«Це була його мрія – літати. І зараз моя дитина в небі». Історія волинянки, у якої війна забрала чоловіка й сина

45-річна Олена Левчук з села Поворськ Ковельського району – вдова учасника АТО і мама загиблого військовослужбовця. Її чоловік Олександр, військовий, помер 2017 року, а син Владислав, військовий льотчик-штурман, загинув 11 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Жінка, яка втратила з 2014 року на війні чоловіка і сина, розповіла Суспільному, як пережила смерть рідних та як знаходить у собі сили жити далі.

«Я знаю, що таке втрачати і що таке насправді війна. До цього ніколи не можна бути готовою. Шість років тому не стало мого чоловіка, військового, офіцера. Він був в АТО, але після того, як повернувся звідти, помер. Я лишилася в 38 років вдовою з трьома дітьми», – пригадує Олена Левчук.

Читати ще: «У мене дві Марії»: історія воїна з Ковеля очима коханої дружини

Старший син Владислав, каже, з дитинства мріяв стати льотчиком. Після закінчення Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні навчався у Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба.«Я розумію, що моя дитина обрала дуже складну спеціальність. Це була його мрія –літати. І зараз моя дитина в небі, хоча я завжди думала після смерті чоловіка, що він прикриє нас. Але чомусь це не спрацювало», – каже волинянка.

Після закінчення університету Владислав поїхав служити в Новокалинівську бригаду армійської авіації, що на Львівщині. А за два місяці, каже жінка, почалася повномасштабна війна.«І ці діти з перших місяців почали літати в пекло. Це була бойова частина, яка брала участь в евакуації поранених з Маріуполя. Це було страшно. Бо ми всі розуміли, чим може це закінчитися. Я молилася день і ніч», – розповідає мама.

Читати ще: «Постійно розмовляю з ним. Мені здається, що він мене чує», – вдова Героя з Волині

Загинув Владислав Левчук 11 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання у місті Костянтинівка Донецької області. Разом з ним, додає, у вертольоті перебувало ще двоє членів екіпажу.

«Це була сьома ротація. Вони летіли на вертольоті, і десь зненацька з’явився той МІГ, який випустив ракету, і це була миттєва смерть. Їх загинуло троє – Максим Федоров, Віталій Маркевич і мій Влад», – пригадує мама військового льотчика-штурмана.

У липні 2022 року, за п'ять місяців до трагічної загибелі, 23-річний Владислав встиг одружитися. Дружиною стала Анастасія, з якою він зустрічався шість років.Після загибелі Владислава Левчука нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, посмертно надано звання капітана. Вулицю Привокзальну в селі Поворськ Ковельського району, де народився військовий льотчик, перейменували на вулицю імені Владислава Левчука.«Мій син загинув як справжній герой. Я не хотіла, щоб він був Героєм. Я хотіла, щоб він був сином, хорошим чоловіком і в майбутньому батьком. Мріється просто вижити та не зламатися», – каже вдова учасника АТО і мама загиблого льотчика.

Олена Левчук розповідає: після втрати на війні чоловіка і сина її підтримують сім’я, волонтерський рух «Меценати для солдата» на чолі з Русланом Теліпським та родина льотчиків. Жінка зізнається, що найбільше хоче бачити щасливими своїх дітей та Україну.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---