USD 39.50 39.80
  • USD 39.50 39.80
  • EUR 39.73 40.00
  • PLN 9.76 9.92

ТОП-10 лузерів української політики

13 Січня 2017 07:00
Після Революції гідності в Україні заговорили про необхідність зміни політичної еліти. На революційній хвилі в велику політику увійшла безпрецедентно велика кількість нових облич, але, на жаль, далеко не всі з них виправдали очікування громадянського суспільства, - пише СТІНА з посиланням на HYSER

Здається, українська політична система засмоктує в своє болото навіть найбільш чесних людей, які в неї потрапляють. Корупція, брехня, постійні скандали - навряд чи це те, чого чекали українці від нової генерації політиків.

Дмитро Ярош разом зі своєю знаменитою візиткою став одним із символів Революції гідності. Однак в парламенті він запам'ятався не активним просуванням законопроектів, а кількістю прогуляних засідань. Ярош був присутній тільки на 11 з 231 засідань Верховної Ради і 2 засіданнях комітету.

Українці, які голосували за Яроша, сподівалися, що в парламенті він стане захисником демократії та ставитиме на місце колишніх регіоналів, які дуже швидко знову відчули вседозволеність. Але складно контролювати інших депутатів, якщо ти сам не приходиш навіть на половину засідань.
Комбат батальйону «Азов» Андрій Білецький давно відомий у середовищі українських правих сил. Раніше його політичні погляди ставали причиною багатьох проблем: спочатку на Білецького вчинили замах, а в 2011 рік заарештували за збройний конфлікт в офісі його організації «Патріот України». Два роки Білецький пробув в слідчому ізоляторі, а звільнили його тільки після спецпостанови Верховної Ради. На волі він сформував добровольчий батальйон «Азов», який виявив доблесть у боях під Маріуполем.

На жаль, фронтові досягнення Білецького ніяк не допомогли йому на політичному поприщі. У парламенті комбат відвідав тільки 4 засідання і ще раз прийшов на засідання комітету.

Виборці сподівалися, що Білецький стане втіленням відповідального депутата. Але своїх обов'язків в парламенті він практично не виконує. Не так давно Андрій Білецький створив партію «Національний корпус». Можливо, своя політична сила допоможе йому стати більш відповідальним перед виборцями.
Будучи журналістом видання «Українська правда», Сергій Лещенко займався викриттям корупціонерів. Він навіть написав дві книги про головних корупціонерів незалежної України - Януковича і Лазаренка.

У 2014 році Лещенко прийняв рішення піти у велику політику в складі БПП, щоб продовжити боротьбу з корупцією зсередини. Втім, дуже скоро сам новоспечений політик опинився в центрі корупційного скандалу.

У вересні минулого року громадськість дізналася, що Лещенко придбав квартиру за 300 тисяч доларів. Політик каже, що купив житло за рахунок своїх заощаджень і грошей своєї цивільної дружини Анастасії Топольської. Зі слів Лещенка, частина коштів під безвідсоткову позику йому надала керівник «Української правди» Олена Притула.

Хоча Сергій Лещенко сам ініціював розслідування з боку НАБУ факту покупки квартири, проте багато українців вважають, що придбання елітної нерухомості не відповідає образу чесного політика.
Ганну Гопко з Лещенком об'єднує не тільки транзит у велику політику через журналістику, а й квартирний скандал. Якщо Лещенко здивував вартістю житла, то Гопко шокувала кількістю. Разом з чоловіком, бізнесменом Олександром Жуком, вона задекларувала 8 квартир.

Звичайно, можна припустити, що чоловік пані Гопко пристойно заробляє і може дозволити собі покупку великої кількості об'єктів нерухомості. Але все одно подібна розкіш якось не сильно в'яжеться з образом скромного європейського політика, якому намагається відповідати Гопко.

Ще в 2015 році Анну Гопко виключили з фракції об'єднання «Самопоміч» у Верховній Раді за те, що вона всупереч рішенню партії проголосувала за зміни до Конституції України. Втім сама Гопко звинуватила керівництво партії в популізмі і авторитаризмі. У будь-якому випадку, ця ситуація не робить честі ні фракції, ні самій Гопко.
Сергія Капліна складно назвати новою людиною в українській політиці, але на всю країну він заявив про себе тільки в 2014 році, коли пройшов до Верховної Ради. Там Каплін скромно назвав себе «представником профспілок». Також він створив власну політичну силу - «Партію простих людей». Вона була покликана скласти конкуренцію партії іншої людини з народу - Олега Ляшка.

Каплін створив для себе образ затятого борця з корупцією. Дійшло до того, що він навіть сокирою рубав двері в кабінет мера Полтави Олександра Мамая, якого Каплін назвав головним корупціонером міста.

Незважаючи на назву партії Капліна, її членами є зовсім не прості люди. Приміром, бізнесмени паливно-енергетичної сфери Іван Надєїн і Петро Закс, а також власник «112 каналу» Андрій Подщіпіков. «Партія простих людей» висунула кандидатом на посаду глави міськради Полтави місцевого депутата-прогульника Олександра Шамоту.

Сам Сергій Каплін декларує досить маленькі доходи, але незважаючи на це, він може проводити масштабну рекламну кампанію своєї політичної сили і вводити в її склад заможних людей з зіпсованою репутацією. Також Каплін часто з'являється на каналі «Інтер», що дозволяє запідозрити його в зв'язках з Дмитром Фірташем і Сергієм Льовочкіним.
Міхеїл Саакашвілі - політик з величезним досвідом, і українці пов'язували з ім'ям колишнього президента Грузії великі очікування. Президент Петро Порошенко видав Саакашвілі величезний кредит довіри і призначив його головою Одеської обласної адміністрації.

Саакашвілі повинен був змінити прогнилу систему, але краще конкретних дій він вважав бурхливі потоки слів. Під вогонь Саакашвілі потрапили багато чиновників і політики, включаючи екс-прем'єра Арсенія Яценюка і міністра МВС Арсена Авакова, яких українсько-грузинський політик назвав головними корупціонерами країни. Саакашвілі доклав руку і до провалу приватизації ОПЗ, коли остаточно розполохав і так нечисленних претендентів на завод історіями про тотальну корупцію його керівників.

Політик на кожному кроці розповідав про безмежну любов до України, але в той же час при першій нагоді він спробував повернутися на політичну арену рідної Грузії. Однак його партія не змогла перемогти на виборах. В результаті Саакашвілі створив свою партію в Україні - «Рух нових сил». Складно судити про перспективи цієї політичної сили, але точно можна сказати, що українці хочуть бачити в політиці справжніх реформаторів, а не демагогів і популістів.
Комбат батальйону «Донбас» Семен Семенченко в одну мить став національним героєм. Людина в масці, яка активно спілкувалася зі ЗМІ, відразу привернула до себе увагу. Інтерес до його персони підігрівався мізерними знаннями про біографію Семенченко. Ніхто не знав навіть його справжнього імені.

Семенченко пройшов до Верховної Ради за списками «Самопомочі», і тоді на поверхню спливли суперечливі факти його біографії. Констянтин Гришин (так насправді звуть Семенченка) виявився не новачком у політиці. У 2000 році він балотувався в депутати Севастопольської міськради, представившись ветераном чеченської війни.

Запам'ятався Семенченко маніпуляціями з документами батальйону «Донбас». Журналісти з'ясували, що він видавав бійцям «липові» документи з підробленою печаткою батальйону. На початку минулого року Військова прокуратура почала розслідування з приводу незаконного привласнення Семенченком військового звання. Виявилося, що Семенченко навіть не стояв на обліку офіцерів ЗСУ і не отримав первинного військового звання.

Сьогодні він все частіше приходить в будівлю парламенту разом з особистими охоронцями.
Тетяна Чорновіл і раніше була організатором резонансних акцій. Приміром, в 2012 році вона прорвалася на територію «Межигір'я», де за кілька годин встигла зробити ряд сенсаційних фотографій. Також вона розслідувала справу, пов'язану з відомими «вишками Бойка». У 2013 році журналістку після зйомки будинків Пшонки і Захарченка жорстоко побили. Про цей випадок говорив весь світ.

Коли Чорновіл стала депутатом все змінилося. Спочатку її спіймали на кнопкодавстві під час голосування. Потім вона захопила машину активістів, які виступали проти її соратника Сергія Пашинського. Щоб заспокоїти Чорновіл, довелося викликати бригаду психіатричної допомоги.

Також Тетяна Чорновіл запам'яталася тим, що в сесійній залі роздряпала обличчя народному депутату Якову Безбаху. Крім цього, Чорновіл побила секретаря однієї з компаній в Київській області.

Але головний скандал навколо Чорновіл пов'язаний із закупівлями для Збройних сил України. Чорновіл була одним з лобістів закупівлі для ЗСУ 20 тисяч комплектів форми. Волонтери заявили, що ця форма не відповідає технічним умовам.

Центр розвитку і супроводу матеріального забезпечення Збройних Сил України відмовився здійснювати цю закупівлю, після чого Чорновіл зажадала, щоб його розформували. На цьому боротьба Чорновіл проти Міністерства оборони та волонтерів не закінчилася. Для поставок їжі військовослужбовцям депутат пропонувала фірму «Авіка», яка декілька разів відмовлялася виконувати вимоги Генштабу з приводу підвищення якості харчування у військових частинах.
Герой Майдану, який вийшов на сцену і поставив ультиматум Януковичу, став каталізатором революційних подій. Володимира Парасюка стали вважати героєм, прикладом чесної та порядної людини.

Однак в парламенті Парасюк довів, що політика псує будь-яку людину. У Верховній Раді він запам'ятався тільки великою кількістю бійок і скандалів. Спочатку Парасюк на засіданні Національного антикорупційного комітету в стилі Жана Клода ван Дамма вдарив представника СБУ Василя Пісного. Потім влаштував бійку з Олександром Вілкулом. Коли Парасюк не зміг нанести фізичної шкоди противнику, він вирішив виплеснути свою злість на автомобіль Вілкула.
Надія Савченко протягом двох років перебувала в російському полоні, що зробило з неї всесвітньо відому героїню. Світові ЗМІ присвячували їй матеріали, впливові дипломати боролися за її звільнення, а на батьківщині Савченко стала символом нової надії.

У 2016 році вся Україна раділа, коли героїню нарешті вдалося звільнити і повернути додому. Але потім Савченко почала творити незрозумілі речі. Спочатку вона заявила, що потрібно вести переговори з ватажками ДНР і ЛНР. У жовтні ЗМІ заговорили про те, що Савченко хотіла пробратися на окуповані бойовиками території, обійшовши українські пропускні пункти. Потім вона поїхала в Москву на суд до українських політичних в'язнів Клихи і Карпюка.

В результаті Савченко почали підозрювати у співпраці з російськими спецслужбами. Цей факт не був підтверджений, але українці більше не сприймають її як героїню. Прості громадяни навіть почали писати петиції, щоб позбавити Надію Савченко звання «Герой України».

Коли Савченко була в ув'язненні, українські медіа створили для неї образ вітчизняної Жани Д'Арк. Але після виходу на волю Савченко викликала тільки розчарування більшості українців.
На жаль, українці і далі довіряють сумнівним політикам і створюють героїв з людей, які не гідні цього звання. Залишається радіти тільки тому, що деякі люди, які прийшли в політику після Революції гідності, щиро намагаються змінити країну. Нехай їх не так багато, як тих, хто розчарував суспільство, але все ж вони є. Це дає привід для помірного оптимізму з приводу нашого майбутнього.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 2
ой Показати IP 13 Січня 2017 08:57
Про ГОПКО. Чого не написати простіше, що її свекор, батько її чоловіка - заступник начальника Львівської обласної митниці. І зразу все стає на свої місця. І як Гопко виплила в партійних списках "Самопомочі" і я її чоловік зміг стати успішним бізнесменом.
ЗМІ Показати IP 13 Січня 2017 09:14
Баласт, перегній ВР України. В час соціальних ломок суспільства, як і в час катастрофи корабля, спливають на поверхню лайно і тріски. Тільки цією десяткою це лайно в Раді не вичерпується. Там половина таких. Тільки там існує своя "градація", чи "соціальний ліфт": хто багатший, хто ближче до "тіла", той розумніший.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus