«Вінчальна палітра» запрошує волинян у Києво-Печерську лавру

У Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику відкрито виставку жіночого весільного вбрання «Вінчальна палітра». Унікальні експонати XIX – початку ХХ ст. належать трьом столичним музеям - Музею історії моди Марини Іванової, Музею Шереметьєвих та безпосередньо фондам заповідника.

У виставковій залі найбільшого в Україні музейного комплексу, за підтримки Міністерства культури, кияни та гості столиці протягом чотирьох місяців насолоджуватимуться експозицією європейського костюму й аксесуарів періоду 1800 – 1930 років. Це жіночі вінчальні сукні, черевички, віяла, капелюшки, дитяче вбрання та іграшки, сумочки, лорнети, рукавички, гаманці, прикраси до волосся та одягу, тощо. Колекція, дбайливо зібрана, відреставрована та збережена у близькому до ідеального стану, запрошує поринути в історію вишуканого костюму й побуту Європи, у молодість наших бабусь та прабабусь. Основу експозиції складають експонати киянки Марини Іванової, фундаторки приватного музею, Народного майстра декоративно-прикладного мистецтва Спілки художників України.

«По зовнішності й одягу жінки у минулих століттях судили про статки і статус чоловіка. Інколи вартість однієї сукні спричиняла фінансовий крах родини. Справді якісний і красивий одяг був завжди надзвичайно дорогим, відповідно – далеко не усім доступним. Проте, усі жінки в усі часи прагнули виглядати вишукано та модно», - розповіла Марина Іванова. Відповідальність за зібрані історичні пам’ятки спонукає колекціонерку до пошуку нових способів консервації старовинних тканин, адже чимало речей належали відомим історичним постатям. Чудові жіночі костюми з Франції, Великобританії, Чехії, Бельгії, Німеччини, Польщі та інших країн вразять уяву як професійних модельєрів і поважне панство, так і юних модниць. Особливо цікавою «Вінчальна палітра» є для наречених, а найменші відвідувачки мають змогу взяти участь у пізнавальних екскурсіях про історію дитячої моди, які проведе невтомна Марина Іванова.

Весілля і храм - невід’ємні частини таїнства вінчання, створення нової родини, зародження майбутнього життя. Кормча Книга, збірник законів у Київській Русі пояснює: “Шлюб – це союз чоловіка і жінки, їхня згода на усе життя, спілкування у Божому і людському праві”. Після вінчання життєві дороги молодят об’єднуються заради розбудови домашньої церкви, а отже - церкви Христової. Обряд вінчання розвивався від витоків християнства.

Тому куратори «Вінчальної палітри» особливо вдячні за співучасть у заході Генеральному директору Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Любомиру Михайлині та очолюваному ним колективу. Як сказала під час відкриття виставки Наталія Пересадько, заступник гендиректора заповідника з економічних питань та розвитку: «Ця експозиція – справжній тріумф краси, людського таланту, копіткої праці модельєрів минулого і сьогоднішніх шанувальників історії. Це результат дієвої співпраці державної історико-культурної установи і приватної ініціативи». А куратор Олена Подольська, запрошуючи й волинян оглянути виставку, повідомила: «Вінчальна палітра» діятиме до 15 грудня 2016 року,щоб надихнути на одруження якомога більше молоді, спогадами про юність підняти настрій старшому поколінню».

Виставка старовинних весільних суконь та святкових жіночих костюмів присвячена 90-торіччю Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Весілля – з давніх-давен символізує нове життя чоловіка й жінки, злитих в одне ціле вінчанням. Як сучасній людині ставитись до весільних прикмет, що з глибини віків дійшли до сьогодення?

Вибираючи весільну сукню, сучасні наречені звертають особливу увагу на дизайн і фірму-виробника. У давнину важливим було інше, вважалося, що сукню потрібно шити у п'ятницю. Бо усі дні тижня ототожнювались з богом-чоловіком, а п'ятницею управляла богиня-жінка, покровителька родючості й жіночого єства. Прикмети кажуть: пошита у цей день сукня зробить шлюб міцним, а наречену - щасливою. У східних слов'ян П'ятниця була дуже шанованою богинею, вона увійшла в християнство як Свята Параскева, тому у народі цю святу досі називають Параскева-п'ятниця.Колір весільного одягу теж мав значення з часів Русі. Моду на білу вінчальну сукню запровадила англійська королева Вікторія у XVIIст. - як символ процвітання.Сукня з минулих поколінь була символом міцного зв’язку нареченої зі своїм родом, поєднувала старе і нове життя. Ще одна з прикмет застерігає: позичена сукня приносить нещастя, а виходити заміж з батьківськими обручками - це повторювати сімейні відносини матері й батька. Народна мудрість радить вибирати обручки обом молодятам, а розраховуватись за них - нареченому. Дівчині у день весілля не варто одягати жодного іншої каблучки, крім обручки. Щоб не втратити сімейного благополуччя, фату нікому не дарують після весілля. Крім того, не варто показувати сукню нареченому, щоб потім не сваритись. Не варто також дозволяти подругам міряти щось з вбрання ні до весілля, ні після нього.

Старші людискептично ставляться до одруження 13 числа будь-якого місяця. Вважається, що шлюб у цей день може бути нетривалим чи нещасним. Якщо гуляти весілля у травні, у маю, то «усе життя будете маятися».

Щодо весільного букета, то головне, щоб він був з живих квітів. Після урочистостей його висушували й зберігали як домашній оберіг.

Весілля краще робити в теплу, сонячну погоду. Молодята часто засмучуються, коли у день їхнього одруженняйде дощ або сніг. Даремно. Дощ символізує щасливе сімейне життя, захищає від лихого ока і слова. Сніг віщує багатство, тому хуртовина на весілля - це щедрий дарунок природи.

Світлана ФЕДОНЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---