«Від лікарів залежить відсотків десять…», - головний лікар Луцького пологового будинку Михайло Токарчук

Про Луцький подоговий будинок місцеві чиновники говорять мало як не про одну з головних достойностей міста. «Усі хочуть народжувати у Луцьку» - лейтмотивом проходить у виступах керівників і медиків міста. Після реконструкції у 2007 році, коли на пологовий витратили більше 10 мільйонів бюджетних грошей, усі багато говорять про нові меблі, апаратуру, технології та принципи роботи… Чи так це? Наша розмова – з головним лікарем Луцького пологового будинку Михайлом Токарчуком.
Лікар з майже 30-річним стажем роботи каже, що за роки своєї практики пройшов усі ланки медичної кар’єри. У 1981 році закінчив Тернопільський медінститу. Працював і у жіночій консультації, і у відділенні патології, був заступником головного лікаря з медичної частини. Будучи вже на посаді головного лікаря, він не залишає лікарської практики.
«Минулого літа ми їздили до Франції. Побачили, що наш заклад не гірший»
- У зв’язку з фінансовими труднощами чи стало гірше працювати? Приміром, купувати нову апаратуру для пологового?
- У 2008 році була закуплена лапароскопічна апаратура для проведення операцій в гінекології. З цим обладнанням немає потреби повністю розрізати живота при позаматковій вагітності чи кисті. Робляться лише два проколи. Двоє наших лікарів пройшли спеціальне навчання. Придбали і розхідні матеріали до цієї апаратури.
Але у 2009-му з фінансуванням було складніше. Та все ж за кошти благодійників ми придбали апарат штучної вентиляції легень для дорослих, стерилізатор для лапароскопу, кульпоскоп для огляду шийки матки в жіночу консультацію. За кошти з держбюджету придбали апарат УЗД, два біомонітори, біохімічний аналізатор.
Думаю, з часом ситуація виправиться, але нині ми виходимо з можливостей, які у нас є, і не опускаємо руки.
- А з персоналом, його кваліфікацією все гаразд?
- Зараз у нас іде оновлення персоналу, заміна керівного складу. Направляємо наших лікарів на підвищення кваліфікації. У нас близько 10% персоналу – пенсійного віку. Але їхньою роботою я як головний лікар задоволений. Крім того, вони працюють щоб забезпечити собі заміну.
Двічі з нашими лікарями ми побували у Польщі, минулого літа їздили до Франції. Була змога порівняти. Ми побачили, що наш заклад не гірший.
- Не так давно породіллі народжували по дві-три у пологовому залі. Зараз умови кращі?
- Сьогодні всі знаходяться в акушерському корпусі, в одномісних родильних залах, або як вони ще називаються – залах для проведення партнерських пологів. Після пологів породіллі також перебувають у одномісних палатах. За останні три роки не було спалаху ніяких токсикосептичних захворювань серед породіль та новонароджених.

- До речі, про сімейні пологи. Хто з рідні найчастіше зголошується підтримати жінку? Емоційні татусі роботі лікарів та медсестер під час пологів не заважають?
Партнерські пологи дуже позитивно впливають на жінок. Адже є підтримка близької людини. Партнером може бути мама, сестра, свекруха. Проте, найчастіше жінку підтримує таки чоловік.
Щоб заважали - такого не було. Бувають, звичайно і дуже емоційні, які дивуються: чому жінка через годину після поступлення не народжує. Ми пояснюємо, що пологи – це природній фізіологічний процес. І тривати може не одну годину.
- Були випадки, що породіллі народжували вдома?
- Минулого року вдома народило шестеро жінок. Кожного року цей показник знижується. І ще одна цифра зменшується – у 2009 році жодна з мам не відмовилась від дитини у Луцькому пологовому будинку.
- А як щодо віку породіль? Багато мам, яким ще немає 18-ти?
- У лікарів є спеціальний термін – народжуваність серед дітей. У 2009-му році таких молодих мам у нас було 0,6%. Років з п’ять тому народжували і у 14 років. Зараз такого немає. Сьогодні народжують мами, яким 17-18 років.
Звичайно, є різні життєві ситуації. Було таке, що мати породіллі нічого не знала. Я вважаю, що це неправильно. Дочка повинна матері розповісти все як син батькові.
Було таке, що приїжджали батьки, які ні про що не здогадувалися. Але при співбесіді з персоналом, вони новонароджених забирали - це ж їхня кров.
«Всі хочуть, щоб медицина була безкоштовною. Але…»
- Як стати на облік жінці, яка працює фактично в Луцьку, але не має луцької реєстрації?
- Звичайно, є чимало жінок, які хочуть користуватися пільгами міста, в тому числі й медичними. Але не хочуть платити за комунальні послуги. Хоча по закону вони мали б їхати народжувати за місцем реєстрації. Адже фінансування виділяється державою на її пологовий будинок.
Звичайно, такі пацієнти створюють нам додаткове навантаження. Втім, ми таким жінкам не відмовляємо.
- А за яких умов ви згідні будете прийняти нелучанку?
- Ми приймаємо породіль і з інших населених пунктів, але за умови, що в жінки немає ніяких ускладнень. Маю на увазі випадки, коли жінка приїжджає, припустімо, з Київської області до нас народжувати, але їй потрібно щоб пологи приймали в науково-дослідному інституті. Звичайно, якщо жінка поступає на пологи, то їй ніхто не відмовляє.
36,9%  породіль, які народжували в нашому пологовому в 2009 році, – не жительки міста Луцька. Наш  заклад – комунальний, який фінансується з міського бюджету. Але ми виконуємо й функції обласного. Адже в Луцьку  немає ні обласного акушерського відділення, ні перинатального центру.

- Скільки коштує пакет медикаментів для породіллі?
- Якщо нормальні пологи, то ліки коштують у межах 300-400 гривень. Для кесарського розтину – в межах 500-600 гривень.
Медицина – дуже затратна сфера, а всі хочуть, щоб медицина була безкоштовною. Особисто я виступаю за страхову медицину. Адже людина повинна трохи сподіватися на себе. Вагітність - це все ж таки планова ситуація. Звичайно, коли в людей немає грошей, то ми допомагаємо. Проте, у нас немає випадків що жінка приходить на поріг, а її вже запитують: у вас гроші є?
- Вам відомі випадки, щоб лікарі вашого закладу брали хабарі?
- У нас хабарництва немає. Функція головного лікаря полягає не в тому, щоб спіймати хабарника. У головлікаря є інші обов’язки.
З хабарництвом борються спеціальні структури. Ми ж намагаємось надавати якісні медичні послуги. А якщо хтось хоче віддячити – це його особиста справа. Звичайно, за умови, що це добровільно. Звичайно, якщо хтось з персоналу буде вимагати гроші, то ми таких будемо звільняти з роботи.
- У вас працює фотовідеосалон, який пропонує послуги зйомки процесу виписки? Це не заважає вашим пацієнтам?
- Ці послуги надають приватні особи, які підписали договір з відділом комунального майна міськради. Ми не маємо до цього відношення. Вони платять оренду, та ми з того нічого не маємо.
А користуватися послугами салону - особиста справа кожного. Ніхто не змушує цього робити.
- Пацієнтки розповідають, що в деякі відділення пологового при поступленні на пост до медсестер потрібно принести так званий «пакет для поступаючих», в якому засоби гігієни: миючі засоби, паперові рушники. Це звична практика?
- Жінку лікар повинен оглянути на чомусь і чимось. Сьогодні жіночій консультації, наприклад, державою виділяється 27 копійок на прийом. За ці гроші можна придбати хоча б рукавички? А набір?
Засоби гігієни необхідні. Потрібно, щоб і лікар і пацієнт обробили руки. Адже пологовий будинок – особливий лікувальний заклад, де потрібно суворо дотримуватися санітарно-гігієнічного режиму.
Тут і вагітні знаходяться, і дітки з перших секунд життя. А шкіра у немовлят дуже ніжна, якщо доторкнутися до новонародженого брудними руками – одразу можуть з’явитися на тілі дитини пухирці.

«Від лікарів залежить мало – відсотків десять»
Чи часто народжуються діти з паталогіями? Яка причина?
Захворюваність новонароджених у нас сьогодні - 220 випадків на тисячу. Це може спричиняти перенесення жінкою під час вагітності навіть гострої респіраторної інфекції. Можуть впливати вроджені вади.
Втім, я не вважаю, що картина загрозлива, незважаючи на те, що у 2009-му народилося на 80 діток більше, ніж у 2008-му.
А от кількість породіль серед ВІЛ-інфікованих зросла, і це тривожить.
- Лікарі звично нарікають на те, що у хворобах дітей винні самі матері…
- Зайшовши до кафе чи бару можна побачити чимало молодих дівчат, які курять та п’ють горілку. А потім дивуються – що не так з їхнім здоров’ям.
Наприклад, у Франції є спеціальна пам’ятка, в якій зазначено: якщо пацієнтка не виконала рекомендацій лікаря, він з себе відповідальність знімає. А у нас в будь-якому разі відповідає медичний персонал. Хоча від нас залежить мало – відсотків десять.
Розмовляла Юлія Малєєва

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---