На Волині ще одна парафія вирішила розірвати духовний зв’язок з Московським патріархатом
Прихожани храму села Ворончин на Волині днями зібрались, аби провести голосування за перехід до Православної церкви України. Однак аж ніяк не всі були згідні з таким рішенням.
Про непросте для громади рішення йдеться у сюжеті телеканалу «Аверс».
Євген Кузьмович у Ворончині – найстарший житель, дідусеві майже 90. І він всім серцем за українську церкву.
«Нащо нам Кіріло? Нащо нам, щоб наших солдат вбивали, щоб гинули? А він посвящає ще, ікони дарує. Щоб наших українців били?» – міркує чоловік.
Тутешня церква була збудована за кілька років до його народження. І місцева святиня, і дідусь пережили Другу світову війну, але ніяк не чекали «руского міра».
«Война кончилася – думали, що воно все добре буде. А воно – о! Дождалися освободітєлів! Ото освободітєлі – наших вбивають», – зітхає чоловік.
«Ми – українці, ми з вами – нащадки київської держави. Це вони вкрали в нас віру, вкрали церкву, забороняли мову, забороняли нам право вільно жити, – звернулась до односельчан місцева жителька Галина Рощук. – І ми сьогодні повинні все це згадати і усвідомити. І повірити в те, що ми є народ. І зробити нарешті той крок».
Хтось пропонував голосувати таємно, дехто наполягав, що ухвалювати нині таке доленосне рішення не на часі. Градус напруги зростав із кожною реплікою.
«У мене два сини воюють. Моя думка така: що ці збори треба робити тоді, коли в нас будуть сльози радості, коли наші діти вернуться, – зазначила одна з місцевих мешканок. – Моя церква така, як є. Вона не московського патріархату. Ми є митрополія, а не патріархат».
Натомість Галина Рощук наполягала, що українські віряни повинні позбутися впливу Москви:
«За царської Росії все робилося для того, щоб тримати людей у покорі. Для імперських амбіцій. Зараз таким же імператором у Росії є Путін. І Кирило, ми бачимо, служить тільки йому».
В залі сидить і місцевий священик – отець Діонісій. Мовчки. Тим часом ті, хто пережив Другу світову, закликають своїх односельчан до єдності. Напруга, схоже, спадає.
«Убитії батьки, убиті матері, убиті сини, убиті дочки. І їх кров шумить. Сестри, брати, внуки, всі – помирімося, – звернулась до односельчан місцева жителька. – Простімо, хто кому і що винний, кого хто обідив. А ми будьмо всі разом – і все буде добре. І слава Україні, і слава Богу».
Тож люди таки голосують: дві третіх за перехід в ПЦУ. Голосів вистачило.
Проте отець Діонісій рішення своїх прихожан не підтримав. А дії московського патріарха Кирила закликав не осуджувати. Мовляв, відео благословення Росгвардії неповне.
«Фрагмент бачачи, ми не знаєм, що було на початку і в кінці, – заявив настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці. – Ми не можем осуджувати. Тому що є заповідь – не осуди».
Зрештою, прихожани храму разом зі священниками та благочинним ідуть до храму, аби помолитись. Радості не стримують.
«Я щитаю себе українцем і хочу, щоб була українська церква. І я того добився», – радіє місцевий чоловік.
«Все, ми є Україна. Тепер, як я от стала робити цю Україну в церкві – я тепер знаю, як її тяжко робити там, в Києві, на полях бою», – каже жителька Ворончина.
Своєму вже колишньому настоятелю прихожани дарують ризи. На згадку. І моляться за українських воїнів.Станом на 16 травня вже 19 парафій у Волинській єпархії зараховано в ПЦУ після масштабної ескалації війни Росії проти України і 100 – після одержання Томосу про визнання автокефалії нашої церкви.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про непросте для громади рішення йдеться у сюжеті телеканалу «Аверс».
Євген Кузьмович у Ворончині – найстарший житель, дідусеві майже 90. І він всім серцем за українську церкву.
«Нащо нам Кіріло? Нащо нам, щоб наших солдат вбивали, щоб гинули? А він посвящає ще, ікони дарує. Щоб наших українців били?» – міркує чоловік.
Тутешня церква була збудована за кілька років до його народження. І місцева святиня, і дідусь пережили Другу світову війну, але ніяк не чекали «руского міра».
«Война кончилася – думали, що воно все добре буде. А воно – о! Дождалися освободітєлів! Ото освободітєлі – наших вбивають», – зітхає чоловік.
«Ми – українці, ми з вами – нащадки київської держави. Це вони вкрали в нас віру, вкрали церкву, забороняли мову, забороняли нам право вільно жити, – звернулась до односельчан місцева жителька Галина Рощук. – І ми сьогодні повинні все це згадати і усвідомити. І повірити в те, що ми є народ. І зробити нарешті той крок».
Хтось пропонував голосувати таємно, дехто наполягав, що ухвалювати нині таке доленосне рішення не на часі. Градус напруги зростав із кожною реплікою.
«У мене два сини воюють. Моя думка така: що ці збори треба робити тоді, коли в нас будуть сльози радості, коли наші діти вернуться, – зазначила одна з місцевих мешканок. – Моя церква така, як є. Вона не московського патріархату. Ми є митрополія, а не патріархат».
Натомість Галина Рощук наполягала, що українські віряни повинні позбутися впливу Москви:
«За царської Росії все робилося для того, щоб тримати людей у покорі. Для імперських амбіцій. Зараз таким же імператором у Росії є Путін. І Кирило, ми бачимо, служить тільки йому».
В залі сидить і місцевий священик – отець Діонісій. Мовчки. Тим часом ті, хто пережив Другу світову, закликають своїх односельчан до єдності. Напруга, схоже, спадає.
«Убитії батьки, убиті матері, убиті сини, убиті дочки. І їх кров шумить. Сестри, брати, внуки, всі – помирімося, – звернулась до односельчан місцева жителька. – Простімо, хто кому і що винний, кого хто обідив. А ми будьмо всі разом – і все буде добре. І слава Україні, і слава Богу».
Тож люди таки голосують: дві третіх за перехід в ПЦУ. Голосів вистачило.
Проте отець Діонісій рішення своїх прихожан не підтримав. А дії московського патріарха Кирила закликав не осуджувати. Мовляв, відео благословення Росгвардії неповне.
«Фрагмент бачачи, ми не знаєм, що було на початку і в кінці, – заявив настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці. – Ми не можем осуджувати. Тому що є заповідь – не осуди».
Зрештою, прихожани храму разом зі священниками та благочинним ідуть до храму, аби помолитись. Радості не стримують.
«Я щитаю себе українцем і хочу, щоб була українська церква. І я того добився», – радіє місцевий чоловік.
«Все, ми є Україна. Тепер, як я от стала робити цю Україну в церкві – я тепер знаю, як її тяжко робити там, в Києві, на полях бою», – каже жителька Ворончина.
Своєму вже колишньому настоятелю прихожани дарують ризи. На згадку. І моляться за українських воїнів.Станом на 16 травня вже 19 парафій у Волинській єпархії зараховано в ПЦУ після масштабної ескалації війни Росії проти України і 100 – після одержання Томосу про визнання автокефалії нашої церкви.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Сьогодні увечері на Волині планують відключення електроенергії для юридичних споживачів
Сьогодні 13:04
Сьогодні 13:04
«Стійкість молоді – сила нації»: у волинському виші навчали поліпшувати психологічний стан
Сьогодні 12:48
Сьогодні 12:48
На Волині за добу горіло чотири сміттєзвалища
Сьогодні 11:58
Сьогодні 11:58
У Луцьку Subaru зіткнувся з мотоциклом, двоє постраждалих
Сьогодні 11:09
Сьогодні 11:09
.jpeg)
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.