Власкор «Волині» виграв суд і повертається на посаду

Які такі зв'язки? Сам продукує гній, чи що?

А ти хто його секретарка чи коханка.Людей судять по вчинках, А за вчинками він погана безсовісна людина.Хай знає Волинь своїх хероїв. Газета буде жовта,бо читачі такої гапзети не будуть виписувати.,бо там брехня і несправедливість.Ганьба

Она як? Жаба Згоранця задавила? Так не всі ж працюють на замовлення! Проте дивна логіка. Якби брав менше, то б було б нормально. А від кого менше? Від Згоранця? Нема питань. Хай скаже скільки Згоранець бере і яку норму встановив для інших з редакції. Ну, щоб нормально було. Щоб не більше за інших.

«Цікаво, а чого Гаврилюк так палко дякує Ковельській районній раді, її голові Ігорю Верчуку, заступнику голови Галині Коляді, керуючому справами ради Андрію Броїлу, голові РДА Юрію Поліщуку... Хм, чи не замовили вони своє слівце гуманному суді у Ковелі???» - корчаться в інсинуаціях анонімні тролі. Подяка Гаврилюка всього лиш значить, що названі керівники Ковельського району, як і сама райрада не самоусунулись від проблем журналіста. Публічно підтримали його боротьбу за відновлення потоптаних Згоранцем прав. І позиція Ковельської районної ради щодо долі свого земляка - громадянина України тому приклад. Це європейська - транспарентна практика. Натомість практика ковельської міської влади є цілком протилежною. Наче Правда і Кривда. За свідченнями заступника відповідального секретаря "Волині" Валентини Блінової, наданими суду на засіданні 13 червня 2013 року: «Ми поїхали у місто Ковель на запрошення міського голови Кіндера Олега Олексійовича. Ця зустріч була зумовлена значною кількістю критичних публікацій у нашій газеті, саме про діяльність міської влади». Ми - це сама Блінова і головред Олександр Згоранець, які ледь не півдня конспіративно шушукалися в головному кабінеті міста: що робити з некомфортним журналістом? Самого ж Ярослава – жертву сепаратних переговорів – редакційне керівництво, звичайно, про приїзд не повідомило. «У суді Блінова В.М. вказала, що крім Кіндера О.О. на зустрічі були присутні два його заступники, секретар міської ради та штатний радник мера – голова «земельної» депутатської комісії міської ради – всі вони, в силу своєї неоднозначної службової діяльності, неодноразово були «героями» моїх критичних публікацій, - йдеться в офіційній заяві Ярослава Гаврилюка до Спілки журналістів України. - За словами Блінової В.М., прийом тривав довго – в межах чотирьох годин. Під час розмови зайшла мова й про вищезгадану статтю «Самоуправство забудовника «кришували» чиновники?» Один з учасників зустрічі, на її думку, це – голова земельної комісії, сказав, що на представників редакції чекає у приймальні людина, яка якраз і хоче подати відповідь на дану публікацію. Звідки той добродій дізнався про приїзд до мера головного редактора «Волині-нової» і якою була справжня мета його приходу – можна тільки здогадуватися. Вважаю, що це був зговір з метою моєї дискредитації та подальшого звільнення з роботи. А посаду власного кореспондента газети у Ковелі могла би обійняти партайгеносе ковельського мера – Блінова В.М., яка б забезпечила ковельській владі «правильне» висвітлення подій у місті. І подальший розвиток ситуації про це яскраво свідчить», - пише опальний журналіст за чотири місяці до свого прогнозованого звільнення. І не помилився Ярослав. Його, вочевидь, реально «замовили» і «ліквідували». Як штатну посаду. Як працівника. Скільки б не старались кіндери руками згоранців заткнути рота ковельському власкору - не вийшло. Показовим є повний провал, як партії «Батьківщина», так і її висуванця по ковельському 21-му округу Михайла Гетьмана на останніх парламентських виборах. З неповних 53 тисяч одержаних суто ковельськими виборцями бюлетенів, «біло-сердечні» набрали в місті, відповідно, 2065 та 3002 голоси. Це - цілковитий розгром!!! Хоч і намагалися тимошенківці «зачистити» інформаційний простір від справедливого слова ковельського власкора, воно, слово, все ж дійшло до людей. Справа Гаврилюка перемогла і на полі електоральних симпатій. Вкинуте ним у медійну ниву зерня правди, дало хороший врожай. Не дарма так нині біснуються зловмисники. Потрачені два роки на замовчування журналіста Гаврилюка, десятки тисяч гривень "бонусів" для його дискредитації та судового переслідування, піврічна епопея звільнення з роботи під надуманим приводом економії коштів (це при тому, що перед звільненням журналіста редакція придбала новенького елітного позашляховика) виявились безрезультативними. Хоча – ні! Результат очевидний. Він, наче рентгеном, проявив усю некомпетентність редакційної кумо-верхівки; угодовство редакційної кумо-профспілки; гнилість Волинської облради, яка «вмила руки», заплямовані затхлим слизом неприкритої цензури у заснованій радою газеті; інертність багатьох тих, від кого залежало, аби зародок конфлікту був локалізований на самому початку «вегетації». Водночас він проявив і інших людей: на посадах і без посад, з дипломами і без дипломів, в офіційних костюмах і демократичних джинсах, вбілених сивиною і геть юних… Цих людей об’єднувало інше – почуття гідності. Отож, Гідність перемогла. А чи на довго?

Гаврилюк ще дякував громадськості, може ще й вона "замовила" слово в суді? У багатьох вам, руслано подібних мислення помішано виключно на "замовленнях": якщо журналіст виграв суд - значить за нього хтось "замовив" слово, якщо написав критичну статтю, то обов'язково йому "добре заплатили". Якщо ви всім платите хабарі, то це ж не значить що всі люди беруть ці хабарі. Переважна більшість - люди чесні і благородні.