Переселенка з Донецька вдячна лучанам за допомогу

Ірина Голощапова уже півроку живе з родиною в Луцьку. Разом з чоловіком та маленькою дитиною вони виїхали з Донецька, як тільки там почулися перші вибухи, - інформує «Район.Луцьк».

Спочатку Голощапови жили в Івано-Франківську, потім переїхали до Луцька – тут оселились батьки чоловіка Ірини. Йому вдалося знайти роботу за фахом, а Ірина спочатку сиділа з донькою вдома. Вийти на роботу жінка не могла – маленька Даринка часто хворіла. Проте на одну зарплату, винаймаючи квартиру, вижити родині було важко. Тому Ірина згадала про свої захоплення і знайшла собі підробіток.

«За фахом я економіст, свого часу працювала в Донецькій податковій інспекції, потім викладала в технікумі. Проте потяг до творчості у мене передався від батька, який чудово малював, робив чеканку, різьбив по дереву. Тому я цікавилась різними напрямками хенд-мейду і всьому вчилась сама», – розповідає Ірина Голощапова.

Свої вироби жінка реалізує на ярмарках, що на свята проводять у центрі Луцька. Тішиться, що за півроку місцеві модниці вже впізнають її роботи.

У Донецьку в Голощапових залишилась квартира, за яку їх родина й досі виплачує кредит. Жінка розповідає, що вони довго винаймали житло, поки нарешті його придбали. Зробили там ремонт, купили нові меблі. І жодного дня там не жили – довелось тікати від війни. Втім, пані Ірина найбільше журиться не за втраченою квартирою, а за рідними – в окупованому Донецьку у неї залишились 17-річний син від першого шлюбу і мама.

На численні запитання рідних з Донецька, які цікавляться, як живеться їм, російськомовним, на «бандерівській» землі, жінка відповідає, що абсолютно нормально. Зізнається мені, що якби не місцеві, було б зовсім скрутно.

«Як тільки ми переїхали до Івано-Франківська, захворіла Дашенька. Чоловік тоді лише влаштувався на роботу з мінімальною зарплатою, нам ледве вистачало грошей на оренду квартири і на ліки для дитини. Їсти не мали що, бували дні, коли просто хитало від голоду. Не було з чого дитині в лікарню зварити навіть компот. Якось розговорились з сусідом на вулиці. Коли він дізнався, що ми переселенці, через годину в нашу квартиру подзвонила його невістка і принесла цілий ящик молока, сметани, овочів з села. Ми не знали, як подякувати їм. Так само і тут, в Луцьку. Було таке, що дзвонили сусіди і питали, чи нам потрібна допомога.

І відразу несли продукти. А нам незручно – ми їм нічим віддячити не можемо», – каже Ірина Голощапова.

Жінка переконує, що у Донецьку залишатися було небезпечно. Особлива тим, хто мав проукраїнські погляди.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---