Призабуті шедеври… в Рокинях. Фото

Минає сорок років, як волинський художник, майстер Володимир Борисюк створив у селищі поблизу Луцька монументальне керамічне панно. 1983-го року воно, виготовлене з шамоту (випаленої вогнетривкої глини), стало окрасою не тільки Музею історії сільського господарства Волині, а й будинку культури.

Нині ж його навіть не можна до пуття роздивитися або сфотографувати без потужної підсвітки, адже освітлення над ним давно не працює. Видно тільки, що в композиції відсутні декілька деталей. Загалом, на стан збереженості цієї роботи впливає і температурний режим у приміщенні, яке вже багато років централізовано не опалюється.

Вже 12 літ, як у далекій Америці відійшов у Засвіти автор цієї роботи… Проте вдалося поспілкуватися з його колегою та однофамільцем – Костянтином Борисюком, з яким вони колись працювали у Художньому фонді та створили у музеї в Рокинях ще кілька унікальних мистецьких творів.

Читати ще: Ексдиректор музею-скансену на Волині роздаровував цінні експонати. Нещодавно знайшли картину

«Ми з Володею були повністю проєктантами музею, інтер’єру. Малювали аерографом ескізи, робили там рельєф, кераміку – то було велике замовлення. Петро Теслюк (директор дослідної станції з 1974-го до 1981 року, ініціатор створення музею, – ВН) навіть у ті забиті «совєтські» часи був хорошим і демократичним чоловіком. Він не втручався у творчий процес, мовляв, «хлопці, робіте», – згадує пан Костянтин.

Він також зауважив, що на той час, у другій половині 70-х років, це було щось модерне, свого роду ноу-хау. І нині ці роботи є унікальними в своєму роді. Зокрема, тематичне рельєфне панно у залі історії Волинської дослідної станції.

Читати ще: У волинському музеї хочуть реставрувати старовинний млин і облаштувати автентичну клуню

«Робили його зо два місяці з алебастру. Ще дали там арматуру. Сам зал майбутнього музею ще не був навіть штукатурений. На протилежній стіні мав бути розпис, але художня рада його не затвердила… Якраз літо було, ходили з кожного обіду на «водоспад». Ще молоді хлопці були, а тепер мені вже є трохи – 74…» – не приховує пан Костянтин.

Керамічну композицію «Пори року», яка, на щастя, повністю збережена в фойє музею, також робили обидва Борисюки. Їздили на Рівненщину, там випалювали її частини на керамічному заводі з виготовлення кахлю. Круглі елементи виготовляли на гончарному крузі.

«Чого тільки не робили ми, як загадаю!.. А зараз я тільки картини малюю»,– констатує митець.І хоч на той час такі замовлення, як у Рокинях, були досить оплачувані, але пан Костянтин переконався в наступному: «Добре в золотій клітці, коли їсти дають, але пташка завжди хоче волі. Так і художник… Я вже пів світу об’їздив, а тоді, в радянські часи, що я міг бачити?..»

Світлана ЗОЗУЛЯ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---