USD 39.00 39.32
  • USD 39.00 39.32
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.76 9.94

Під Путіним «захиталось крісло», – експерти про арешт Улюкаєва

16 Листопада 2016 23:00
Арешт і звинувачення в хабарництві чинного міністра – явно вимушене рішення російського президента. Разом з тим, кадрові зміни можуть призвести до падіння і без того слабкої економіки Росії.

Про це на сторінках «Укрінформу» пише журналіст Юрій Сандул.

Як повідомляло Інформаційне агентство Волинські Новини, в Росії 15 листопада заарештували міністра економічного розвитку Олексія Улюкаєва нібито за хабар у 2 мільйони доларів. Поки що він має домашній арешт і браслет на нозі. Зараз у Росії це політична новина № 1. Коментарів у російських ЗМІ – ціла купа. Політики, політологи, журналісти гадають, що це все означає.

Яке нам діло до Улюкаєва?

Але скільки ви б не читали цих гадань, правди про причини усунення Улюкаєва ви з них не дізнаєтеся. Навпаки, ще більше заплутаєтеся. Приміром, ось що говорить Анатолій Чубайс, давній знайомий Улюкаєва і його колега по роботі в російському уряді ще в 90-ті роки:

«Він робив свою справу, яку вмів і знав, не особливо на когось озираючись». Чубайс дуже хвалить Улюкаєва, можна сказати – захоплюється ним, і весь його панегірик Улюкаєву – прямий натяк на те, що того вигнали з посади за незалежну позицію. Додамо до цього інформацію, що міністерство економічного розвитку кілька тижнів тому оприлюднило прогноз розвитку країни, в якому стверджується, що найближчі 20 років у Росії буде економічна стагнація, і такий висновок нібито дуже не сподобався Путіну.

А ось що каже Григорій Явлінський, теж не останній знавець російських політичних реалій: «Улюкаєв — абсолютно відданий президенту чиновник. Очолюючи Мінекономрозвитку, він підтримав і все, що стосувалося гібридної війни з Україною та приєднання Криму, і війну в Сирії, і всі репресивні закони».

Як бачимо, оцінки Улюкаєва у Чубайса і Явлінського не просто різні, вони протилежні. А причини його арешту перший взагалі відмовляється коментувати, стверджуючи, що у нього для цього «нема жодної об’єктивної інформації», а другий впевнений, що «логіка Путіна в тому, що арешт саме лояльного і дуже крупного чиновника Улюкаєва – потужна показова акція залякування насамперед чиновництва: «Ніч, арешт, міністр… Усі мають знати: з будь-ким у будь-який момент може статися що завгодно. Ось головне послання».

Марна справа пробувати з’ясувати, хто тут ближчий до правди. Та й нам, в Україні, яке діло до внутрішніх кремлівських сварок?

В Україні про арешт Улюкаєва заледве згадали. Це нормально і закономірно. Однак все-таки є дві загальні, але цілком поважні підстави проявити нам увагу до історії з Улюкаєвим.

По-перше. Нам потрібно знати, як функціонує політична система нашого стратегічного ворога. Адже очевидно, що усунення Улюкаєва – акція політична, це прояв боротьби за владу серед найвищого кремлівського керівництва.

По-друге. Нам важливо знайти відповідь на питання: загострення політичної боротьби в Кремлі (а усунення міністра економіки з публічним звинуваченням у кримінальному злочині про це беззаперечно свідчить) політично послаблює чи посилює чинний режим Путіна?

Аналітики «Ділової столиці» зазначають, що Олексія Улюкаєва точно не розстріляють, навіть якщо він вимагав хабар з компанії Роснєфть, хоча це і здається маренням. Як яскраво висловився голова Російського союзу промисловців і підприємців Олександр Шохін, вимагати хабар у голови "Роснєфті" Ігоря Сечіна, могла тільки людина з завіреною довідкою від психіатра, а Улюкаєв, точно до таких не належить.

Чим закінчиться «справа» Улюкаєва навіть російським оглядачам незрозуміло, але вже можна говорити, про те, що ті, кого називали «системними лібералами», втрачають останні позиції в російської влади, а це значить, що посилюються позиції таких «гігантів» економічної думки, як академік Сергій Глазьєв.

Представники «системних лібералів» - це люди, які самі без підказок Міжнародного валютного фонду знають, що дефіцит державного бюджету не повинен перевищувати 3% ні за яких умов; що емісія національної валюти має бути використана для стимулювання економіки дуже акуратно, а краще взагалі не використовуватися; курс національної валюти повинен бути плаваючим, інфляція однозначною (до 10%); витрачати накопичені в гладкі роки заощадження треба дуже обережно, а краще не витрачати; апетити військових треба придушувати, ну і, звичайно ж, підвищувати пенсійний вік.

До речі, саме через незгоду зі збільшенням військових витрат в 2011 році, подав у відставку з посади міністра фінансів, «гуру» системних лібералів Олексій Кудрін. На його місце прийшов більш поступливий Антон Силуанов, який виявився, куди більш гнучким «системним лібералом». Втім, цілком імовірно, після звинувачень пана Улюкаєва в корупції, він наступний у черзі на вихід зі складу російського уряду.

У економістів-державників власна гордість і свій, цілком протилежний погляд на економічну політику, зокрема: дефіцит держбюджету - це не страшно; американці не бояться емісія долара, і з рублем все буде "ок"; курс нацвалюти треба фіксувати, а можливість купувати валюту - обмежити; накопичені резерви треба негайно витрачати на підтримку національного виробника і оборону; армія - драйвер зростання економіки; пенсійний вік повинен бути непорушний, як скеля.

З Кремля виносять «сміття»

Будемо виходити з аксіоми, що боротьба за владу триває постійно, а не тільки під час передвиборчих кампаній. Це стосується всіх політичних систем і державних механізмів, що в Росії, що в Україні, що, приміром, у США. Різниця, щоправда – суттєва, лише у її формах і правилах (писаних і неписаних) та складі – широкому чи вузькому – її учасників. Одне з таких правил (неписане), притаманне тільки Росії, полягає у тому, що суспільство нічого не повинно знати про змагання за владу у Кремлі. Народ має бути впевнений, що «в Багдаді все спокійно», себто – у Кремлі панує мир і злагода між найвищими керівниками, яку забезпечує незаперечний авторитет, блискучий розум і виняткові ділові якості першої особи – царя, генсека, президента. Це правило, яке ілюструє відома російська приказка «не выноси сор из избы», - один з тих наріжних каменів, на яких тримається російська політична система. Звісно, це правило не раз в російській історії порушувалося тією чи тією мірою, однак такі випадки поодинокі, і якщо таке трапляється – це найперша ознака гострої політичної кризи в Кремлі.

Так ось, усунення міністра економічного розвитку з таким публічним скандалом означає, що перманентна боротьба за владу в Кремлі досягла такого ступеня напруги, що вже виривається з кремлівських кабінетів та коридорів на публіку. Сміття таки виносять з хати! У «Багдаді» не все спокійно, отже з’являються сумніви у «незаперечності, блискучості та винятковості». Простіше: перша особа, тобто – Володимир Путін, не контролює боротьбу за владу.

Система влади в Кремлі побудована зовсім не на диктаторстві чи авторитаризмі однієї особи. Одна особа в принципі не може правити, як йому хочеться. Завжди потрібна підтримка елітної групи, суспільного прошарку, армії, тощо. По суті, це те, про що говорить приказка «свита грає короля». Свита – це колектив. І у Кремлі завжди правило і править колективно (колегіально) обмежене коло лідерів фінансово-бюрократичних кланів.

Між ними і йде постійна боротьба за розмір владних повноважень. Роль першої особи – це роль арбітра, роль стримувача пристрастей, які виникають в процесі боротьби, до тієї міри, після якої ці пристрасті вже загрожують зруйнувати саму систему. Тому найголовніший обов’язок першої особи – забезпечення балансу сил у колі керівних кланів, аби вони не перегризли один одного.

Не треба зазирати у голову Путіна

Якщо у Кремлі все спокійно, арбітраж першої посадової особи всі визнають, вона міцно сидить у своєму кріслі, тоді політичні бійки за владу (а це насамперед – так звані «кадрові питання») проходять в абсолютному секреті від суспільства. Переможені у цих бійках чиновники йдуть на персональну пенсію, послами в далекі країни або, принаймні, отримують нові може й гучні, але зовсім не «хлібні» посади.

Як-от нещодавно Сергій Іванов замість «канцелярської» посади глави президентської адміністрації отримав посаду спеціального уповноваженого президента Росії у справах природоохоронної діяльності, екології та транспорту. Тобто, перша особа справляється з обов’язком гасити особливо «гарячі» фази політичної боротьби кланів так, щоб вони не виплескувалися скандалами за мури Кремля.

Якщо ж чиновника такого високого рангу, як міністр економіки, виганяють з публічним звинуваченням у хабарництві і заарештовують, значить «арбітраж» дав тріщину. Тобто, хтось могутній у Кремлі явно підставляє «арбітра». Бо як не повертай, а міністр-хабарник – це підрив авторитету першої особи (як же він прогледів такого негідника?).

Спосіб, у який сьогодні розправляються з Улюкаєвим, свідчить: рішення ухвалював хтось інший, а Путін тільки вимушений був з ним погодитися. До речі, сьогодні в Росії вистачає скандальних арештів чиновників високого рангу, Улюкаєв зовсім не виняток. Приміром, сьогодні надійшла новина про арешт голови Слідчого комітету Кемеровської області, там явно «копають» під багаторічного губернатора Амана Тулєєва. І всі ці скандали – не на користь авторитету Путіна. І до Чубайса вже навідуються з обшуками.

«Нам треба позбавлятися небезпечної віри в російський політичний міф про всевладність першої особи. Нам треба усвідомити, що рішення в Кремлі ухвалюються не з примхи Путіна, а як колективна воля певної групи людей. Досить вже пояснювати наше нерозуміння тих чи тих кроків Кремля «аргументом» типу «хтозна, що там у Путіна в голові», - пише журналіст.

А щодо питання, чи послаблює російський режим посилення напруги в політичних кремлівських сварках, то нам, як-то кажуть, не варто розслаблятися. Стійкість політичного режиму в Росії залежить від розмірів матеріальних ресурсів, які режим може або згоден дати народу, аби той не бунтував, а не від того, з якою інтенсивністю клани гризуть один одному горлянку. Випадок з Улюкаєвим дає нам підстави говорити лише про послаблення особистих позицій Путіна. За великим рахунком, в Росії нема режиму Путіна, є звичний московський (російський) політичний режим, котрий сьогодні теж ослаб, але зовсім з інших причин - через те, що в Росії економічне падіння, конфлікт із Заходом, скорочення ресурсів, ростуть злидні і витрати на війну, тощо.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
renics Показати IP 16 Листопада 2016 23:58
Да уж Юрий Сандул ума палата, в журналистике он пропагандист, где учился в США в Иеле. Вместо того чтобы заниматься освещением событий, происходящих в мире, занимается откровенной пропагандой. Но в век интернета о пропаганде надо забыть, так как не сработает, пример выборы в США.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus