На Волині збирають кошти для комбайнера, який втратив руку
Збирають гроші для комбайнера з Новосілок, Миколу Климюка, який під час ремонту техніки втратив руку. Чоловіку потрібне дороговартісне протезування. Про це інформує Слово правди.
- Хочеться подякувати усім небайдужим людям, які відгукнулись на нашу біду, - говорить сестра Миколи Любов Стасюк. – Коли трапилось нещастя, я стала стукати в усі двері. І за деякими з них отримала допомогу. Але цього, на жаль, мало, щоб пройти реабілітацію та протезувати брата. Тому знову звертаюсь до усіх людей з молитвою про допомогу.
Микола Климюк, будучи підлітком, розпочав свій трудовий шлях на току. Батько Іполит Степанович був тваринником, а мама Ольга Тихонівна – дояркою. Тож до роботи був привчений з дитинства. Окрім нього, у родині було двоє братів та сестра Люба, яка кинулась на допомогу, як тільки сталась біда. Один з братів, Олександр, був ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. На жаль, цей період дався взнаки, і сьогодні Олександра немає вже на цьому світі.
З дружиною Таїсою познайомився, коли йому було двадцять два роки, а їй шістнадцять. Незабаром одружилися і стали будувати не тільки спільне майбутнє, а й будинок, у якому у мирі та злагоді народили і виховали двійко дітей - Ярослава та Аліну, які сьогодні вже зі своїми половинками та дітками і далі дружно живуть усі під одним дахом.
Той жахливий день, коли, коли Миколі відірвало руку, назавжди залишиться чорним днем для усієї його родини. Подвір’я, хата, хлів, усе було залите кров’ю, - розповідає пані Люба. – Щоб якось зупинити кровотечу, дістали лід з холодильника та приклали до рани. За лічені секунди син Ярослав вже заводив машину, і у чому були одягнені, у тому вирушили до лікарні. Коли везли Миколу, односельчани вибігали зі своїх домівок на дорогу, шоковані трагедією. Жінки плакали, а деякі чоловіки збиралися вслід за ним, щоб підтримати. Ярослав мчав на повній швидкості, оскільки кожна хвилина коштувала життя батькові. Кров хлистала по усій машині, і поки доїхали до ТМО, весь салон був залитий нею. Хірург, який оперував Миколу, після операції сказав, що ще б кілька хвилин, і вони б не встигли. Оскільки потерпілий втратив багато крові.
- Не знаю, що тоді врятувало мого брата: чи те, що вчасно прибули, чи умілі руки хірурга, чи наші спільні молитви? Хоча тепер скажу, що все це і стало його порятунком, - розповідає Любов Стасюк. – Адже його сім’я є щиро вірить у Всевишнього. Микола завжди допомагає церкві, його дружина співає у церковному хорі. І взагалі, вони усією сім’єю ходять на богослужіння. Тож Господь змилостився над ними і врятував моєму братові життя. Хоча мене не покидає думка: за що йому таке випробування? І не тільки йому, а усім нам? Та, напевно, у Бога свої плани, яких ми не можемо знати. А може згодом і дізнаємось.
Не можу не згадати про людей, які підтримували Миколу. Коли тривала операція, чимало не тільки односельчан, а й колег брата з Суходіл, Ласкова приїхали до лікарні і були там доти, доки вона не завершилась. Також хлопці матеріально допомогли. Адже не секрет, що ліки коштують недешево. Тому від себе і від усієї сім’ї хочу подякувати їм.
А ще дуже прошу допомоги усіх небайдужих людей. Розумію, що кожному з нас нелегко, бо багато допомагає нашим військовим, які боронять країну на сході. Та все ж сподіваюсь на розуміння та підтримку. І нехай усіх вас береже Господь!
Приватбанк, № картки 5168742311820645 (Климюк Микола Іполітович) та для розрахункового рахунку 29244825509100, МФО банку 305299, ЗКПО 14360570. Контактні телефони: 098-590-13-08, 066-375-57-80 (Любов Іполитівна).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
- Хочеться подякувати усім небайдужим людям, які відгукнулись на нашу біду, - говорить сестра Миколи Любов Стасюк. – Коли трапилось нещастя, я стала стукати в усі двері. І за деякими з них отримала допомогу. Але цього, на жаль, мало, щоб пройти реабілітацію та протезувати брата. Тому знову звертаюсь до усіх людей з молитвою про допомогу.
Микола Климюк, будучи підлітком, розпочав свій трудовий шлях на току. Батько Іполит Степанович був тваринником, а мама Ольга Тихонівна – дояркою. Тож до роботи був привчений з дитинства. Окрім нього, у родині було двоє братів та сестра Люба, яка кинулась на допомогу, як тільки сталась біда. Один з братів, Олександр, був ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. На жаль, цей період дався взнаки, і сьогодні Олександра немає вже на цьому світі.
З дружиною Таїсою познайомився, коли йому було двадцять два роки, а їй шістнадцять. Незабаром одружилися і стали будувати не тільки спільне майбутнє, а й будинок, у якому у мирі та злагоді народили і виховали двійко дітей - Ярослава та Аліну, які сьогодні вже зі своїми половинками та дітками і далі дружно живуть усі під одним дахом.
Той жахливий день, коли, коли Миколі відірвало руку, назавжди залишиться чорним днем для усієї його родини. Подвір’я, хата, хлів, усе було залите кров’ю, - розповідає пані Люба. – Щоб якось зупинити кровотечу, дістали лід з холодильника та приклали до рани. За лічені секунди син Ярослав вже заводив машину, і у чому були одягнені, у тому вирушили до лікарні. Коли везли Миколу, односельчани вибігали зі своїх домівок на дорогу, шоковані трагедією. Жінки плакали, а деякі чоловіки збиралися вслід за ним, щоб підтримати. Ярослав мчав на повній швидкості, оскільки кожна хвилина коштувала життя батькові. Кров хлистала по усій машині, і поки доїхали до ТМО, весь салон був залитий нею. Хірург, який оперував Миколу, після операції сказав, що ще б кілька хвилин, і вони б не встигли. Оскільки потерпілий втратив багато крові.
- Не знаю, що тоді врятувало мого брата: чи те, що вчасно прибули, чи умілі руки хірурга, чи наші спільні молитви? Хоча тепер скажу, що все це і стало його порятунком, - розповідає Любов Стасюк. – Адже його сім’я є щиро вірить у Всевишнього. Микола завжди допомагає церкві, його дружина співає у церковному хорі. І взагалі, вони усією сім’єю ходять на богослужіння. Тож Господь змилостився над ними і врятував моєму братові життя. Хоча мене не покидає думка: за що йому таке випробування? І не тільки йому, а усім нам? Та, напевно, у Бога свої плани, яких ми не можемо знати. А може згодом і дізнаємось.
Не можу не згадати про людей, які підтримували Миколу. Коли тривала операція, чимало не тільки односельчан, а й колег брата з Суходіл, Ласкова приїхали до лікарні і були там доти, доки вона не завершилась. Також хлопці матеріально допомогли. Адже не секрет, що ліки коштують недешево. Тому від себе і від усієї сім’ї хочу подякувати їм.
А ще дуже прошу допомоги усіх небайдужих людей. Розумію, що кожному з нас нелегко, бо багато допомагає нашим військовим, які боронять країну на сході. Та все ж сподіваюсь на розуміння та підтримку. І нехай усіх вас береже Господь!
Приватбанк, № картки 5168742311820645 (Климюк Микола Іполітович) та для розрахункового рахунку 29244825509100, МФО банку 305299, ЗКПО 14360570. Контактні телефони: 098-590-13-08, 066-375-57-80 (Любов Іполитівна).
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Після поранення не повернувся у частину: на Волині військовослужбовець, який два роки не був на службі, отримав умовне покарання
Сьогодні 13:45
Сьогодні 13:45
На війні загинув багатодітний батько з Волині Віктор Середюк
Сьогодні 11:25
Сьогодні 11:25
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.