Тиждень Томосу та місяць ПЦУ: що змінилося в Україні

На минулих вихідних пройшов тиждень з тих пір, як Православна церква Україна отримала Томос про автокефалію. А у вівторок виповнюється рівно місяць з дня народження ПЦУ. За цей час нову церкву поки не визнали в світовому православ’ї – хоча Петро Порошенко вже почав Томос-тур по українським областям заявами про те, що «засвітилася зірка в сузір’ї православних церков».

Що встигло статися за цей час і як нова церква поміняла релігійну ситуацію в Україні, повідомляє Страна.

Визнання ПЦУ поки немає

На даний момент жодна помісна православна церква не визнала творіння Порошенка і Філарета – Православну церкву України. Крім, зрозуміло, управлінських структур Вселенського патріархату.

Але навіть зі складовими невеликої імперії патріарха Варфоломія не все так добре. Відомо, що в ній поки тільки Елладська церква (знаходиться в підпорядкуванні Константинополя) почала процес визнання ПЦУ. Але ще його не закінчила.

Багато церков ніяк не прокоментували появу нової української «сестри» або ж прямо заявили, що не згодні визнанням колишніх розкольників – наприклад, поляки або серби. Та й в Антіохійській церкві (опікується арабський Схід) виступають проти Єпіфанія. Не кажучи вже про ПЦУ.

На думку екзарха Вселенського патріархату, архієпископа Данила Памфільского, на визнання ПЦУ можуть піти місяці.

«Константинополь буде працювати з ними (помісними православними церквами – ред.), щоб пояснити, чому потрібно визнати церкву України. Я не вбачаю у цьому великих проблем. Думаю, із Сербською та Антіохійською церквами ми знайдемо порозуміння, потрібно тільки трохи часу. В тих регіонах створені певні політичні умови, тому потрібен час, щоб з ними попрацювати», – пояснив Данило в інтерв’ю BBC.

При цьому він вважає, що першими ПЦУ визнають греки і румуни.

В цілому вже видно, що з повноцінним визнанням будуть проблеми. Принаймні – до президентських виборів. Якщо Константинополь не соромиться грати на стороні Порошенка і допомагати йому збирати електоральні дивіденди, то в інших православних церквах не можуть не помічати того, що нова церква – це поки що інструмент чистої політики.

Втручатися в українську політику настільки агресивно, як це робить Варфоломій, у інших церков немає ніякого cенсу. Адже Фанар у підсмку приріс декількома мільйонами парафій і практично потроїв свої сили. А іншим церквам доведеться внести свою лепту в розкол православ’я практично безкоштовно. Що змушує їх зберігати статус-кво, а заодно – і не сваритися з впливовою РПЦ.

Про те, що далеко не весь православний світ на боці української автокефалії, говорить і ситуація в самому Вселенському патріархаті. Перед даруванням Томосу з Синоду Константинопольської церкви «раптово» вивели п’ятьох митрополитів (майже половину складу) – хоча термін ротації цього органу наступав тільки в лютому 2019 року. І автокефалію підписали в підсумку зовсім інші люди.

Вже це говорить про те, що багато хто розглядає дії Варфоломія як авантюру – навіть в межах його власної церкви.

Томос-тур

Томос ліг в основу передвиборної кампанії Петра Порошенка. Вона вже почалася, незважаючи на те, що він не оголосив про намір балотуватися на другий термін.

10 січня стартував так званий Томос-тур – серія поїздок по регіонах України з метою пропіарити отримання автокефалії ПЦУ. Почався вояж з Рівненщини. Місцевий губернатор подбав про те, щоб на зустріч з президентом прийшли правильні віруючі – доручив адміністраціям звезти народ для масовки.

У Рівному Порошенко перетворив храм в політичну трибуну, де зробив кілька взаємовиключних заяв.

Спочатку він сказав, що перехід в ПЦУ буде добровільним. А потім заявив, що в Україні повинна залишитися тільки одна православна церква – що неможливо при добровільному переході громад, особливо на південному сході України.

«Щоб українець, який входить в православний храм, не питав, який це патріархат, а знав, що двері храму для нього відкриті, і це єдина помісна Українська церква. Вірю, що так буде», – сказав Порошенко.

Філарет, якого теж взяли в Томос-тур, не відставав. «Бог дасть і теж створить такі умови, що всі прийдуть до складу ПЦУ. Але нам треба працювати разом з державою», – заявив він, мабуть забувши, що кілька хвилин тому Порошенко запевнив, що держава втручатися в цей процес не буде.

Також можна відзначити заяву гаранта, що «Томос дорівнює незалежності України». Однак слова президента і тут не підтверджуються реальністю: Томос же не дав би автокефалію, він створює в Україні митрополію у фактичному підпорядкуванні Стамбула. України не має навіть в списку автокефальних церков на сайті Вселенського патріархату.

13 січня Петро Порошенко був уже в Вінниці. Туди під’їхали син президента – народний депутат Олексій Порошенко, а також прем’єр-міністр Володимир Гройсман із сином. Службу для дорогих гостей проводив Епіфаній.

Не обійшлося і без виступу перед натовпом добровільно-примусово зібраних громадян.

Порошенко подякував жителям Вінниці за молитви про «нової української церкви», згадав про Тараса Шевченка, заявив, що ніхто «не здатний зупинити українців» від їхнього руху в бік від Росії і «Радянської імперії».

Крім цього, Порошенко розповів, що нагородив Філарета званням героя України, так як той нібито домагався таких перемог, як і українські силовики у війні на Донбасі.

«Я щасливий бути сьогодні у Вінниці, дорогі мої», – сказав Порошенко і обійняв мікрофон двома долонями. – «Я щасливий бачити вас: рідних, ми разом двадцять років ... Спасибі вам, що Вінниця залишається оплотом українства. Вінниця залишається оплотом православ’я. Вінничани кращі, в тому числі вінничанином є прем’єр-міністр України».

Незважаючи на те, що релігійний мітинг проходив вранці, Порошенко встиг розговітися алкогольним напоєм. Як мінімум, таке враження створюється з його стану на відео, наведеному нижче. Хоча, можливо, президента просто переповнюють емоції.Не стерпів президент від випадів в бік Росії. Він звинуватив Москву в тому, що свого Томосу у неї немає. Точніше є, але він «підписаний Сталіним».

«І ось зараз наша церква є канонічною, а нехай вони зараз самі розберуться, покажуть Томос ... А де їх Томос? Сталіним підписано? Ось це все з цього і починалося. Правда – її не сховаєш», – заявив президент.

Згодом знову, після кокетливих заяв, що не втручається в справи церкви, натякнув, проти кого створювалася ПЦУ.

«Тепер уже точно ніхто не здатний зупинити Україну і українців, які знімають ярмо московської церкви і московської імперії», – сказав Порошенко.

Він також назвав церкву «фундаментом української держави». Цьому б, ймовірно, здивувалися в європейських державах, де шанують принцип відділення церкви від держави. Адже по суті президент заявив, що є релігійним фундаменталістом.

Перші віджимання храмів

Після надання Томосу прогнозовано почалися віджимання храмів Української православної церкви в регіонах країни.

Так, в селі Красноволя Маневицького району, в Свято-Михайлівський храм не пустили Волинського єпископа УПЦ МП Нафанаїла. Про це в Facebook з неприкритим торжеством повідомив голова Маневицької райдержадміністрації Андрій Линдюк.

«Сьогодні в село Красноволя, громада якого провела процедуру переходу в Православну Церкву України, приїхав єпископ Волинський УПЦ МП (РПЦ) Нафанаїл з іншими священиками, я так розумію, щоб показати, що ніякого переходу немає. Але в храм місцеві жителі не допустили. Отже , остання спроба залишити громаду в Російській православній церкві не вдалася!» – написав Линдюк.

Чиновник при цьому про всяк випадок додав, що поважає всі конфесії, які є на території району, і в рамках законів України буде забезпечувати кожному дотримання прав і свобод."Це якби ми будували будинок, пофарбували стіни, вставили вікна – а фундаменту немає. Церква наша єдина – це духовний фундамент Української держави«, – позначив Порошенко.

Опечатали храм в селі Ворсовка Житомирської області. Їх підтримали сільрада й активісти зі «Свободи». За даними ЗМІ, одного зі священнослужителів запросили на бесіду в СБУ. У неділю, 13 січня, віруючі УПЦ провели молебень під відкритим небом – під стінами свого храму, який як і раніше закритий.

Повідомлення про перехід в автокефальну церкву почали з’являтися ще до вручення Томосу. За даними Релігійно-інформаційної служби України, яка відкрито підтримує ПЦУ, на 13 січня з УПЦ вийшли 52 громади. З них майже 40% – це переходи у Вінницькій області, чий митрополит Симеон став членом синоду ПЦУ.

Решта церковні міграції стосуються п’яти областей: Волинської (3), Львівській (5), Хмельницькій (8, з яких шість – під контролем одного священика), Черкаській (5), Чернівецькій (3).

У всій Лівобережній Україні перейшов один прихід (Дніпропетровська область), у всій південній – два (Миколаївська та Одеська області). У Житомирській поки також перейшов один прихід, в Києві – два, а ось в Київській області поки жодного.

Тобто поки, прямо скажемо, масової втечі священиків і віруючих до нової церкви не спостерігається.

Тому, мабуть, влада намагається «прискорити» процес силовими методами. І ситуація в цьому плані може істотно погіршитися після прийняття другого пакету антицерковних законів. Спікер парламенту Андрій Парубій обіцяв вже на цьому тижні прийняти законопроект про «церковне рейдерство».

Так називають цей документ його критики. Закон полегшує перехід громад з однієї церкви в іншу. Якщо його приймуть, то брати участь в зборах парафіян, які вирішують, чи переходити в ПЦУ, зможуть не тільки члени місцевої громади, а й будь-хто. А це означає, що будь-яку церкву можна буде забрати, надіславши автобус «церковних тітушок».

Шанси на прийняття цього закону високі – адже один із антицерковних законопроектів уже був прийнятий.

Прийнято перший антицерковний закон

Влада реанімувала антицерковні законопроекти, які чекали свого часу з 2016 року. 20 грудня був прийнятий один з них – про перейменування УПЦ Московського патріархату.

Законопроект № 5309 означає наступне:

1. Закон стосується тільки тих релігійних організацій, чий центр управління знаходиться в країні, офіційно визнаної агресором. Конкретні критерії цього «управління» не прописані – їх довільно визначатиме уповноважений держорган.

2. Така церква зобов’язана в своїй повній назві, зазначеній в її статуті, відображати належність до релігійної організації за межами України, в яку вона входить. В даному випадку – Російської православної церкви.

3. Дозволяється до назви (наприклад, РПЦ) додавати слова «В Україні» чи «У Харкові». Або що завгодно на свій смак.

4. Згідно із законом, церква повинна сама перейменувати себе, подавши заявку в держструктури. Якщо за чотири місяці вона це не зробить, то частина її статуту, де відображається назва, буде анульована.

5. Перейменована таким чином церква отримує заборону на служіння у військових підрозділах України. Доступ в будь військові або воєнізовані частини священикам УПЦ МП буде заборонений. При цьому в тексті законопроекту говориться, що «не допускається надання переваг або накладення обмежень в діяльності релігійної організації».

6. Держава зобов’язана протягом місяця після остаточного прийняття закону провести перевірку статуту УПЦ МП. І тільки після висновків цієї експертизи може бути винесено припис щодо перейменування. Воно повинно бути опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр».

Цікаво, що депутати не прийняли до уваги висновки експертного управління Ради, яке прямо заявило, що законопроект порушує Конституцію, ділить церкви на більш і менш привілейовані і взагалі – втручається у внутрішні справи релігійних організацій.

Законопроект, незважаючи на це, взяли силами БПП, «Народного фронту», партії Ляшка і «Батьківщини». Проти голосували в основному депутати «Опозиційною платформи» і «Опозиційного блоку».

Втім, на даний момент УПЦ МП вже зробила заяву, що перейменовувати не буде, так як не має центрів управління в Росії (УПЦ – повністю самостійна в управлінні структура).

Таким чином, судячи з усього, залишається чекати закінчення чотиримісячного терміну, коли держава, можливо, спробує насильно змінити назву церкви. Примітно, що чотири місяці минуть якраз в кінці квітня. Тобто вже після другого туру виборів. І чи буде тоді вже кому-небудь справу до цієї справи – питання відкрите.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---