Василь Байцим: «Прийдуть не ті, хто вміє красти, а ті, які вміють працювати і думати»

Заступник голови Волинської облдержадміністрації сподівається на омолодження економіки в результаті кризи і вважає це позитивом. Не зважаючи на приналежність до політичної сили та депутатство в облраді, пан Байцим стверджує, що не має великих політичних амбіцій, бо за покликанням є економістом. Політичні месиджі цього посадовця здебільшого стосуються євроінтеграції України.
 
– Василю Федоровичу, розкажіть, будь ласка, про результати Вашої останньої поїздки до Польщі.
 
– Розпочалась нова Програма добросусідства «Україна – Польща – Білорусь». Я є членом моніторингового комітету цієї Програми, який складається з представників усіх цих країн – по восьмеро з кожної – та представників ЄС. Бюджетний цикл цієї Програми працює з 2007 року і розрахований до 2013. В її рамках реалізовується велика кількість проектів за програмою прикордонного співробітництва. Загальний фонд становить 186 мільйонів 200 тисяч євро. Ціль програми – соціально-економічний розвиток територій, що знаходяться поблизу кордону з ЄС. З української сторони це Волинська, Львівська, Закарпатська області; Люблінське і Підкарпатське воєводство – з Польщі та Брестська область Білорусі. Кошти можуть використовуватися на розвиток підприємництва, туризму, покращання інфраструктур територій, на охорону навколишнього середовища, на розбудову транспортної інфраструктури, на ініціативи місцевих громад.
 
Це було перше засідання комітету, де розподілялися ці кошти. 18 мільйонів будуть використані на забезпечення функціонування всієї Програми: офіс, виконавчий секретаріат, який діятиме у Варшаві (філії будуть у Львові і Бресті), а всі інші кошти підуть на реалізацію тих цілей, які я озвучив. Зокрема, на розвиток підприємництва буде потрачено 55 мільйонів євро, на екологію – 65 мільйонів. Разом із тим ми обговорили правила, за якими будемо працювати в рамках цієї Програми. Тільки Положення про функціонування комітету обговорювалося протягом 12 годин. Ми погодили, що рішення прийматимуться лише одноголосно.
 
– Чекайте, але це ж означає, що у випадку чиєїсь незгоди рішення не приймається…
 
– Так, але всі розуміють, що якщо ми рішення не приймаємо, то минає 2013 рік і кошти повертаються назад до ЄС. 2007 рік ми вже втратили, 2008 рік – також. А в 2009 році тільки перше засідання комітету провели.
 
– А чому так пізно зібрався комітет?
 
– У бюджеті ЄС існує правило, яке передбачає дворічну розкачку після того, як прийнята програма. Так само ми в 2005 році подали заявку про створення Бізнес-інкубатора, а кошти отримали у 2006 році. В Європі достатньо демократична і прозора схема отримання коштів.
 
– Розподіл фінансування, наскільки я зрозуміла, відбувся згідно з пріоритетами, а не на паритетних засадах між державами. Це виглядає не зовсім логічним, з моєї точки зору.
 
– Принцип бюджетування і фінансової системи у ЄС відрізняється від українського. В нас формується бюджет знизу до верху. Управління рахують, скільки потрібно тих чи інших видатків і передають ці дані наверх. У Європі – по-іншому. Вони мають, скажімо, великий фонд і кажуть: на прикордонне співробітництво ми виділяємо 0, 07% від бюджету ЄС. Ці гроші вимірюються в сумі 186 мільйонів. Вони дають гроші і кажуть, які проблеми потрібно вирішувати. Це, до прикладу, проблема зайнятості, розвиток підприємництва, туризм та екологія. Тобто гроші даються не на державні установи , а на досягнення цілей. Проекти можуть подавати як місцеві органи влади, так і громадські організації. Експертна комісія їх вивчатиме і визначатиме ефективніші.
 
У нас виховали принцип, що влада має вирішувати всі проблеми і домінувати над народом, але це не є принципом громадянського суспільства. В ЄС кожен громадянин відповідає за те, що робиться в нього в дворі, навколо села. Таким чином, я розумію, чому в наших селах повно сміття, а навколо польських – чисто. Зовсім інша психологія прийняття рішень. Лозунг поляків : «Твої ідеї – європейські гроші».
 
– Яким чином Ви будете знайомити нашу громадськість з тією інформацією, яку привезли з Польщі?
 
– Вона висвітлена на сайтах Європейської комісії і міністерств регіонального розвитку Польщі та України, а також на Інтернет-ресурсах МЗС та Мінекономіки України. Ми розмітимо її і на своєму сайті. Ви зрозумійте, що нам ще ніхто не дає цих грошей. Щоб ними скористатися треба вибудувати логічну схему цих проектів.
 
– У Європі працює і потужна бюрократична машина.
 
– Так, згоден. Але це убезпечує від неефективного використання коштів. Я працював із такими проектами, тому знаю. Коли я готував проект про Бізнес-інкубатор, то було понад 300 інших. Я був впевнений, якщо я підготую кращий проект із точки зору досягнення результату, то мені не потрібно буде нікому возити хабарів чи вчиняти якісь інші дії. Я зробив проект, втіливши свою інтелектуальну ідею, відповідно до норм, які вимагались умовами написання проекту, подав та забув про нього. Через півтора року, коли відбувався конкурс, мій проект був сьомим по рейтингу і попав в зону фінансування.
 
Тепер повернуся до теми фінансування у рамках цієї Програми, про яку ми ведемо мову. Я вже говорив Миколі Ярославовичу (Микола Романюк – голова Волинської ОДА – «ВН») про те, що варто зупинитися на стратегічних для області проектах. Це буде участь програми у співфінансуванні будівництва переходу «Адамчуки – Збереже», переходу «Кречів – Крилув», вирішення екологічних проблем (утилізація відходів, переробка побутового сміття і т.д.), будівництво інфраструктури аеропорту. Цю ідею підтримує маршалок Люблінського воєводства. Вони також будують новий надсучасний європейський аеропорт міжнародного класу. Будують з нуля, маючи військовий аеродром. Але його вони не можуть використати, бо там поселились равлики, і «зелені» не дозволяють їх виселити. Уявляєте, який рівень прийняття рішень!
 
Чому я є свідомим прихильником європейської інтеграції України? Якось я зустрівся з одним польським фермером і запитую, як вам живеться, бо в нас для селян – жах. Він каже: «Та маю 100 га землі – пісочок такий (це по іншу сторону від Шацького району). Посадив там 20 га грецького горіха, трохи лісу». Компенсацію він отримує від 600 євро за гектар горіха, за ліс трохи менше, але каже, так нічогенько виходить, фінансування йде з фондів ЄС та екологічних фондів. Запитую: «А як це відбувається?» – «Ну, приїдуть до мене чиновники , подивляться і є фінансування». Коли в мене були неформальні бесіди з чиновниками ЄС, я запитав, для чого так бездумно тратяться гроші, адже є ж багато інших проблем у період економічної кризи. Мене вразила їхня відповідь. Вони сказали, що аналітиками прораховано, що у 2025 році на європейському ринку буде проблема з грецькими горіхами, а так як вони використовуються в харчовій галузі, то вже сьогодні виділяються кошти, щоб вирішити ту проблему, яка, можливо, виникне у 2025 році. От які підходи!
 Коли зі мною сперечаються і намагаються довести, що Луцьку не потрібно аеропорту, я говорю : «Ви просто не уявляєте, яким буде Луцьк через 10 років». Без аеропорту я його не бачу, бо якщо проаналізувати історію розвитку людської цивілізації, то відомо, що був розвиток там, де були порти і річки, потім – залізниця, а наступний етап ефективного розвитку відбуватиметься там – де будуть авіацентри. Це – стратегічний проект.
 
– Ви згадували про бізнес-інкубатор. Якими результатами діяльності може похвалитися ця структура?
 
– Результат діяльності самого проекту – це те, що створено цей бізнес-інкубатор. Це – єдина модель в Україні, яка передбачає, що у керованій робочій території створюються умови для започаткування бізнесу тим людям, які не можуть цього зробити самотужки. Ми набрали більш ніж 30 чоловік. Правда, після фінансової кризи чоловік 10 відмовилися. Ми ж не можемо виконувати за них якусь роботу. Вони просто мають безплатний офіс, телефон, комп’ютер, перекладачів, юридичні консультації, а все інше роблять самі. Тобто продукують ідею, роблять бізнес-план, займаються стратегічним плануванням розвитку. В інкубаторі вони можуть перебувати 3 роки. Це ті люди, які можуть стати підприємцями. В нас стало модним мати статус підприємця, але доведено науково, що ними можуть бути 6-7% від громади. Бо тільки стільки людей здатні переносити стресові навантаження, які відбуваються в економіці, здатні приймати адекватні рішення, реагувати та виходити переможцями. Криза, яка зараз є, стала на заваді багатьом підприємцям, які вважалися досить серйозними тут на Волині, але які не спрогнозували, як вестиме себе їхній бізнес в часи кризи. З моєї точки зору, вони не мали психології підприємців.
 
– Зараз часто говорять про те, що криза спровокує прихід нової когорти підприємців із числа тих менеджерів та аналітиків, які зараз залишилися без роботи. Варто погоджуватися з такою думкою, з Вашої точки зору?
 
– У 2001 році я захистив кандидатську дисертацію на тему «Підприємницька модель антикризового управління підприємством». Я писав цю роботу, посилаючись не лише на базу теоретичних знань, а з практики. Я прийшов працювати на машинобудівне підприємство ВАТ «Ківерціспецлісмаш», де 3 роки була заборгованість по зарплаті, більш ніж 500 тисяч боргів до всіх державних фондів. Ми почали працювати і в результаті у 2000 році в мене був колектив з 220 чоловік. Ми отримали першу нагороду «Людина року» в номінації «Середнє підприємство», ми отримали від Асоціації якості першу нагороду в регіоні і зайняли одну з лідируючих позицій в Україні. Тоді Ющенко був прем’єр-міністром і в мене була державна нагорода – Премія Кабміну. Це за те, що я перечислив декілька мільйонів податків за цей кризовий період до бюджету.
 
Якщо сьогодні директор підприємства роз’їжджає на «Лексусі» чи «Хамері» і розповідає, що йому погано живеться, бо він не має 300 тисяч заплатити зарплату, маючи при цьому 20 мільйонів в обороті – я цього не розумію. Мене це не чіпає як менеджера, бо я прийшов на підприємство з боргами і ще й комусь був винен 400 доларів. Мусить прийти новий топ-менеджмент, який володіє усіма методами сучасними, в першу чергу я маю на увазі маркетинговий менеджмент, який знайде сьогодні ринки збуту, який у умовах СОТ забезпечить конкурентноздатність своєї продукції.
 
В нас же що виходить? Понахватали заводів, параходів, земель, цехів – Боже, яка криза, яка криза! Що нам робити? Кожен квадратний метр повинен приносити якусь копійку! Наведу приклад КРЗ. 36 гектарів землі у промисловій зоні, і в них проблема, бо вони не мають 300 тисяч на зарплату. Приходять до влади і просять грошей, бо буде страйк. У якій ще країні топ-менеджмент дозволяє собі так діяти? В жодній. А коли люди подають до суду, то він, на жаль, приймає рішення виплатити директору штраф розміром 17 неоподаткованих мінімумів, а той при цьому винен людям більше мільйона зарплати.
 
Тобто я підтверджую те, що криза – це погано і важко з однієї сторони, але з іншої – це омолодження економіки. Сьогодні ці результати є і на Волині в тому числі. Якщо, наприклад, за січень-березень минулого року прибуток підприємств області становив 13 мільйонів гривень, то в цьому році – 63 мільйони. Прибуток – це інтегральний показник. Він свідчить про те, що виживають лише ті, хто був готовий, хто не купував «Хамерів» і «Лексусів», а вводив нові технології, запроваджував енергозберігаючі заходи на підприємствах. Вони були готові до викликів, які принесе фінансова криза і, до речі, вступ України до СОТ, бо це – також кризове явище для України. Ці підприємства сильнішими вийдуть з кризи і вони скуплять тих, які, крім понтів, не займалися нічим із точки зору розвитку. Так було в Америці під час Великої депресії, у Гонконзі, так було в Європі і буде у нас. Це – логіка економічного життя. Прийдуть не ті, хто вміє красти, а ті, хто вміє працювати і думати.
 
– Очевидно, що багатьом підприємствам в умовах кризи доведеться перепрофілюватися. Але в нас є підприємства з іноземними інвестиціями як то Кромберг енд Шуберт, який виробляє комплектуючі до німецьких автомобільних заводів, які сьогодні так само переживають непрості часи. Відповідно наше підприємство має проблеми з ринками збуту. Чи варто цьому підприємству переорієнтуватися на внутрішній ринок і чи це можливо? В нас трохи абсурдна ситуація із так званою імпортозалежністю нашої економіки. Частину ж товарів можна було би виробляти для потреб внутрішнього ринку. Одразу вирішувалося б багато проблем.
 
– Ви дуже добре розібрали ситуацію. Але давайте розділимо ваше питання на дві частини. По-перше, що стосується Кромберг енд Шуберт – там буде все нормально. Нещодавно вони виграли додатковий тендер на три види електропроводок до спортивних автомобілів.
 
– Також німецьких?
 
– Європейських. Правда, вони мали продовжувати будівництво, але призупинили до 2010 року. Ведуть переговори щодо купівлі землі, на якій стоїть підприємство. Це і логічно, і справедливо. Ми з Миколою Ярославовичем пообіцяли посприяти їм у цьому. Вони будуть почуватися спокійніше як інвестори в Україні. Вони виконали усі свої зобов’язання перед владою. Інвестували понад 50 мільйонів євро (зобов’язувалися 17).
 
Тепер про іншу частину вашого запитання. Так, нам потрібно формувати внутрішній ринок, а потім старатися вийти на інші ринки. В нас непочатий край роботи в цьому плані. Коли перегрівається економіка, створюються умови для дефіциту товару, бо закривається імпорт і створюється вакуум на ринку. Хто до цього був готовий, то вони ростуть і розвиваються вищими темпами. Маю велику надію на сільське господарство і завжди про це всім говорив. Сьогодні маю багато прикладів, коли люди вкладали гроші в інші проекти і причому дуже великі, і мають великі проблеми, а якби вклали гроші в АПК, то не мали б таких великих прибутків, як рік тому запланували, але б мали стабільно збережений капітал. Сьогодні в нас сільське господарство за результатами роботи двох місяців має 8% росту, а, відповідно, розвивається харчова промисловість.
 
– Сільське господарство та харчова промисловість мають бути пріоритетом для Волині?
 
– Так, і туризм також.
 
– В такому разі потрібно добряче подбати про збереження екології. А в цьому аспекті скажіть, як бути з підприємствами, які, за твердженням окремих експертів, шкодять навколишньому середовищу? До речі, до такої групи відносять окремі підприємства з іноземними інвестиціями. Взагалі побутує думка, що європейці своє шкідливе виробництво потроху переносять до нас чи і в інші пострадянські країни. Все це робиться під виглядом інвестицій.
 
– У ЄС набагато вищі екологічні норми. Вони дотримуються і на наших підприємствах, які тут споруджуються за кошти інвесторів. Сьогодні, згідно з домовленостями по Кіотському протоколу, Україна використовує свою квоту по викидах в атмосферу тільки на 30%. Все інше ми продаємо. Те ж саме стосується Волині. Якщо ми маємо якесь потужне промислове виробництво, то це не означає, що воно екологічно небезпечне. Інша ситуація, що за цим потрібно слідкувати. Повірте, що ми не можемо допустити екологічно небезпечного виробництва, бо є прикордонною областю. Поляки мають досить потужну систему моніторингу. В нас є інша проблема. Нам потрібно завершити утилізацію відходів.
 
– Тоді пропоную поговорити на іншу тему, також пов’язану з екологією. Я маю на увазі перспективи видобування міді на нашій території. Мені відомо, що є твердження про те, що ці поклади надзвичайно великі і варті уваги для їх дослідження і видобування в майбутньому. Але, поряд з цим, є точка зору місцевих науковців про певні екологічні загрози цього проекту. Йдеться, насамперед, про зниження рівня води у наших найбільших водоймах. Цікаво почути Вашу думку з цього приводу.
 
– Вся інтелектуальна еліта ВНУ, яка досліджувала цей проект, вважає, що екологічні наслідки від видобування міді на Волині не є досліджені до кінця. Коли ініціатори цього проекту звернулися до ВНУ, то більшість професорів висловили своє застереження стосовно негативних наслідків найперше для Шацького національного парку. Для мене як для науковця та водночас посадової особи постає дилема стосовно того, що робити. Як представник влади, який опікується економікою, я розумію, що варто використовувати той ресурс, який нам дала земля. Але я й розумію, що ці ресурси вичерпні і є ще інша проблема, та про яку ви говорите – екологічна. Відверто кажучи, я б не поспішав з реалізацією цього проекту. Якщо ви слідкуєте за моїми виступами та заявами, то підтвердите, що я жодного разу не говорив про те, що варто прискорити впровадження цього проекту.
 
– На останній сесії виносилося питання про проведення геологічної розвідки підприємством «Північгеологія» на території Камінь-Каширського та Ратнівського районів. Вас тоді не було, але якби довелося голосувати за рішення, то яку кнопку Ви б натиснули?
 
– Я за проведення додаткового дослідження .
 
– Як Вам вдається поєднувати роботу на посаді заступника голови ОДА, викладання у ВНУ та діяльність на посаді голови бюджетної комісії Волиньради? Адже комісія є дуже непростою і в апаратах багатьох рад навіть така посада є у штаті.
 
– Я на посаді заступника голови ОДА вдруге і маю досвід організації власної роботи. В університеті мені йдуть назустріч, ректор у тому числі. Я там працюю на 0,25% ставки. З дипломниками та аспірантом зустрічаюся не лише в університеті, а й тут, в облдержадміністрації, вже після роботи. Наукову роботу я закінчив і тоді свідомо пішов із держслужби в докторантуру, хоча мав багато пропозицій.
Зараз мені нескладно займати посаду в ОДА, бо я кілька разів прокрутив в голові, подивився, як це робиться в ЄС, і віртуально пропрацював. Знаю точно, яким шляхом не треба йти.
 
Стосовно бюджетної комісії, то може тут і є деякі недопрацювання. Але я всього-на-всього голова комісії і бачу свою роль як депутата облради, який головує на засіданні бюджетної комісії. Я так вибудовую свою філософію голови бюджетної комісії. Є ініціатива від депутатів – я ставлю її на голосування, є ініціатива від голови облради чи губернатора – також на голосування. Ми приймаємо колегіальне рішення. Вникати ж у бюджетні процеси, які відбуваються в області, я мушу, бо є заступником голови ОДА.
 
Але скажу про інше. Наша комісія досягла того, чого не досягли депутати інших скликань. Я маю на увазі внесення змін та доповнень до методики розрахунку порядку використання орендної плати за користування комунальним майном. Сьогодні підприємства будуть сплачувати від 15 до 25% в обласний бюджет за використання майна. Сьогодні ми заслуховуємо керівників усіх комунальних установ. Ми цікавимося фінансовими результатами минулого року та планами на наступний рік. Комунальне майно – це колосальний ресурс для економіки області.
 
 – Такі звіти часом не фікція? Якщо, скажімо, ви не приймаєте звіту керівника до відома, то які наслідки з вашого голосування, адже відомо, що рішення комісій мають рекомендаційний характер...
 
– Я вам хочу сказати, що деякі директори написали заяви на звільнення ще до звіту.
 
– Хто саме?
 
– Проведіть журналістське розслідування.
 
– Директор скандального ВАТ «Луцьке РТП» на комісії відзвітує? Відомо, що він не надав звіту на засідання однієї з комісій.
 
– А він уже звітував. Крім того, я погоджуюся з директором у тому, що потрібно дотримуватися букви закону. Мається на увазі те, що Луцьке РТП є відкритим акціонерним товариством, в якому частка обласної комунальної власності 25% плюс одна акція. Ми маємо вести себе відповідним чином. Директор міг би не прийти до акціонера, який запросив його на звіт, але він поважає одного з основних акціонерів, а тому й прийшов. Звіт передбачає скликання зборів акціонерів. Я зрозумів, що нам треба толерантно відноситися до цієї обставини. Але, до речі, хочу сказати, що ВАТ «Луцьке РТП» – це єдине підприємство, яке готове заплатити дивіденди в обласний бюджет!
 
– Інші нічого не платять?
 
– Виявляється, не платять. От вам і результати фінансового планування. В нас є 27 госпрозрахункових підприємств. Що це означає? Ви як власник поставили мене директором на одне з цих підприємств, передали мені активи у вигляді автомобілів, майна, основні засоби... Досить часто ці основні засоби становлять понад тисячі квадратних метрів офісних площ чи складських приміщень. Це – величезний ресурс. Що виходило? Я собі господарюю, найняв людей, а потім кажу: «В мене такі проблеми... треба 400 тисяч, бо не вистачає»... Ми хочемо, щоб ці звіти були не просто для галочки. Нас цікавить, як працюють комунальні підприємства, які їхні прибутки, що корисного для громади вони роблять і як планують діяти.
 
Якщо прибутку немає, то нема сенсу, щоб там залишався той самий директор, або щоб це підприємство перебувало в обласній комунальній власності. Ми його виставимо на приватизацію та хоч якісь гроші заробимо. Але якщо ви хочете бути в обласній комунальній власності, то звітуйте про прибутки, ми вам дамо гідну зарплату, щоб цікаво було працювати і збільшувати ці прибутки. Але ми як представники громади будемо вирішувати, що робити з цими прибутками: потратити вам на нові «мерси» чи, можливо, застосувати на програми енергозбереження чи щось інше важливе для області. Це – власність громади. Начальник головного фінуправління Ігор Никитюк назвав рішення заслуховувати звіти підприємств революційним і затвердження методики про виплату орендної плати також.
 
– Чого очікуєте від виїзного засідання комісії на базі санаторію «Турія», комунального підприємства, що має борги і збитки?
 
– Депутати побачать, яке це колосальне підприємство. Його вартість – понад 10 мільйонів гривень. Мені як експерту було достатньо задати директорку підприємства кілька питань про статутний фонд, про приміщення, а я знаю, де воно знаходиться і на якій землі...
 
– Воно може бути прибутковим?
 
– Воно буде прибутковим. Сама директор також із цим погоджується. Інша справа, що ним ніхто 10 років не займався. Там треба поставити кондиціонери, вікна поміняти, дахи підрихтувати...
 
– Турію почистити...
 
– І це треба. Звісно, багато тих затрат лягає на собівартість. Якщо ці затрати не робилися упродовж 10 років, а зараз робляться, то є вони не можуть перекривати доходу.
 
– Якщо пан Никитюк називає революційним рішення бюджетної комісії заслуховувати звіти комунальних підприємств, то депутат Петро Пронь такої ж думки про рішення, прийняте облрадою стосовно затвердження умов продажу військового містечка в Уляниках Рожищенського району. Чи вдасться, на Ваш погляд, у бюджет громади виручити солідні гроші від продажу цього містечка?
 
– Варто було свого часу послухати Анатолія Петровича (голову облради Анатолія Грицюка  – «ВН») та віддати його інвестору, який мав намір там щось робити, але ви пам’ятаєте, як розвивалися події. В економіці досить часто вирішальне значення має час. І був час, коли треба було продавати. Зараз, які б ми не організовували аукціони, як би не ділили на лоти – помінялася ситуація в світовій та обласній економіці. Ми сьогодні не зможемо вилучити тих грошей, які могли б ще півроку тому. Думаю, зараз всі це розуміють. Я зараз не хочу щось комусь доводити, бо вважаю, що у свій час усі не допрацювали, і ми в тому числі, оскільки не зуміли переконати. Я тоді, до речі, також був на боці депутатів Свириди, Проня та Слабенка, але зараз розумію, що був правий Анатолій Петрович. Уже б інвестор працював і він би дбав про те, як його утримувати.
 
– Чи комфортно Ви себе почуваєте на роботі в облдержадміністрації як представник БЮТ?
 
– Микола Ярославович – досить демократичний керівник. Він поважає мою точку зору і не тисне на мене. Я не відчуваю дискомфорту через свої політичні переконання. Правда, є деякі нюанси, до яких я ставлюся з гумором. Не все залежить від Миколи Ярославовича. Коли потрібно звітувати перед Прем’єром про невиплату зарплати, наш губернатор не їде, але ж не тільки він один, а всі керівники обласних держадміністрацій. Мені доводиться доповідати Прем’єр-міністру не дуже приємні речі і вислуховувати, в свою чергу, також не дуже приємне...
 
– А як Ви почуваєтесь у фракції БЮТ облради як представник ОДА. Коли стояло питання звіту голови ОДА і БЮТ не голосував, Вам, можна сказати, пощастило, бо Вас не було на сесії. Але якби Ви були присутні, то як би повели себе? Адже не проголосувати за звіт – значить, не проголосувати й за свою роботу у виконавчій владі. Чи не так?
 
– Це було політичне рішення. І Анатолій Петрович, і голова фракції познайомили мене з цим рішенням. Я ще тоді сказав, що голосуватиму за звіт, бо в іншому випадку я буду змушений написати заяву на звільнення з посади заступника голови ОДА. Переконаний, що Микола Ярославович і вся наша команда зробили все, що можна було у тій ситуації, яка склалася. Я був готовий написати заяву про вихід із фракції та доніс свою позицію до усіх сторін. Але дуже радий тому, що мені допоміг випадок. Юлія Володимирівна покликала на засідання Кабміну по питанню енергозбереження і бюджету, і я мусив їхати на це засідання.
 
До речі, мені імпонує робота нашого Прем’єра. Якби я бачив, що там робиться щось не те... Тимошенко проявляє неабияку волю, інтелект, навики надзвичайно талановитого топ-менеджера і це дуже важливо у цей кризовий момент. Хоча є й певні нюанси, які можна десь покритикувати. Тим не менше, мені імпонує те, як вона орієнтується в ситуації та приймає рішення. Я говорю це не лише з позиції посадовця, а й колишнього керівника підприємства. Там приймаються адекватні рішення.
 
Інша ситуація, що сьогодні банківська система не допомагає і не допомагала виходу України з кризи. Ви знаєте, що прибутки банків були за результатами року понад 81 мільярд. Зараз вони знову зашкалюють. У Польщі я спілкувався і з банкірами, і з підприємцями, і з владою. Приємно було чути, як мій колега-професор розповідав про свою ситуацію з кредитом у Польщі. Як тільки долар підскочив стосовно злотого, до нього прийшов представник банку і запропонував (замітьте, це зробив банк!), щоб він не платив тіла кредиту, бо це для нього невигідно, так як курс обов’язково повернеться через кілька місяців до попереднього співвідношення. Йому запропонували платити тільки відсотки. Уявляєте? Банківська система орієнтована лише на споживача – на просту людину.
 
Для мене це був шок. В мене також кредит у банку і я знаю, яке відношення у нас. По великому рахунку це – бандитизм. Але це частково відображає нашу психологію, бо в нашій банківській системі працюють наші ж люди. Що б там не говорили про функціонування польської економіки – нам є там чому вчитися: і у зовнішній політиці, і у фінансовій політиці, і в боротьбі з економічною кризою. У політичному плані вони сваряться не менше, ніж ми, але чомусь всі свідомо і системно борються з тими наслідками кризи, які вже є .
 
– Прокоментуйте свою позицію стосовно ще одного політичного голосування в облраді. Маю на увазі звільнення із займаної посади заступника голови облради Бориса Загреви. Важко було не помітити кулуарну розмову, яку Ви вели з двома головами Анатолієм Грицюком та Миколою Романюком у той час, коли велась підготовка до таємного голосування по цьому питанню. Про що велась мова?
 
– В мене були досить прості і щирі міркування з приводу цього питання. Мені дуже просто приймати рішення тоді, коли я в чомусь переконаний. Моєю точкою зору цікавилися і Володимир Бондар, і Микола Романюк, і Анатолій Грицюк, і сам Борис Загрева. Я сказав, що з точки зору політичної логіки БЮТ був правий, піднімаючи питання зміни заступника. Так би поступила будь-яка політична сила. Разом з тим, з точки зору виконавчої влади, Микола Романюк пішов на поступки запросивши мене, бютівця, на посаду заступника. Борис Юхимович у раді займається питаннями економіки, комунальним майном, тобто всім тим, що і я в облдержадміністрації. Ми вирішуємо різні проблеми? Живемо у різних областях? В нас одні проблеми? Я запропонував написати заяву на звільнення з посади заступника ОДА і піти працювати в облраду заступником голови, а тим часом Борис Загрева пішов би на моє нинішнє місце. Відбулася б політична ротація: вовки були б ситі, а вівці цілі. Ми тільки б помінялися кабінетами. Для мене питання зарплати чи статусу не грає ролі. Я знаю, де можна заробити. Я працюю на цій посаді тільки тому, що розумію проблеми, які є в розвитку Волині, і знаю, як їх варто вирішувати. Можливо, я знаю це краще, ніж хтось може сьогодні запропонувати з бізнесу чи науковців.
 
– То кому не сподобалася Ваша схема з ротацією?
 
– Всі погодилися на мою пропозицію, але ви ж пам’ятаєте, які відбулися результати голосування за звільнення заступника. Борис Загрева залишився на своїй посаді.
 
– В чому полягають Ваші політичні амбіції. В окремих експертних колах аж ніяк не в політичних колах Вас називають майбутнім кандидатом у мери Луцька від БЮТ. Хоча БЮТ жодного разу офіційно не називав Вашого прізвища...
 
– Ні, я цього не хочу. В мене були пропозиції на минулій виборчій компанії, або очолити список до облради у списку БЮТ. Якби я хотів скористатися своїми політичними амбіціями, то я б ними скористався давно. В мене були підстави і необхідна підтримка (це знає і Євген Іванович), але я не маю політичних амбіцій. Я за професією – економіст, а за покликанням – підприємець. Коли бачу проблему, то думаю над тим, як її вирішити. Мені подобається вирішувати проблеми і отримувати насолоду від результату. Мене не цікавить винагорода за ту роботу, яку я роблю (хоча вважаю, що оплата за працю має бути достойною), але сьогодні можливість вирішувати ті проблеми, на які я запрограмований своєю природою по своїй конституції, є кращою на тій посаді, яку я займаю – заступника голови облдержадміністрації з економічних питань. Посада голови ОДА, чи мера, чи голови облради, на мою думку, є політичними посадами. А я не вмію працювати в політичному середовищі, не вмію, не можу та й не хочу зрештою. Я тоді погано сплю.
 
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---