. Але 24 лютого 2022-го знову повернувся у стрій. Обороняв Київ, Ірпінь, Бучу, а потім його перевели на Миколаївський напрямок.«15 травня 2022 року він загинув, наступивши на розтяжку. Йому було 26 років. Не могла довго змиритися з цим, бо він був неодноразово поранений, але щоразу його рятували, а тут не врятували», – розповідає Ольга Суслова.

Нині їй 30 років. Жінка навчається на факультеті філології Львівського університету. Але, каже, освіту здобуває для душі, а в планах – іти на фронт, щоб помститися за смерть чоловіка.

«Моя душа завжди буде під цією гранітною плитою», – зітхає на могилі загиблого чоловіка Ольга Суслова.Каже, що сюди приходить часто: аби поділитися радісними новинами або смутком. З її слів, найважче пояснити доньці, чому тата немає.

«Раніше менше питала, а зараз вже старша, усвідомлює, бачить, що дітки гуляють з мамою, татом, і це дуже боляче. Вона взагалі не розуміє, що тато може десь бути, приходити по неї в садочок, він для неї – фотографії, відео, його речі. Кітель його вона любить деколи вдягати», – розповідає Ольга Суслова.

Мама Павла через місяць після його загибелі підписала контракт і поїхала на фронт. Вона також вирішила продовжувати справу сина.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---