На Волині у будинку сімейного типу переселенка з Луганщини виховує 10 дітей

У будинку сімейного типу в селі Угринів Городищенської громади виховує 10 дітей від чотирьох до чотирнадцяти років Лілія Зоз із Лисичанська Луганської області. В домі, який безплатно надав місцевий підприємець, оселилися з травня.

Як розповіла Суспільному жінка, повномасштабний збройний напад Росії 24 лютого став важким ударом для родини.

«За два дні до війни узяла ще чотирьох дітей. На початку березня у Лисичанську уже не було води цілий тиждень, і вибухи було чутно зовсім близько, діти не виходили на вулицю, бо було страшно, ми спали у закутку за диваном. Не виходили у підвал, бо там було сиро і холодно і щоб діти не захворіли», – каже жінка.

Виїхати з Лисичанська допомогла доросла донька Лілії Олена Зоз. Вона знайшла волонтерів, які вивезли дітей і маму до Дніпра.

«Коли мама хотіла виїздити, уже не було залізничного сполучення, і вона не могла виїхати потягом. Треба було знайти організованіший метод, щоб їх вивезти. Тоді уже була дуже така напружена ситуація на Бахмутському напрямку: і обстрілювалася дорога, і було вже небезпечно виїздити, але він (волонтер – ред.) узяв відповідальність», – говорить жінка.З Дніпра Лілії Зоз із сімома дітьми вдалося виїхати до Львова. Згодом родина виїхала в Австрію.

«Ми за кордоном жили місяць, а потім усе одно хочеться додому. На батьківщину тягне сильно», – каже жінка.Уже оселившись на Волині, влітку Лілія прихистила ще дітей.

«Взяла із притулку у Львові ще трьох діток. Вони теж маленькі, самі з міста Лисичанська. Я тут займаюся тільки дітьми, і взагалі я підприємець, і мені тут більше нічим займатися. Тільки дітьми. І все, що я можу зробити зараз, – це бути з дітьми», – говорить переселенка.Зараз в Угринові менші п’ятеро дітей ходять у дитсадок, старші - у школу. 14-річна Оксана Іщенко – найстарша дитина у родині. Дівчина навчається у сьомому класі, каже, з усіма подружилася.Дім Лілії Зоз у Лисичанську цілий, а квартира розбита – у дах потрапив снаряд. «Зараз там іде війна на околицях міста, зв’язку там немає, комунікації там немає. Зв’язуватися з людьми неможливо. Нам тут дуже подобається, дуже гарно. Ми чекаємо звільнення і нашого міста, і інших міст України», – додала жінка.

Окрім родини Зоз, у Городищенській громаді проживає ще сотня вимушених переселенців, розповіла начальниця відділу соцзахисту сільради Галина Подмовська.«Проживають на території громади у населених пунктах у приватному секторі. Також 27 людей проживає у гуртожитку Сенкевичівського ліцею. У селищі Сенкевичівка. Це переселенці Донецької, Луганської областей. Житло безплатне», – додала посадовиця.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---